ЮРИДИЧНА І ФАКТИЧНА КОНСТИТУЦІЇ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЮРИДИЧНА І ФАКТИЧНА КОНСТИТУЦІЇ

14.05.2014 18:38

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Кульчицька Марія Орестівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету


Наявність конституції  – обов’язковий компонент сучасної держави. Термін  «конституція» у сучасній науці конституційного права вживають у двох значеннях: конституція юридична та конституція фактична [2, 96]. Ще у серпні 1991 року, коли український народ обрав шлях незалежного розвитку, він поставив собі за мету створення правової держави, необхідним та домінуючим елементом якої є верховенство Конституції [5, 188].

Теоретична база дослідження детально відображена як у працях українських, так і зарубіжних учених, які працювали над тлумаченням конституції, аналізували співвідношення юридичної та фактичної конституції, вивчали різні аспекти цих явищ: А.С. Васильєва, В.Ф. Опришка, П.М. Рабіновича, С. Тихонова, А.І. Тимченка, Л. Юзькова, С.С. Алексеєва,  Ж. Бордо, Г. Кельзена та інші.

Конституцією юридичною називають те,  що написано «на папері», а конституцією фактичною те, що реально існує в житті. «Якщо ж конституційний лад (фактична реальна Конституція) і юридична Конституція, не збігаючись, існують самі по собі, то конституційна система держави є фіктивною, нереальною. Розбіжності між фактичною і юридичною конституціями можуть існувати в будь-якій країні. І це природно, оскільки певна їх розбіжність запрограмована власне розвитком конституції. Однак у країнах розвиненого конституціоналізму ця розбіжність недовготривала: юридична конституція вчасно достосовується до фактичної.  За таких умов юридична Конституція і реальний конституційний лад надмірно політизується, виникає атмосфера, у якій слова політиків разюче розходяться з практикою, а конституціоналізм як наука йде у занепад» [4, 9].

Юридична конституція – документ, який встановлює те, що повинно бути. Однак, практика завжди тією чи іншою мірою відрізняється від правових норм, що її регламентують. Реальний порядок здійснення державної влади завжди в чомусь, іноді істотно, відрізняється від порядку, закріпленого юридичною конституцією.

Юридична конституція є системою правових норм, які закріплюють засади конституційного ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, встановлюють територіальний устрій держави. Потрібно звернути увагу на такі обставини у понятті юридичної конституції: майже в усіх державах світу існують нормативні акти, що іменуються конституціями, проте, не всі ці акти закріплюють такі принципи організації державної влади, взаємовідносин влади з людиною та суспільством, які створюють передумови становлення конституційного ладу; в юридичній науці паралельно з терміном «конституція» вживається термін «основний закон», в багатьох працях ці терміни вживаються як тотожні.

Але у період сьогодення ці поняття ототожнювати недоцільно, адже, конституція може і не мати вищої юридичної сили стосовно до інших законів. Таким прикладом слугують конституції Великої Британії чи Ізраїлю. Також, потрібно зазначити, що не всі закони, проголошені основними, можна вважати конституціями – багато з них не встановлюють засад конституційного ладу. В окремих країнах поняття конституції взагалі не пов'язується з юридичним верховенством. Наприклад, в Ірані діє акт, що іменується конституцією, але вища юридична сила визнається за Кораном[1].

До основних ознак юридичної конституції відносять: наявність системи правових норм; закріплення народного суверенітету, форм народовладдя, верховенства права, символіку держави, статусу особи, територіального устрою і системи місцевого самоврядування;  порядок дії, внесення змін і припинення дії. Але потрібно зауважити, що не всі юридичні конституції закріплюють народний суверенітет, верховенство права, символіку держави, територіального устрою – прикладом є Конституція Швеції, яка складається з чотирьох актів (Акт про престолонаслідування 1810 р.; Форма правління 1974 р.; Акт про свободу друку 1949 р.; Основний закон про свободу висловлювань 1947 р.)[1].

Науковці доводять існування фактичної конституції, тобто такої, що не знаходить свого відображення в писаному акті, констатує справжній стан речей у державі й суспільстві. Але певні обставини сприяють створенню писаного акта, серед яких: ускладнення правовідносин, розвиток правової культури, потреба в закріпленні і стабілізації відносин, що складаються у державі, констатація «етапності» в існуванні та розвитку держави [3, 19-20]. Юридична конституція є системою норм, які регулюють певне коло суспільних відносин, а фактична – це і є ті відносини, які склалися у суспільстві. Проте, поява першої зовсім не означає зникнення останньої. Більш того, факт появи юридичної конституції матеріалізує ускладнення правової матерії у сенсі співіснування двох конституцій. Адже суспільні відносини, зафіксовані в юридичній конституції статичні, тому й зафіксовані, фактичні ж покликані до життя розвитком, удосконаленням, тому вони є динамічними [3, 29-32].

Варто зазначити, що фактична конституція має місце у будь-якому суспільстві, і вона випереджає юридичну в часі. Нам відомо, що юридична конституція України 1978 року відставала від фактичної конституції, тим самим гальмувала розвиток основних суспільних відносин. Фактична конституція визначає структурні й функціональні характеристики юридичної конституції, основними з яких є реальність і відповідність фактичним конституційним відносинам.

Отже, по-перше, конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. А юридична конституція – це офіційне визнання фактичного стану речей у суспільстві [4, 9]. По-друге, фактичну і юридичну конституції слід розглядати як самостійні явища, їх не можна ототожнювати. А з іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції. По-третє, юридична конституція це завжди система правових норм, що встановлюють, регулюють і охороняють конституційні правовідносини. А термін фактична конституція застосовується для характеристики реального стану суспільних відносин. По-четверте, фактична конституція є об’єктивним явищем, вона відображає конкретно-історичний стан розвитку суспільства і держави в його найбільш суттєвих рисах, а юридична ж конституція завжди містить в собі як об’єктивні, так і суб’єктивні риси.




Література:

1. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.

2. Єзеров А.А. Тлумачення конституції України: способи, межі, зміст / А.А. Єзеров // Часопис Київського університету права. – 2011. – №3. – С. 95-99.

3. Сліденко І. Проблеми співвідношення юридичної і фактичної Конституції  України з позицій світового конституційного виміру / І. Сліденко // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми : зб. наук. праць / відп. ред. П.Ф.Мартиненко , В.М.Кампо. – К. : Купріянова, 2007. –    С. 9–32.

4. Тихонова А. Конституція юридична і фактична /А.Тихонова, А. Юзьков  // Право України. – 1992. – № 1. – С. 9–10.

5. Федоренко В.Л. Конституція України: поняття та юридичні властивості /  В.Л. Федоренко , О.В. Носенко // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №2(7). – С. 188–194.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота