ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ФОРМ ТА СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ФОРМ ТА СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ

05.05.2015 21:42

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Стахурський Олексій Сергійович, студент ОКР «Магістр» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка


Привнесена змінами режиму в Україні, впевненість громадян в їхній спроможності впливати на суспільні процеси в державі, з кожним днем збільшує вимоги громадян до законодавчого врегулювання процедур участі громадськості в захисті своїх прав та законних інтересів. З огляду на потреби активних, дієвих особистостей, які, насамперед, є безпосередніми учасниками трудових відносин і займають активну громадянську позицію, нагальним постає питання їхньої самореалізації в галузі захисту трудових прав.   

Наукова спільнота, реагуючи на суспільні потреби,  запровадження дієвих механізмів захисту трудових прав, неустанно аналізує сталі поняття, запроваджує нові понятійні категорії та пропонує оновлені форми та способи захисту трудових прав громадян України. 

Так, зокрема, ряд українських вчених є прихильниками запровадження поняття «самозахисту» в трудовому праві України. Серед них Ч. Азімов, В.М. Андріїв, С.І. Ілларіонова, Т. Юзько. Раніше згадували деякі аспекти самозахисту в  своїх працях В.В. Жернаков, І.В. Лагутіна, А.М. Куліш, Є. О. Сонін, М.М. Якименко, Т.І. Маркіна.

Однією з найвагоміших аргументів на користь запровадження поняття «самозахисту» в Трудовому праві України є гарантоване ст. 55 Конституції України право особи право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами  [1]. Однак, як зазначає в  своїй праці Т. Постриганець, судова практика, опираючись на ст. 4 ЦПК, згідно якої суд наділений правом захищати права особи у спосіб, визначений законами України, може відмовити в задоволенні позову про захист права, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом [2; С.41]. 

Оскільки поняття «форми», «способи» та «засоби» захисту подекуди ототожнюються або поєднуються за змістом, чи взагалі поєднуються в «діяльність щодо захисту трудових прав», зокрема в дослідженнях А.П. Вершиніна [3; С.12], то нагальним постає питання про необхідність законодавчого закріплення «самозахисту» та способів реалізації даної форми захисту прав та інтересів учасників трудових відносин. 

Насьогодні, вже представлені пропозиції щодо внесення поняття «самозахист» а  також процесуальні засади його реалізації в дослідженнях В.М. Андріїва, який пропонує включити «самозахист» та окреслити способи його реалізації в новому Трудовому кодексі України, висвітливши дані положення в  новому розділі під назвою «Захист трудових прав працівників». Ми погоджуємось, що «такий розділ є логічною і потрібною новелою, оскільки саме захист, охорона трудових прав та забезпечення різних за характером і  змістом соціальних можливостей у  сфері праці є головною метою трудового права і  трудового законодавства» [4; С.463].    

Проте, визначення терміну «самозахист» та виділення його ознак вбачається дещо звуженим. Так, Тетяна Юзько пропонує визначити «самозахист» як самостійну правомірну діяльність працівника, яка здійснюється в порядку захисту своїх трудових прав, без звернення в  органи, що уповноважені захищати трудові права громадян» [5; С.480]. Поряд з цим С.І. Ілларіонова пропонує внести «самозахист» до різновидів форм захисту трудових прав працівників, серед яких: форму самозахисту (застосування права реалізується виключно працівниками); форму судового захисту (застосування права реалізується виключно судами); організаційну форму (застосування права реалізується вповноваженими на те органами: роботодавцями, державними інституціями, трудовим колективом, міжнародною спільнотою) [6; С.353]. 

На нашу думку, поняття «самозахист трудових прав» є ширшим і об’ємнішим, ніж його визначено перерахованими вище дослідниками. Крім того, деякі звузили кількість ознак, що його характеризує до мінімуму: здійснення силами особи, співмірність порушенню, не перевищувати меж, необхідних, для припинення порушення [5; С.480]  А обумовленіть складним соціально-економічним становищем країни, поняття «самозахисту» в такому вигляді, як його обмежили, має таку ж обмежену долю впровадження в  життя і тим більше, не постає дієвим механізмом у захисті прав та інтересів робітників, оскільки не є відмови виконувати незаконні вказівки керівника, навіть при агрументації їх незаконності, гарантом залишення на займаній посаді.  Страх втрати роботи, заробітку, засобів для існування буде служити стримуючим фактором для «самозахисту».

Отже, враховуючи вищевикладене, пропонуємо до впровадження в новому Трудовому кодексі поняття «самозахист» та його способів та засобів реалізації врахувати ті гальмівні фактори, які окреслені врахувати їх при понятійно-категорійному висвіленні поняття та направити наукове пізнання в сферу забезпечення «самозахисту», що дозволить гарантовано отримати дієві механізми впровадження «самозахисту» в трудові відносини, а, згодом, в інші сфери життєдіяльності громадян. 




Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.

2. Постриганець Тетяна Способи захисту трудових прав громадян у  суді // Юридична Україна. – 2011. - №11.

3. Вершинин А.П. Меры защиты субъективных прав по гражданскому законодательству // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав: сборник науч. тр. – Ярославль, 1988. 

4. Андріїв В.М. Поняття та ознаки самозахисту працівниками своїх трудових прав // Митна справа. – 2011. №6. – кн.2 - ч.2. 

5. Юзько Тетяна Поняття «самозахисту» в трудовому праві України // Поняття та категорії юридичної науки. Зб. наук. праць. Матеріали  V міжнар. наук.-практ. конф. – Київ, 18 листопада 2014 р./ за заг. Ред. Н.М. Пархоменко, М.М. Шумила. – К.: Ніка-Центр, 2014. – 492 с.

6. Ілларіонова С.І. Загальна характеристика сучасних форм захисту трудових прав працівників // Митна справа. – 2012. - №1. – ч.2. – кн.2.

_________________________

Науковий керівник: Андріїв Василь Михайлович, доктор юридичних наук, професор, Київський Національний університетім. Т. Шевченка

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота