ДО ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

31.05.2017 10:00

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Ваврищук Юлія Олександрівна, студентка 5-го курсу факультету Цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»


Право на захист честі, гідності та ділової репутації передбачено Конституцією України та Цивільним кодексом України. Однак розвиток медіа-простору та інформаційних технологій загострюють проблему судового захисту щодо поширення недостовірної інформації щодо особи. Крім того, питання співвідношення права свободи слова та захисту честі, гідності та ділової репутації є досить дискусійними на сьогоднішній день. У зв’язку з цим, виникає потреба здійснення порівняльного аналізу українського законодавства та іноземного досвіду у даній сфері.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз’яснює  питання судового розгляду справ про захист гідності та честі фізичної особи. В постанові визначається,  що слід розуміти під гідністю, честю та діловою репутацією  фізичної  та юридичної особи, обов’язок доказування позивача і відповідача, відповідальність інтернет-провайдерів та особливості судової практики. Варто зазначити, що суди  при вирішенні  справ  про захист гідності,  честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на  свободу думки  і  слова,  з одного  боку,  та  правом  на  повагу  до  людської гідності,  конституційними  гарантіями  невтручання  в  особисте і сімейне   життя,   судовим   захистом   права   на    спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Так, оціночні судження, які не містять фактичних даних, а є вираженням суб'єктивної думки і поглядів,  не є предметом судового захисту, що  відповідає  прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини [1]. 

У багатьох країнах світу норми, що регулюють питання захисту честі, гідності та ділової репутації називаються дифамаційним правом. [2, с. 330]. Дифамація – це поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації [3]. Наприклад, у Франції захист честі, гідності та репутації регулюється Актом про друк 1881 року, в якому закріплено правила відповідальності за дифамацію у двох формах: наклепу та образи (ст. 29); у Великій Британії діє Закон про дифамацію 2013 року [2, с. 330]. 

Найбільш досконало захист честі, гідності та репутації врегульовано у США. Необхідно звернути увагу на те, що дифамаційне право США менш сприятливе до позивача на відміну від європейських країн та інших країн загального права, що пов’язано з Першою поправкою до Конституції США, яка проголошує свободу слова. Відповідно до дифамаційного права США, позивач повинен довести факти 1) поширення недостовірної інформації щодо нього відповідачем; 2) спричинення шкоди його особистим немайновим правам; а також 3) умисл або необережність відповідача [3], на відміну від права України, де на позивачеві лежить обов’язок доказування лише перших двох зазначених фактів [1].  В США також особливе регулювання щодо дифамації через мережу Інтернет. Секція 230 Акту про добропорядність в ЗМІ 1996 звільняє інтернет-провайдерів від відповідальності за коментарі, висловлювання, які шкодять честі, гідності та діловій репутації, поширені користувачами Інтернету [3]. В Україні ж, належним  відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації  в  мережі Інтернет є, крім автора відповідного інформаційного  матеріалу, також власник веб-сайта [1].

У Франції законодавство також більш сприятливе до відповідача. Позови про дифамації можуть подаватися до суду лише протягом трьох місяців після публікації недостовірної інформації. В Німеччині цей період становить 3 роки [5]. В Україні позовна давність на вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації не поширюється [1].

У Великобританії, законодавство про захист честі, гідності та ділової репутації більш сприятливим до позивача. Законодавство передбачає звільнення від відповідальності веб-сайтів та інтернет-провайдерів, за умов, що вони не знали про дифамацію, про факти, які свідчили б, що це дифамацію, а також швидко закрили доступ до такої інформації [3]. Позовна давність становить 1 рік [4].

Таким чином, право на судовий захист честі та гідності особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи – це невід’ємний елемент правового статусу особи в демократичних країнах. Однак, воно нерозривно пов’язане із здійсненням права на свободу слова. Велике значення вирішення будь-якого дифамаційного спору має подолання колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації –  з іншого.

Література

1. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09

2. Галаджун З.В. Особливості судового захисту від дифамації у засобах масової інфрмації / З. В. Галаджун // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника . – 2010 . – Вип. 2 (18) . – С. 329-341. 

3. International Defamation Law Database [Електронний ресурс] // Kelly / Warner Internet Law – Режим доступу: http://kellywarnerlaw.com/.

4. Defamation and privacy law and procedure in England, Germany and France. // Taylor Wessing. – 2006.

_______________________-

Науковий керівник: Волкова Наталія Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри Цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота