НАПРЯМКИ ЧИННОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА В ЧАСІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

НАПРЯМКИ ЧИННОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА В ЧАСІ

30.05.2017 16:36

[Секция 1. Теория и история государства и права. Философия права. История политических и правовых учений]

Автор: Меркулов Максим Олегович, студент, міжнародно-правовий факультет, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Напрямки чинності або напрямки темпоральної дії нормативно-правових актів є вельми актуальним в наш час питанням, особливо це стосується вітчизняного законодавства, в якому під час розгляду можна знайти значні прогалини. Наслідком цього є численні випадки, коли суб’єкти право реалізації не можуть визначитися, під дію якого акта потрапляють ті чи інші явища. 

Напрямки чинності або напрямки темпоральної дії нормативно-правових актів виступають окремим показником та визначають дію нормативно-правового акта стосовно правових відносин, що виникли до та після набуття ним чинності. Загалом слід зазначити, що фактична дія новоприйнятої норми в залежності від тривалості явищ, які піддані правовому регулюванню, може мати в окремих випадках два види (зворотну і перспективну або пряму) або три напрямки, а саме зворотної (ретроактивної) дії, негайної (прямої, звичайної) та перспективну (ультра активну, майбутню).

Це питання регулюється безпосередньо рішенням КСУ Відповідно до рішення Конституційного Суду України, перехід від однієї норми правового регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма), шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Зазвичай норми прийнятого нормативно-правового акта мають саме негайну або безпосередню дію, якщо інше прямо на передбачено у самому акті. 

Перспективна дія нового нормативно-правового акта є відносно новим поняттям, введеним Д. М. Бахрамом. Його виникнення зумовлене необхідністю знайти для характеристики дії нового, наступного акта відповідник для тих ситуацій, коли старому, попередньому нормативному акту надається ультраактивна дія. Перспективною дією правових норм є їх поширення на будь-які юридичні факти, права і обов’язки учасників правовідносин, цілі правовідносин, які виникають після набуття ним чинності. 

Що стосується безпосередньо ультраактивної або переживаючої дії у часі старого акта, то явище це по своїй суті є протилежним зворотній дії. Тут старий нормативно-правовий акт, який було скасовано новим, продовжує свою дію в окремих своїх положеннях/з окремих питань, тобто акт цей начебто «переживає» самого себе, відведений йому законодавцем термін. Необхідно зазначити, що надання нормативно-правовому акту ультраактивної дії є винятковим способом переходу до нових правил регулювання суспільних відносин.

Важливою приміткою в розгляді цього питання буде той факт, що хоча між перспективною та ультраактивною дією нормативно-правових актів у часі існує тісний взаємозв’язок, треба розуміти, що випадки існування перспективної дії не можуть бути зведеними лише до випадків, коли має місце переживання дії нормативного акта. 

За загальним правилом зворотної дії нормативно-правові акти не мають. Проте разом із тим ст.. 58 Конституції України зазначає, що акти які пом’якшують або скасовують відповідальність, для фізичних осіб завжди мають зворотну силу. Для застосування цього правила не потрібна спеціальна вказівка про це в тексті акта, бо воно діятиме автоматично.

Зворотна дія нормативно-правового акта полягає у тому, що нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі випадки і «уперед» і «назад», тобто і на ті випадки, що відбулися у минулому, до введення нормативно-правового акта в дію, і на ті, які слідуватимуть після набрання новим актом чинності. Тому наслідки, що були законно зроблені при старому акті, визнаються неправильними і підлягають змінам відповідно до норм нового.  

Багато приділяють увагу питанню щодо невизначеності в українському законодавстві кола осіб, на яке поширює свою дію ст.. 58 Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України визначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таке своє рішення Конституційний Суд України аргументував тим, що при розгляді цього питання слід перш за все звернути увагу на те, що стаття ця поміщена в розділі II Конституції «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», а отже усі статті, що там містяться стосуються безпосередньо лише фізичних осіб. Проте, на мою думку, по факту ми просто маємо нагоду спостерігати ще один вияв недосконалості сучасної юридичної техніки.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота