ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО СТАЖУВАННЯ У СФЕРІ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО СТАЖУВАННЯ У СФЕРІ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

04.01.2014 21:01

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Яремко Оксана Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права Тернопільського національного економічного університету


Стажування для отримання права на заняття адвокатською діяльністю є новим правовим інститутом сучасної України , що з’явився у вітчизняній юриспруденції з прийняттям 5 липня 2012 р. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правові норми про стажування, стажиста і керівника стажування, що містяться лише в одній статті цього Закону (ст. 10), за своєю суттю є основоположними, а тому зумовили затвердження Радою адвокатів України Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (далі - Положення про стажування). Однак, норми права, що стосуються стажування у сфері адвокатської діяльності, вважаємо недосконалими, оскільки низка питань із організації і порядку проходження такого стажування, а також із правового становища учасників даного процесу піддаються істотній критиці, як з боку професійних юристів, так і представників органів державної влади, стажистів, громадськості тощо.

Органами адвокатського самоврядування, на які безпосередньо покладено обов’язок із організації стажування у сфері адвокатури, є Рада адвокатів України (далі - РАУ) і рада адвокатів регіону (далі - РАР). РАУ - вищий орган адвокатського самоврядування, який здійснює загальне керівництво процесу стажування осіб, що виявили намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, а також здійснює розробку методологічної основи стажування в Україні. РАР реалізує повноваження у своєму регіоні щодо організації процесу стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження РАУ і РАР визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про Раду адвокатів України, а також Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Однак, в нормативно-правовому акті, згаданому нами останнім, найбільш конкретизовано повноваження органів адвокатського самоврядування, які безпосередньо стосуються процесу стажування в адвокатурі. Дані повноваження перераховані в його 2 і 3 розділах.

Так, відповідно до п. 2.2. (у редакції без змін 27 липня 2013 р.) до повноважень РАУ належить: 1) затвердження Програми стажування та Методики стажування; 2) здійснення контролю за веденням РАР реєстрів керівників стажування; 3) здійснення контролю за організацією процесу стажування РАР; 4) надання роз’яснень щодо процесу організації стажування в Україні; 5) проведення загальнодержавних заходів (тренінгів) для стажистів, адвокатів-керівників стажування; 6) розгляд заяв і скарг осіб, які виявили намір пройти стажування з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також адвокатів-керівників стажування; 7) інші повноваження, необхідні для забезпечення нормального функціонування процесу стажування [2].

РАР компетентна: 1) організовувати процес стажування в регіоні своєї діяльності; 2) створювати і вести реєстр адвокатів-керівників стажування свого регіону, укладати з ними відповідні договори; 3) призначати адвоката-керівника стажування; 4) затверджувати індивідуальний план стажування та здійснювати контроль за його проходженням стажистом; 5) впроваджувати організаційні заходи з підвищення ефективності освоєння Програми стажування через відповідні лекційні курси, в тому числі на базі спеціалізованих центрів / шкіл адвокатської майстерності; 6) здійснювати оцінку стажування відповідно до методики, затвердженої РАУ; 7) зберігати звіти адвоката-керівника стажування, рішення про результати стажування та рішення про успішне завершення стажування; 8) за клопотанням стажиста або заявою адвоката-керівника стажування приймати рішення щодо заміни адвоката-керівника стажування в межах терміну стажування; 9) приймати рішення про створення центрів стажування (в тому числі через створення, з цією метою, окремих юридичних осіб, засновниками яких вони виступають на сто відсотків) (п. 3.1. Положення про стажування, в редакції без змін 27 липня 2013 р.) [3].

У світлі аналізу всіх норм Положення про стажування, а не тільки тих, що безпосередньо стосуються повноважень РАУ і РАР (розділ 2 і 3), дуже спірним виявилося повноваження РАУ з розгляду заяв і скарг осіб, які виявили намір пройти стажування, а також адвокатів-керівників стажування. І яке в подальшому було піддано нормативній зміні, шляхом прийняття Рішення РАУ № 194 від 27 липня 2013 р. Таку зміну вважаємо досить обґрунтованою.

По-перше, фактично жодних заяв, ні з боку стажиста, ні з боку адвоката-керівника стажування, які б безпосередньо стосувалися процесу стажування та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, на адресу РАУ не передбачено даним Положенням. Вони подаються до РАР .

По-друге, скарги стажиста і адвоката-керівника стажування, що виникають з організації стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, повинні подаватися до РАР, а не до РАУ. І тільки після невдоволення рішенням, винесеним РАР за даною скаргою, скаржник може звертатися до РАУ. Однак , по суті така скарга є скаргою на рішення, дію чи бездіяльність РАР. Тим більше, що ні п. 11 ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні п. 1.14 Положення про Раду адвокатів України не наділяють її повноваженнями розглядати заяви і скарги осіб, які виявили намір проходження стажування з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також адвокатів-керівників стажування. У той же час, кожен з цих двох нормативно-правових актів до повноважень РАУ відносять «розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність РАР, їх голів, з правом скасування незаконних рішень» (п. 11 ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 1.14 Положення про Раду адвокатів України) [4], [5].

Тому Рішенням РАУ № 194 від 27 липня 2013 р. РАУ уповноважена розглядати заяви і скарги на рішення РАР осіб, які виявили намір пройти стажування, а також адвокатів-керівників стажування, а РАР - розглядати скарги щодо організації, проходження та керівництва стажуванням.

Не є чіткими і досконалими норми Положення про стажування, що стосуються зупинення (розділ 8) і припинення стажування (розділ 9). Так, в п. 8.1. зазначено, що ініціатором зупинення стажування можуть виступати як стажер адвоката, так і керівник стажування. Однак, чітко не прописані підстави за яких РАР може прийняти рішення про зупинення такого стажування (крім зміни місця проживання стажиста - п.п. 8.5.-8.7.). Також, в розділі 8 зазначена процедура оновлення та продовження стажування, зупинена за ініціативою стажиста, але не вказано як це має відбуватися, якщо стажування зупинено за ініціативою керівника стажування.

У Положенні про стажування знаходимо і суперечливість норм (п. 8.4.1. та п. 8.1.). Вони стосуються терміну зупинення досліджуваного нами стажування. Так, в п. 8.1. зазначено, що зупинення стажування можливе «на строк, що не перевищує півроку». А в п. 8.4.1. передбачена можливість звернення стажиста до РАР про відновлення та продовження стажування «у межах трирічного терміну після отримання свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» [13].

Якщо даним Положенням ініціаторами зупинення стажування у сфері адвокатської діяльності визнано стажиста та керівника стажування, то зініціювати припинення стажування можуть як стажист і керівник стажування, так і РАР: 1) стажист - за власною заявою, 2) керівник стажування - якщо стажист порушив норми чинного законодавства або внутрішнього трудового розпорядку, відмовився від виконання індивідуального плану стажування та Програми стажування; 3) РАР - у разі набрання обвинувальним вироком законної сили за вчинення стажистом особливо тяжкого, тяжкого або середньої тяжкості злочину, в разі визнання стажиста недієздатним або обмежено дієздатним; в разі не затвердження РАР звіту адвоката-стажиста і висновку керівника стажування про проходження стажування.

Вважаємо спірним зміст правил, що визначають процедуру припинення стажування з ініціативи його керівника. Так, згідно з п. 9.2. та п. 9.3. Положення про стажування керівник стажування протягом трьох днів з моменту прийняття ним рішення про припинення стажування письмово повідомляє про це РАР. На підставі чого РАР «приймає рішення про припинення стажування» [14]. Як бачимо, Положення про стажування в односторонньому порядку наділяє керівника стажування правом вирішувати долю стажиста: припинити стажування, або ж, ні. А ось РАР тільки лише на підставі вже прийнятого керівником рішення виносить документ, що свідчить про результат стажування, - рішення про припинення стажування.

Вважаємо недоцільним наділяння керівника стажування правом самостійного прийняття рішення про припинення стажування стажиста. Тому у випадках, де ініціатором припинення стажування може виступати його керівник, останній зобов’язаний звернутися до РАР, але не з повідомленням про припинення стажування, а з повідомленням про невиконання стажистом своїх зобов’язань. І лише до компетенції РАР має належати прийняття рішення про припинення стажування такого стажиста (після вивчення всіх обставин, заслуховування стажиста і його керівника, встановлення факту скоєного стажистом правопорушення).




Література:

1. «Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю», затверджене рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 р. (зі змінами від 1 червня 2013 р. та від 27 липня 2013 р.). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unba.org.ua/upload/ % D0% 94 % D0% BE % D0% BD % 20 % D0% BE %

2. Там же.

3. Там же.

4. Закон України «Про адвокатуру та адвокатська діяльність» від 5 липня 2012 р. № 5076 -VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 27. - Ст. 282.

5. «Положення про Раду адвокатів України», затверджене установчим з’їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unba.org.ua/upload/ % D0% 94 % D0% BE % D0% BD

6. «Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю», затверджене рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 р. (зі змінами від 1 червня 2013 р. та від 27 липня 2013 р.). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unba.org.ua/upload/ % D0% 94 % D0% BE % D0% BD % 20 %

7. Там же.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота