КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ

19.05.2017 09:29

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Максименко Наталя Валентинівна, Апарат Верховної Ради України


На сьогоднішній день Україна залишається країною постачання та  транзиту «живого товару», поступово набуваючи слави країни з найбільш сприятливими умовами для торгівлі людьми. За оцінками Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, понад 120 тисяч українців постраждали від різних форм торгівлі людьми за кордоном з 1991 по 2011 роки.  У період з 2000 по 2009 роки МОМ повернула в Україну з різних країн світу 5639 потерпілих від торгівлі людьми, з яких 256 неповнолітніх. За даними Міжнародної організації праці (МОП), серед потерпілих від торгівлі людьми, які використовуються для примусової праці, від 40 до 50 % складають діти [4].

Питанню правової характеристики та протидії торгівлі людьми, а особливо неповнолітніми, приділяється увага у наукових працях О.М. Бандурки, Т.І. Возної, К.О. Давидовича, Г.А. Демківа, В.А. Козака, Г.Л. Кохан, В.А. Ліпікана,  Я.Г. Лизогуба, В.І. Олефіра, О.М. Орлеана, І.А. Шуміло. 

Метою роботи є на основі узагальнення теоретичних даних та правозастосовної діяльності надати кримінально-правову характеристику такому складу злочину як торгівля дітьми.

Торгівля дітьми є одним з найбільш латентних та складних для розслідування злочинів проти волі, честі та гідності особи. Оцінити реальні масштаби торгівлі дітьми в Україні доволі складно, що зумовлено наступними чинниками: діти швидко адаптуються до умов експлуатації, сприймаючи їх як належні, рідко чинять опір злочинцям; потерпілі часто не можуть дати повні та об’єктивні свідчення про дії злочинців в силу свого розвитку (дошкільнята); передача дитини для експлуатації часто має зовні доволі  легальний вигляд; низький рівень довіри громадян до правоохоронних органів [2]. З урахуванням того, що чинний Кримінальний кодекс України (КК України) не містить окремого складу злочину з кримінально-правовою забороною торгівлі дітьми, для кримінально-правової характеристики торгівлі дітьми за основу необхідно брати склад злочину, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини, передбачений ст. 149 КК України [1]. Враховуючи розміщення ст. 149 у розділі ІІІ Особливої частини КК України, об’єктом торгівлі людьми є свобода (воля), честь або гідність особи [1].

Предметом даного злочину є людина (ні труп, ні її органи (тканини) не можуть вважитися предметом даного злочину). Вчинення діянь, передбачених ст.149 КК України, стосовно мертвої людини, може бути кваліфіковано лише як замах на торгівлю людьми (у випадку неусвідомлення винними особами того, що людина, яка є предметом угоди, померла). Вчинення даного злочину стосовно дитини впливатиме на кваліфікацію: у разі, якщо дитині на момент вчинення злочину було від 14 до 18 років, має місце передбачена ч.2 ст. 149 КК України кваліфікуюча ознака вчинення злочину щодо неповнолітнього. Якщо дитині, яка було предметом даного злочину на момент його вчинення не виповнилося 14 років має місце передбачена ч.3 ст.149 КК України кваліфікуюча ознака вчинення злочину щодо малолітнього. Укладання жінкою будь-яких незаконних угод стосовно своєї ненародженої дитини під час вагітності не утворює складу закінченого злочину та може кваліфікуватися лише як замах на торгівлю людьми. Закінчений склад злочину має місце за умови, що суспільно-небезпечні дії було вчинені стосовно вже народженої дитини[2].

З об’єктивної сторони злочин може виражатися в альтернативних діяннях: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина; вербування; переміщення; переховування; передача; одержання людини. Терміном «торгівля людьми» охоплюються дії з купівлі-продажу людини, що полягають у безповоротній передачі (отриманні) людини за грошову винагороду. Злочин є закінченим з моменту передачі (отримання) людини та отримання (передачі) хоча б частини грошової винагороди (або досягнення домовленості про її отримання). На практиці мають випадки дії медичного персоналу пологових будинків з передачі за грошову винагороду новонародженого іншим батькам, коли справжніх батьків повідомляють про загибель немовляти під час або після пологів. У відповідності до фактичних обставин справи такі дії медичного персоналу додатково можуть кваліфікуватися за ст. 358 або ст. 366 КК України [2].

Під терміном «здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина» слід розуміти дії, спрямовані на вчинення інших, не пов’язаних з купівлею-продажем людини, незаконних угод щодо людини, зокрема передача людини в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, окрім грошей, цінності або послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду. Ця форма торгівлі людьми є закінченою з моменту передачі (отримання) дитини.

Під «вербуванням» розуміють дії, спрямовані на досягнення із людиною добровільної або вимушеної (шляхом шантажу, погроз) домовленості на її подальшу експлуатацію або на переміщення, переховування, передачу іншій особі. Вербування є закінченим з моменту вчинення конкретних дій, спрямованих на досягнення домовленості з особою, яку вербують для експлуатації. Навіть добровільно отримана згода дитини на її подальшу експлуатацію не виключає кримінальної відповідальності за вербування.

Під «переміщенням» людини розуміють дії, спрямовані на зміну місця її перебування. Як правило, переміщення здійснює вербувальник. Переміщення є закінченим з моменту зміни місця перебування людини.

Під «переховуванням» людини слід розуміти обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо із представниками правоохоронних органів. Закінченим переховування вважається з моменту заволодіння особою і фактичного обмеження фізичних контактів людини з іншими особами.

Під «передачею» або «одержанням» людини слід розуміти вчинення дій, пов’язаних з переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Наприклад, вербувальник або перевізник передає дитину особі, яка її експлуатуватиме. Злочин вважається закінченим з моменту передачі (одержання) людини.

Відповідно до примітки 3 до ст. 149 КК України відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності [1].

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою суб’єктивної сторони для вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини є мета –експлуатація людини. Для торгівлі людьми у формі купівлі - продажу людини, а також іншої незаконної угоди щодо людини, мета – експлуатації людини, є необов’язковою ознакою суб’єктивної сторони.

Згідно з приміткою 1 до ст. 149 КК України, під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку на момент його вчинення, причому, як та особа, котра передає людину, так і та, що її одержує, вербує, переміщує, переховує.

Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини передбачені ч.2, ч.3  ст. 149 КК України: щодо неповнолітнього; щодо кількох осіб; повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності; у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких; з погрозою застосування такого насильства; щодо малолітнього; організованою групою; у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких; з погрозою застосування такого насильства; якщо спричинено тяжкі наслідки [1].

Враховуючи вищевикладене, хочу наголосити, що торгівля дітьми відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, ретельне розслідування та документування яких призводить до виявлення стійких організованих злочинних груп з транснаціональними зв’язками, до складу яких входить розгалужена система вербувальників, перевізників, сутенерів, наявністю корупційних зв’язків, насамперед в організаторів каналів міжнародного трафіку[2]. Це вимагає належної взаємодії та координації діяльності з правоохоронними органами різних держав та між правоохоронними, державними органами та неурядовими організаціями всередині держави. Розслідування таких злочинів також ускладнюється високим рівнем латентності, професіоналізмом злочинців, віковими особливостями потерпілих, що ускладнює одержання доказової інформації. Суттєвою перепоною для виявлення та розслідування торгівлі дітьми є недоліки чинного законодавства, що не дозволяє чітко відмежовувати торгівлю дітьми від інших злочинів проти дітей – незаконних дій щодо усиновлення(удочеріння), підміни дитини, експлуатації дітей.




Література:

1. Кримінальний кодекс України / [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14.

2. Розслідування торгівлі дітьми. Навчально – практичний посібник/колекстив авторів. Київ,2011- 240с.

3. Стан виконання Україною Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми: Аналітичний звіт /[М.Пасєчник, Т.Борисова, Г.Кравець та ін.].- Тернопіль: Підручники і посібники, 2016.-201с.

4. Актуальні проблеми сучасного міжнародного права:зб.наук.ст.за матеріалами І Харк. міжн.-прав. читань, присв. пам'яті проф. М.В.Яновського і В.С. Семенова (Харків, 27 лист. 2015 р.): у 2 ч. / редкол.: А.П. Гетьман, І.В.Яковюк, В.І.Самощенко та ін.-Х.: Право, 2015.-ч.2.-500с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота