ПРОТИРІЧЧЯ НОРМ ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА І КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ І ЗДОРОВ’Я - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРОТИРІЧЧЯ НОРМ ВИКОНАВЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА І КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ І ЗДОРОВ’Я

30.05.2017 13:52

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Карачевцев Ярослав Миколайович, помічник адвоката, Харків


В судовій та виконавчий практиці України частими є випадки постановлення та примусового стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, аліментів на утримання неповнолітніх дітей, матеріальної та моральної шкоди з осіб, дохід яких менший від прожиткового мінімуму чи не набагато перевищує його.

З одного боку стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» «Розмір  відрахувань із заробітної плати та інших доходів» передбачає, що «Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків заробітної плати боржника;

за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також при зверненні стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та доходи, зазначені в статті 69 цього Закону». Аналогічні норми закладено у статтю 128 КЗпП «Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати».

Але, з іншого боку, стаття 48 Конституції України передбачає «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло». Частина 3 статті 46 Конституції України встановлює, що «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Частини 1 та 4 статті 43 Конституції України встановлюють такі принципи «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується…

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом». Зазначені норми є відсилочними. Так, стаття 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Основні державні соціальні гарантії та порядок визначення їх розмірів» встановлює, що «Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

мінімальний розмір заробітної плати;

мінімальний розмір пенсії за віком;

неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

З метою конкретизації поняття «прожитковий мінімум» Верховна Рада України прийняла 15.07.1999 Закон України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV, частиною 1 статті 1 якого «Основні положення», передбачено, що «Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». 

З аналізу вищенаведених положень випливає, що якщо дохід особи менший від прожиткового мінімуму, то його здоров’є погіршується і організм функціонує ненормально. Таким чином, виконання примусового стягнення з доходів боржника у випадку, якщо після виконаного стягнення його дохід буде меншим від прожиткового мінімуму, є порушенням його права на достатній життєвий рівень, яке завдає шкоди його здоров’ю, що в свою чергу, призводить до скорочення очікуваної тривалості життя, тобто порушується право і на життя.

В зв’язку з чим відбувається протиріччя між нормами виконавчого законодавства про примусове стягнення частки доходу та конституційними нормами про право людини на життя, достатній життєвий рівень. Так, з одного боку, стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, тобто ця стаття зобов’язує виконувати норми Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення 20% доходу, а в окремих випадках і до 70%, а з іншого боку, ця стаття Конституції передбачає, що кожен зобов’язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. В розглянутому випадку стягнення з осіб, дохід яких менший від прожиткового мінімуму або у тих осіб, дохід яких після стягнення стане меншим від прожиткового мінімуму, відбувається посягання на права людей на достатній життєвий рівень, що тягне за собою порушення прав на здоров’я і на життя.

Згідно із статистичними даними, у 2009 році 8,8% населення України отримувало дохід нижче від прожиткового мінімуму, а кількість населення, яке потенційно належить до групи ризику посягання на завдання шкоди здоров’ю через стягнення 20% доходу виконавчою службою становив 16,3% (тобто 7,5 млн. осіб) /розрахунок здійснювався із множення прожиткового мінімуму на коефіцієнт 1,25/. В різні роки після 2009 р. ці показники зазнавали коливання в той чи іншій бік. Так, у 2014 році перед суттєвим погіршенням економічного становища населення 6,2% проживало за межею бідності по прожитковому мінімуму, а величина населення, яке належало до групи ризику порушення права на здоров’я складало 20% (це 9 млн. осіб). Як правило, до цієї категорії громадян відносяться низько кваліфіковані робітники, студенти, пенсіонери (передусім одинокі), інваліди. Останні, найбільш незахищені верстви населення, які потребують допомоги суспільства, дуже часто опиняються в ситуації стягнення з них боргів за житлово-комунальні послуги, щомісячна плата за які складає половину і вище їх доходів. Немічність цих громадян, поганий стан їх здоров’я, не дозволяє їм витримати процедуру оформлення субсидії і через деякий час до них пред’являється позов про стягнення заборгованості.

У 2015 – 2017 рр., незважаючи на те, що рівень інфляції склав 100% (підвищення цін у два рази), при «заморожуванні» доходів громадян статистичні показники у 2015 році вказують на 2% поріг бідності за величиною прожиткового мінімуму і на 9,6% населення, яке належить до групи порушення права на здоров’я у випадку примусового стягнення заборгованості. На нашу думку такі статистичні показники свідчать про їх підтасування: ситуація повинна бути гіршою за показники 2014 року. Згідно з результатами соціально-психологічного дослідження, правового дослідження реальним прожитковим мінімумом, який би забезпечував нормальне функціонування організму людини та забезпечував би збереження здоров’я людини, є прожитковий кошик, розмір якого приблизно у 2,5 – 3,5 рази вищий ніж велична прожиткового мінімуму [1, 2, 3]. Розрахункові і статистичні дані щодо величини прожиткового мінімуму (далі – ПМ), та споживчого кошику (далі – СК), вказані у вищенаведеній таблиці.

Табл. 1. Величина розмірів прожиткового мінімум і споживчого кошику у 2010-2017 рр.





При вирішенні протиріччя між положеннями Закону України «Про виконавче провадження» і вимогами закону щодо утримання від завдання шкоди здоров’ю людини, на нашу думку, необхідно виходити із принципу верховенства прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров’я, достатній життєвий рівень) та положення статті 3 Конституції України, згідно із яким «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», та статті 1 Конституції України, яка передбачає, що Україна є соціальна, правова держава. Тобто така держава, яка дбає про права людей, їх спосіб і рівень життя, добробут, споживання (освіта, культура, охорона здоров’я, харчування, одяг, житло та ін.). 

Із чого випливає, що для усунення протиріч норм права стягнення необхідно звертати на ту суму, яка залишається від різниці між доходом та прожитковим мінімумом. Якщо боржник мешкає із сім’єю, то треба враховувати середні сукупні доходи та прожитковий мінімум для сім’ї. У випадку неможливості стягнення з причини скрутного матеріального становища, проводити розстрочку стягнення до покращення фінансового стану боржника. Можна також передбачити можливість стягнення всього боргу чи його частини з держави у випадку неплатоспроможності людини. До речі, нормами кримінального права передбачена можливість стягнення з держави збитків, завданих злочином, у випадку неплатоспроможності винної особи. 

Розглянуте протиріччя також можна усунути шляхом підняття розміру мінімальних гарантій до рівня не меншого ніж 3,33 прожиткових мінімумів.

Звертає на себе увагу застосування різних термінів «достатній життєвий рівень», «прожитковий мінімум» та «право заробляти собі на життя» (статті 43, 46, 48 Конституції України). Ці поняття не тотожні. Достатній життєвий рівень за своїм обсягом ширший за змістом від прожиткового мінімуму. Проте на законодавчому рівні обсяг достатнього життєвого рівня не врегульований.

Література:

1. Карачевцев Я. Н. Взаимосвязь особенностей эмоционально-волевой сферы взрослых людей с выбором ими стратегий поведения в конфликтных ситуациях [Текст] / Я. Н. Карачевцев // Вестник ХНПУ им. Г.С. Сковороды. Психология. – Вып. 54. – Х.: ХНПУ, 2016. – С. 73 – 82.

2. Карачевцев, Я.М. Справедливий розподіл суспільного продукту – запорука розвитку України [Текст] / Я.М. Карачевцев // Економічний розвиток держави, регіонів і підприємств: проблеми та перспективи: матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, 18–19 травня 2017 р. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). - С. 241 – 242. 

3. Карачевцев, Я.Н. Бедность как нарушение права на жизнь [Текст] / Я.Н. Карачевцев // European Journal of Humanities and Social Sciences (Special Issue for Ukraine). – 2017. - № 1 – С. 6 - 12. 

4. Сайт державної служби статистики України. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота