ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ СУТНОСТІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ СУТНОСТІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

27.04.2017 09:55

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Клімутін Віктор Олександрович, студент Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова


У кожного явища є своя сутність, яка може виражатись в його призначенні та походженні. Проте, дискусія щодо сутності права інтелектуальної власності досі триває у широких кругах наукової еліти. З моменту появи першого друкарського станка та прийняття Бернської конвенції “Про охорону літературних і художніх творів” 1886 року, було розроблено більш ніж 30 різноманітних концепцій, які покликані дати відповідь на багатовікове питання: чим насправді являється “право інтелектуальної власності”? 

Для того, щоб розкрити цю тему, потрібно обрати найбільш популярні та розроблені теорії. Таким чином, ми зможемо отримати загальне бачення на описану вище проблему. Для досягнення поставленої мети, були обрані наступні концепції: пропрієтарна теорія, персональна теорія, теорія монополії, трудова теорія та контрактна теорія. 

Потрібно почати з того, що пропрієтарна теорія є найбільш наближеною до думки французького законодавця. Останній вважає, що право інтелектуальної власності – це право власності автора на результати своєї творчої діяльності.  Хочемо також звернути вашу увагу на той факт, що в Законі України “Про власність” також було закріплено аналогічне поняття, яке давало змогу зрозуміти позицію саме українського законодавця щодо цієї правової категорії [1].

Пропрієтарна теорія розглядає право інтелектуальної власності с приватно-правової точки зору. Таким чином, її автори вважають, що право на результат творчої діяльності може бути зіставлено із правом власності особи на будь-який матеріальний об’єкт. Подібно тому, як у володільця речі присутні особисті немайнові та майнові права на неї, також і у творця присутні подібні права на інтелектуальний продукт [1]. Звісно, признається специфіка такого права власності, так як неможливо абсолютно повністю дублювати два правових інституту. Так, наприклад, присутні певні особливості правомочності власника результату творчою діяльністю. Така концепція широко використовується в світі і може відігравати вирішальну роль у формуванні національного законодавства.

З приводу персональної теорії Остапчук П. О. говорив наступне: “…вона (персональна теорія) вважається однією із самих перших концепцій тлумачення сутності права інтелектуальної власності… ця теорія загалом оперує ціннісними критеріями” [2]. Ця риса, описана Остапчуком П. О. дає їй більш абстрактний характер у порівнянні з пропрієтарною теорією. Так, прихильники цієї концепції вважають, що розумова діяльність – це продовження особи автора. Тому, вона втілює всі особливості свого творця, зокрема його індивідуальний стиль й навички. Це означає, що при посяганні на результати творчості особи, таку дію потрібно трактувати як посягання на самого автора, а тому – об’єкти права інтелектуальної власності повинні знаходитись у правовому полі. 

Як ми бачимо, ця концепція зачіпає питання немайнових прав автора. Буде навіть доцільно сказати, що вона ототожнює право інтелектуальної власності із немайновим правом. Проте, вона ігнорує вплив ринку на розвиток відповідних відношень та майнову сторону цього явища. Тому, персональна теорія вважається неповноцінною і не може застосовуватись для опису настільки комплексного явища.

 Теорія монополії (або теорія заборони) майже не зачіпає феномен походження та зміст права інтелектуальної власності. Замість цього, вона намагається розкрити сутність цього явища через аналогію. Її родоначальник Пілєнко О.О. ототожнював вказане вище право із монополією. Науковець зазначав: “Так, автор, який створив твір, має можливість обмежити доступ до нього, або взагалі заборонити його використовувати всім іншим суб’єктам” [3]. Зокрема, ніхто не може посягати на інтелектуальний продукт творця, або перешкоджати йому у володінні останнім. 

Трудова теорія має вирішальне значення для віднесення права інтелектуальної власності до сфери приватного права. До її розробки були причетні вітчизняні вчені, зокрема: Покровський І.О., Шершеневич Г.Ф., Бєлов В.А. та інші. На відмінну від інших концепцій, трудова теорія розглядає розвиток відношення людей і абстрактного ринку до творчої праці. Так, спочатку результати творчості не мали для людей майже ніякої матеріального значення, так як не існувало інструментів та засобів для відтворення таких об’єктів [3]. Проте, із розвитком техніки, певну цінність став набувати інтелектуальний продукт. Люди почали розуміти важливість та значення творчої діяльності, через що виразили готовність платити за результати такої праці. 

Основний постулат трудової теорії полягає в тому, що результат творчої праці має певну форму та вартість, яка виражена в грошовому еквіваленті. Так як цивільне право регулює та здійснює охорону майже всіх об’єктів, що мають ціннісний вираз, то воно повинно закріпити вплив і на сферу прав інтелектуальної власності. Взагалі, така думка є цілком логічною і вона відповідає загальним началам приватного права. 

Контрактна теорія має інший погляд на сутність права інтелектуальної власності. Зокрема, вона шукає певний компроміс між публічною та приватною сферою інтересів. Творець, який створив інтелектуальний продукт, укладає “умовний” контракт с державою за умовами якого автору надається можливість отримувати дохід від результатів інтелектуальної діяльності, але при цьому він зобов’язаний публічно розкрити свій об’єкт. Коли закінчується строк правової охорони інтелектуального продукту, він переходить у власність держави, що надає можливість останній реалізовувати його культурний потенціал та отримувати прибуток [4].

Критика цієї теорії полягає в тому, що не до кінця зрозуміла сутність цього контракту. Окрім того, немає жодних доказів існування такого договору (як на абстрактному, так і на конкретному рівнях). Також вважається, що критерієм укладення контракту між автором та державою – є суспільна корисність об’єкта права інтелектуальної власності. Проте, в дійсності ми бачимо, що не весь інтелектуальний продукт має цю характеристику. С точки зору контрактною концепції, така обставина б робила неможливим укладення договору між творцем та державою. Але в дійсності цей критерій є абсолютно неважливим [4]. 

Як висновок, хочемо звернути увагу на те, що в дійсності жодна з теорій не визнається повністю вірною. Це обумовлюється тим, що сам по собі феномен “права інтелектуальної власності” являється комплексним і дуже складним. Він об’єднує суспільну, економічну, правову та особистісну сутність, що не дає можливість вченим дати загальне визначення цьому явищу. Однак, теорії можуть мати вирішальне значення для формування національної правової системи, як це вже відмічалося за пропрієтарною концепцією.  Окрім того, саме право інтелектуальної власності (як суспільний феномен) не стоїть на місце. Воно продовжує розвиватись: з’являються нові інструменти відтворення результату творчої діяльності; сам процес створення об’єктів - комп’ютеризується; велике значення набуває інтернет у питаннях поширення інтелектуального продукту. Тому, вченим, під час розробки нових теорій, потрібно враховувати прогрес у цій сфері та сучасні погляди самих творців, а не зациклюватись на старих твердженнях й ідеях.  

Література:

1. Харитонова О. І. Правова природа права інтелектуальної власності [Електронний ресурс] / О. І. Харитонова // Юридичний науковий інтернет журнал. – 2012. – Режим доступу: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle. – Назва з екрана.

2. Остапчук В. О. Природа права інтелектуальної власності [Електронний ресурс] / В. О. Остапчук // Юридичний науковий інтернет журнал. – 2003. – Режим доступу: http://synergy.ua/ua/edu-program-post/ukr-priroda-prava-intelektualnoi-vlasnosti/. – Назва з екрана.

3. Горбова Н. А. Теорії інтелектуальної власності: до постановки питання [Електронний ресурс] / Н. А. Горбова // Юридичний науковий інтернет журнал. – 2012. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe. – Назва з екрана.

4. Вірченко В. О. Історія розвитку теоретичних уявлень про зміст та джерела права інтелектуальної власності [Електронний ресурс] / В. О. Вірченко // Юридичний науковий інтернет журнал. – 2013. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua. – Назва з екрана.

_______________________

Науковий керівник: Клейменова Світлана Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент, Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота