ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ НЕДЕРЖАВНОЇ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ НЕДЕРЖАВНОЇ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

07.05.2014 01:59

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Постольник Сергій Олександрович, ад’юнкт кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ


На теперішній час в Україні важливого значення набуває проблема дослідження процесів, пов'язаних із вивченням питань адміністративно-правового статусу суб'єктів приватної охоронної діяльності, вивчення правових і організаційних основ діяльності приватних охоронних структур; дослідження основних принципів подальшого удосконалювання процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних структур із правоохоронними органами, як нової економіко-правової форми попередження правопорушень, а також боротьба зі злочинністю в сучасних складних умовах ринкових відносин, що розвиваються в Україні.

Тривалий час недержавна охоронна діяльність в Україні взагалі не була врегульована на законодавчому рівні і керувалась у своїй діяльності в основному відомчими актами МВС. Наразі, основним нормативно-правовим актом, що визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян є Закон України «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 р., що набув чинності в жовтні того ж року. Державне регулювання у сфері охоронної діяльності також здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який визначає правовий порядок ліцензування охоронної діяльності, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає загальні правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської, у тому числі охоронної діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), а також відповідно до підзаконних актів МВС.

Перед тим, як розглянути деякі проблемні питання Закону України «Про охоронну діяльність», слід зазначити, що цей закон є першим нормативним актом такого рівня в сфері надання послуг з охорони. До цього регламентація прав та обов’язків персоналу охорони визначалась нормативним актом – Ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з охорони власності та громадян, які були затверджені наказом МВС України № 505 від 01.12.2009 р. 

Досліджуючи основний закон в сфері охоронної діяльності, можна казати, що саме поняття «недержавна правоохоронна діяльність», на відміну від законодавства країн Європи, Росії, Молдови, Казахстану, не визначається і прямо не передбачене [2, с. 38]. Можливість здійснення детективної діяльності в нашій країні на законодавчому рівні не закріплена, проте її здійснення також не заборонено. Тож приватних детективів у класичному розумінні в нашій країні не буде, детективна діяльність залишається монополією державних правоохоронних органів. На додачу слід зазначити, що в Україні існують деякі правові умови для здійснення приватної детективної діяльності. Так, вона допускається з метою охорони комерційної таємниці, запобігання спроб збору відомостей, які її становлять.

Також слід зазначити, що Закон України «Про охоронну діяльність» насамперед визначає лише організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян. Тобто він регулює діяльність тих лише суб’єктів господарювання, що були створенні спеціально для надання охоронних послуг невизначеному колу осіб. Проте на практиці суб’єкти господарювання (банки, супермаркети тощо) утворюють власні внутрішні служби охорони, що здійснюють охорону життя, власності, обслуговують пасивні засоби охорони відповідних юридичних осіб. Ці служби, зрозуміло, не можуть надавати платних послуг невизначеному колу осіб, і є підрозділами відповідних юридичних осіб. Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона діяльність — це надання послуг з охорони власності та громадян [5, с. 47]. Послуги, як вбачаться, є здійсненням однією фізичною чи юридичною особою іншій особі за плату чи безоплатно певних корисних дій. Виходячи з цього, згаданий закон виключає діяльність внутрішніх служб охорони юридичних осіб зі сфери правового регулювання і їх правовий статус залишається невизначеним.

На сьогодні приватні охоронні фірми надають широкий спектр охоронних послуг, але мають доволі обмежений арсенал спеціальних засобів охорони. Згідно Закону України «Про охоронну діяльність», суб’єктам господарювання дозволили використовувати у своїй діяльності службових собак, проводити огляд речей особи (за її згодою), проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку та звукозапис подій, як допоміжний засіб запобігання протиправним діям і документування правопорушень [5, с. 47]. Але, фактично, принципових змін у їх правовому статусі цим законом нічого не змінилось. Перелік спецзасобів, що можуть використовувати приватні охоронні фірми був затверджений постановою КМ України № 97 майже через рік після прийняття закон, а саме 11.02.2013 р. [6, с. 70]. Для порівняння можна сказати, що в Росії це питання було вирішено буквально одразу після прийняття закону «Про приватну детективну і охоронну діяльність в Російській Федерації». Постанова Уряду Російської Федерації від 14 січня 1992 р. дозволила охоронцям використовувати не лише спецзасоби (шоломи, бронежилети, пістолети травматичної дії тощо) але й вогнепальну зброю [1, с. 31]. На практиці в Україні, охоронні фірми вже давно обходять законодавство щодо охоронної діяльності, оформляючи травматичну зброю відповідно до наказу МВС України № 379 від 13 червня 2000 року, як члени громадських формувань з охорони громадського порядку. Але оформляються вони як особисті спецзасоби співробітників і є їх власністю, а не власністю відповідної охоронної фірми. 

Отже, правова політика держави в сфері охоронної діяльності повинна бути спрямована на чітке визначення адміністративно-правового статусу її суб’єктів, удосконалення законодавчого врегулювання відносин між суб’єктами та обмеження їх, чіткою відповідністю до встановлених державою стандартів.




Література:

1. Алексеев А.В. Закон РФ «О частной детективной и охранной деятельности в РФ»: Комментарий// Советская юстиция.-1992.-№ 15-16. - С. 31-32

2. Голощапов И.А. Роль и место частной охранной деятельности в системе обеспечения безопасности личности, общества и государства. Вопросы правового регулирования и взаимодействия с органами внутренних дел// Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави. – Одеса, 2009. - С. 38-39

3. Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності.: затв. наказом МВС України від 15.04.2013 № 365// Офіційний вісник України.-2013.-№ 40.-ст. 1436

4. Про охоронну діяльність.:Закон України від 22.03.2012 № 4616-VI//Офіційний вісник України.-2012.-№30.-ст.1099

5. Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності.: затв. постановою КМ України від 11.02.2013 № 97// Офіційний вісник України.-2013.-№ 12.-ст. 456

6. Угровецький О.П., Галунько В.В. Охоронна діяльність: правові аспекти// Науковий вісник НАВСУ.- К.,2005.-№1. - С.20-26

7. Частная детективная и охранная деятельность.: Сб. нормативных документов. – Москва: Книга сервис.-2003.-112 с



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота