ЗАКОНОДАВЧІ ГАРАНТІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВА НА ДОПОМОГУ ПО БЕЗРОБІТТЮ ПІД ЧАС УЧАСТІ У ГРОМАДСЬКИХ РОБОТАХ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЗАКОНОДАВЧІ ГАРАНТІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВА НА ДОПОМОГУ ПО БЕЗРОБІТТЮ ПІД ЧАС УЧАСТІ У ГРОМАДСЬКИХ РОБОТАХ

02.12.2015 00:04

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Мокрицька Наталія Петрівна, кандидат юридичних наук, Львівський державний університет внутрішніх справ


Однією з форм реалізації права на працю в порядку укладення трудового договору є участь в громадських роботах. Для такого працевлаштування характерним євиникнення відносин найманої праці між працівником та роботодавцем за направленням Державної служби зайнятості в порядку надання соціальної послуги за Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р № 5067-VI.[1]

Доктрина трудового права містить чимало напрацювань щодо укладення, зміни та припинення строкових трудових договорів, у тому числі наукових розробок з питань участі осіб у громадських роботах[2]. 

Відповідно до змісту ч.1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» такі роботи слугують додатковою матеріальною підтримкою для безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. За даними Державної служби зайнятості щомісяця близько 3000 осіб беруть участь в громадських роботах і роботах тимчасового характеру.[3]

Ті з них, які належать до зареєстрованих безробітних продовжують разом з заробітною платою отримувати допомогу по безробіттю. Очевидно в цьому і зміст додаткової матеріальної підтримки, з’ясуванню якої і обумовило напрям дослідження.

Насамперед доцільнозазначити, що згідно ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення»  кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання безоплатних соціальних послуг, у тому числі організація громадських робіт для безробітних. (ч.2 ст.7 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III)[4].Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення»  зареєстровані безробітні мають право на збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру за наступних умов. 

По-перше, тривалість строкового трудового договору не може перевищувати 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника.Аналогічним є положення ч. 4. ст.31 цього закону, з аналізу якого можна зробити висновок, що тривалістьгромадських робіт, які можуть виконуватися тільки на тимчасових створених місцях не може перевищувати 180 календарних днів за рік. Оскільки трудовий договір укладається тільки письмово, то конкретний строк, на який він укладений, визначається у договорі.(п. 5Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру від 20.03.2013 р.  № 175) [5]

По-друге, розмір допомоги по безробіттю має бути встановлений до укладення строкового трудового договору на участь у таких роботах, інакше не можна претендувати на призначення допомоги по безробіттю. Особа вправі продовжувати отримувати той обсяг матеріального забезпечення, який одержувала до підписання трудового договору.Щоправда у п. 9 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітним, які брали участь у виконанні громадських або інших робіт тимчасового характеру, після виконання таких робіт продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством.

Тобто виникає, як видається, певна неузгодженість правових норм. На нашу думку, ч.1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» є спеціальною, оскільки вона гарантує право особи на збереження матеріальних виплат [4]. Також у п.3 ч.1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що виплата  допомоги  по  безробіттю  припиняється у разі працевлаштування безробітного, проте про громадські роботи у цьому положенні не згадується.

Відтак, мабуть, положення п. 9 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» [1] стосується усіх інших категорій осіб, які мають право брати участь в громадських роботах. Щоправда особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості не мають право на допомогу по безробіттю [6], а особи, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції) одержують допомогу по частковому безробіттю, яка за своїм змістом не тотожна допомозі по безробіттю.(ст. 47 Закону України «Про зайнятість населення»)[1]

Суд теж стає на захист прав безробітного. Зокрема Житомирський апеляційний окружний суд, своїм рішенням від 5 травня 2015 року відмовив у задоволенні позову Дубенського міськрайонного центру зайнятості про стягнення з особи, яка брала участь в громадських роботах допомоги по безробіттю.Колегія суддів в одному зі своїх обґрунтувань зазначила, що за такими особами зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах та в строки, встановлені законодавством.[7].

Таким чином, з огляду на проведений аналіз чинного законодавства пропонуємо змінити  п. 9 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» та викласти його у такій редакції : «Зареєстровані безробітні мають право на збереження права на виплату допомоги по безробіттю, яке була призначена до укладення ними строкового трудового договору на участь у громадськихроботах за умови, якщо тривалість строкового трудового договору не перевищує 180 календарних днів».




Література:

1. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р № 5067-VI // Урядовий кур'єр  від 12.09.2012 р. - № 164.

2. Шабанов Р. Правова характеристика тимчасових громадських робіт як  заходу сприяння зайнятості населення [Електронний ресурс ] // Jurnaluljuridicnational : teoriesipractica -2015.-  №1 – С. 131-135. Режим доступу : http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2015/1/28.pdf; Сільченко С. О.Трудовий договір при виконанні громадських оплачуваних робіт / С. О. Сільченко // Вісник Академії правових наук України - 1999р. - №4(19) - С. 212-218.

3. Кількість зареєстрованих безробітних та надання їм соціальних послуг у січні-вересні 2015 році [Електронний ресурс ]. Режим доступу : http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/document?id=383811

4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III // // Голос України  від 11.04.2000 р.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру» від 20.03.2013 р.  № 175 // Урядовий кур'єр  від 26.03.2013 р. - № 56.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу  від 20.03.2013 р. № 198 // Урядовий кур'єр від 03.04.2013 р. - № 62 .

7. Ухвала Житомирського адміністративного апеляційного суду від 5 травня 2015 року  по справі №  817/188/15  // [Електронний ресурс ] Єдиний державний реєстр судовий рішень. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/44182147



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота