ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

30.05.2017 01:27

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Котюк Катерина Олександрівна, курсант 2 го курсу Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національний юридичний Університет імені Я.Мудрого


Кримінально-правова політика держави як самостійний напрям внутрішньої правової політики України покликана розробляти стратегію і тактику, формулювати основні завдання, принципи, напрями і мету кримінально-правової дії на злочинність, засоби їх досягнення. Вона відображена в нормах закону про кримінальну відповідальність, практиці їх застосування, актах офіційного тлумачення кримінально-правових норм та постановах Пленуму Верховного Суду України. Ефективне формування й реалізація кримінально-правової політики зумовлюють вирішення органами державної влади завдання зміцнення державності в цілому, а також конкретних соціально-економічних, власно політичних й ідеологічних завдань, стабілізацію суспільства та зумовлює наступальний характер розвитку суспільства і держави.

В теорії кримінального права нажаль немає єдиного підходу до розуміння сутності цього явища та недостатньо уваги приділяється сучасній стратегії розвитку законодавства, що викликає появу суперечностей і невідповідності між певними кримінально-правовими актами.

Діяльність держави у кримінально-правовій сфері має за мету не тільки ліквідацію існуючої злочинності, а й запобігання нових злочинів. У зв’язку з нестабільністю в державі, кримінальна обстановка є несприятлива через значне зростання кількості злочинів, при чому різного характеру. Це тягне за собою погіршення розвитку держави не тільки в цій сфері, але йв цілому. Так, події 2014 року значно вплинули на розвиток сучасного кримінального законодавства та кримінально-правової політики в цілому. Ситуація на Сході спровокувала необхідність швидкого доопрацювання певних прогалин в Кримінальному законі.

Можна виділити наступні напрями сучасної кримінально-правової політики України:

1) активна криміналізація суспільно-небезпечних діянь (наприклад, поява військового службового злочину – примітка до ст. 425, корупційні злочини – примітка до ст. 45 КК, нових складів злочинів, передбачених ст. ст. 1102, 1141, 1591, 2181, 2201, 2202, 3451, 3471, 3481, 3491, 3511, 3693, 4261, 4361 КК, КК, тощо);

2) педалізація злочинів (процес призначення кримінального покарання в судової практиці) (наприклад, доповнення положень ст. 86 КК, в яких йдеться про неможливість звільнення від відбування покарання осіб, винних у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, а щодо осіб, стосовно яких вироки набрали законної сили – не можуть бути повністю звільненні законом про амністію від відбування покарання).

Крім того, протягом у 2014 році  було розширено зміст універсального принципу дії КК (ст. 8 КК) – деталізовано положення щодо відповідальності іноземців та осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, але вчинили злочин за її межами у співучасті зі службовими особами, які є громадянами України, будь-який із злочинів передбачених у стаття 368, 368-3, 368-4, 369 і 369-2 цього Кодексу.

Необхідність впровадження нових тенденцій в кримінально-правовій політиці пояснюється тим, що це дасть змогу в деякій мірі стабілізувати соціальну, економічну ситуацію в країні. Тенденції розвитку кримінально-правової політики наданий період важко назвати обґрунтованими, оскільки вони тісно пов’язані з політикою, та в певних положеннях суперечать законодавчим актам. Зміни в кримінальній сфері здебільшого стосуються сфери безпеки держави, охорони її інтересів. Варто зазначити, що переглядаються деякі положення щодо діяльності всіх гілок влади, наприклад, гарантії судової влади чи членів Кабінету Міністрів України, а також через приведення законодавства у відповідність вимог ратифікованих міжнародних договорів. У зв’язку з тим, що ці зміни мають відбутися якнайшвидше, часом вони не проходять належної перевірки на відповідність положенням Конституції чи законів України. Процедура перевірки не дотримується, до того ж трапляється, що відсутні обґрунтування необхідності прийняття цих змін.

Усі сучасні зміни дають змогу зрозуміти, що держава намагається покращити ситуацію в країні за рахунок саме кримінальної сфери шляхом посилення покарання у статтях ККУ та криміналізації окремих суспільно небезпечних діянь. Що ж стосується напрямків пеналізації покарання, то проблема найбільш оптимальних санкцій, якими повинні бути обкладені окремі злочини, досі в науці кримінального права ще не вирішена.

Загалом політику держави можна назвати досить суперечливою, але в той же час різнобічною, оскільки розвиток окремих напрямків кримінально-правової політики зумовлений вирішенням питань в інших сферах діяльності, зокрема, політичній.

Варто також зазначити, що загальні тенденції розвитку кримінально-правової політики переважно орієнтуються не на вітчизняний досвід, а на практику міжнародної спільноти. Можливо, це дасть поштовх до більш швидкого розвитку України. Негативні тенденції пов’язані з тим, що кримінально-правова політика набуває рис політики тоталітарного типу та репресивного характеру.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота