ПОЛЬСЬКЕ СУДОЧИНСТВО ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПОЛЬСЬКЕ СУДОЧИНСТВО ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

30.06.2014 16:36

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Фартушок Назар Богданович, секретар судового засідання, Господарський суд Львівської області


За час окупації Королівства Польського німецькими та австро-угорськими військами окупаційна влада передала у компетенцію Тимчасовій Державній Раді освіту, а також судочинство. 23 січня 1917 р. створено департамент юстиції на чолі з польським юристом С. Буковецьким. Пізніше міністр юстиції Л. Супінський у своєму зверненні  до працівників судових органів охарактеризував його як першого видатного організатора, творця підвалин польського правосуддя. 

Згодом, 19 серпня 1917 р. у першому номері “Вісника департаменту юстиції” були опубліковані два розпорядження департаменту: Тимчасове положення про впровадження польського судочинства в Королівстві Польському та Тимчасова загальна інструкція для судів колишнього Королівства Польського. 

Відповідно до цих документів, окупаційна влада, віддаючи правосуддя тимчасовим польським органам влади, залишила за собою право нагляду над судочинством на території Королівства Польського. Ці розпорядження не поширювалися на всю територію Королівства, проте саме ці суди і стали передвісниками польської державності. 

1 вересня 1917 р. відбулося урочисте відкриття польських судів на території Королівства Польського під назвою королівсько-польських (królewsko-polskich), які оголошували вироки іменем Корони Польської. 

На території Королівства Польського було утворено два апеляційні суди – у Варшаві та Любліні, 15 окружних та 437 мирових судів. У Найвищому суді, апеляційних та окружних судах  станом на 1 вересня 1917 р. працювало 320 осіб (голови судів, заступники, прокурори, судді), а допоміжний персонал складався з 89 працівників.  

Найвищий суд функціонував у Варшаві і складався з цивільної і кримінальної палат, до складу яких входили голови та судді. Керував палатою голова. Керівництво Найвищим судом здійснював призначений перший голова суду. Мирові суди зберігали місце розташування та округи ті, які мали колишні мирові та ґмінні суди. Округи обох апеляційних судів не охопили Сувальської та Сідлецької (чотири повіти) губерній. 

Тимчасові положення вносили суттєві зміни в існуючий судоустрій Королівства Польського. Згодом вони поширилися і на Волинь, Польщі та білоруські землі. Правосуддя на цих землях здійснювалося чотирма категоріями загальних судів: загальні мирові, окружні, апеляційні суди та Найвищий суд. У цих судах, окрім Найвищого суду, запроваджувалися засідателі.  

Мирові суди приймали рішення і виносили вироки у кримінальних і цивільних справах у складі одного судді та двох засідателів. У такому ж складі виносили вироки у кримінальних справах й окружні суди, а цивільні справи розглядали у складі трьох суддів. Апеляційні суди розглядали справи у складі двох суддів та трьох засідателів. 

Найвищий суд функціонував як загальний суд найвищої інстанції. Він був дисциплінарним  судом для суддів і прокурорів Найвищого та апеляційного судів, голів і прокурорів окружних судів.  До його компетенції входило: касаційний нагляд щодо винесених рішень окружних (виданих у другій інстанції) та апеляційних судів, а також пояснення правових норм і положень.

Рішення, які пояснювали правові положення законодавчих актів, виносили на засіданні суддів однієї палати або обох палат, що залежало від їхньої складності. Касації розглядали, у свою чергу, колегіально в складі трьох суддів за участю або без участі сторін. Кожна палата обов’язково мала секретаріат. 

Деякі польські дослідники вважають, що організація судів у Королівстві Польському поклала початок створенню системи незалежних польських судів взагалі. На їхню думку, цей період можна вважати самостійним етапом в історії міжвоєнного судочинства. 

Визнати дату 1 вересня 1917 р. початком незалежного польського судочинства навряд чи можливо. Новостворені суди були, швидше за все, допоміжним апаратом окупаційної німецької та австрійської влади. Справжній незалежний польський судоустрій і судочинство могли з’явитися тільки з утворенням польських незалежних державних органів влади, які могли б створити умови і гарантії для здійснення права польського народу на самовизначення. Йдеться лише про певну преамбулу до процесу становлення незалежних польських судів.

Важливе значення мало сформування Найвищого суду у Варшаві, який формально утворився ще у 1917 р. Поступово Найвищому суду було підпорядковано судочинство всієї Польщі. Найвищий суд у Варшаві перейняв функції австрійського Найвищого Судового і Касаційного Трибуналу та Суду Німецької Імперії. Додатково було утворено ще три палати: для кримінальних і цивільних справ колишньої австрійської території; адміністративних справ цієї території; кримінальних і цивільних справ колишньої прусської території. 

Вищою ланкою у судовій системі були апеляційні  та окружні суди. 

У перші роки існування відновленої Польської Республіки польські законодавці ввели відповідні закони стосовно структури, організації та діяльності судових органів на всіх колишніх окупаційних територіях.

Умови для організації польського судочинства на колишніх російських, німецьких, прусських та австрійських землях були різними.

Власне з моменту здобуття Польщею незалежності можна говорити про початок побудови системи незалежного польського судоустрою та судочинства. Можна стверджувати, що у цей період з погляду судоустрою та правових відносин польські землі були зовсім різними. Чітко вимальовуються чотири великих території, різниця між якими була суттєвою: колишнє Королівство Польське, Східні Землі, колишні прусська та австрійська території. 

Крім системи загальних судів, у цей період були створені та функціонували спеціальні суди, зокрема військові суди в армії. Варто зазначити, що на колишній російській території функціонували духовні суди, які здійснювали юрисдикцію у сімейних справах відповідно до характеру віросповідання. 

Отже, не слід вважати період до листопада 1918 р. самостійним етапом становлення незалежного польського судочинства, так як воно залишалося підконтрольним окупаційній владі. Особливість становлення польської судової системи визначалася успадкуванням Польщею різних судових систем. 




Література:

1. Zbiór przepisów prawnych obowiązyjących na ziemiach wschodnich zastosowany do potrzeb sądownictwa / Opr. K. Berezowski. – Warszawa: Sp. Akc. Zakładów Graficznych „Drukarnia Polska”, 1922. – 1246s.

2. Materniak-Pawłowska M. Struktura polskich sądów powszechnych w latach 1917-1928 // Czasopismo Prawno-Historyczne. – 2001. – T.LIII. – Zecz.1. – S.275-284.

3. Nagórski Z. Ludzie mego czasu. – Paris: Księgarnia Polska, 1964. – 269s.

4. Wznowienie sądownictwa państwowego polskiego (pięciolecie 1917-1922). – Warszawa, 1923. – 76s. – S. 32-45.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота