ПРОБЛЕМАТИКА КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ПРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МЕДПРАЦІВНИКІВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМАТИКА КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ПРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МЕДПРАЦІВНИКІВ

23.08.2017 11:02

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Бояркіна Світлана Ігорівна, вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК»


Починаючи наше дослідження слід зазначити, що юридична відповідальність за своєю суттю правовідношенням між державою в особі її спеціальних органів і правопорушником, на якого покладається обов’язок зазнати відповідних збитків та несприятливих наслідків за скоєне правопорушення та за порушення вимог, які містяться в нормах права.

Під час надання медичної допомоги хворому кожен медпрацівник бере на себе як моральну, так і юридичну відповідальність за якість і наслідки своїх дій. Несприятливі наслідки лікування, як найбільш ймовірна причина звернення пацієнта до суду, можуть наставати внаслідок лікарської помилки, протиправних дій лікаря, нещасного випадку. У зв’язку з тим, що медична послуга зорієнтована на особливе благо – здоров’я людини, законодавець висуває до надавачів послуг (медичні клініки, приватно практикуючі лікарі) підвищені вимоги, а також підвищує відповідальність за завдання шкоди здоров’ю, яка настає в залежності від форми провини виконавця медичної послуги [1].

Будь-яке протиправне діяння медпрацівника тягне за собою юридичну відповідальність. Однак із цього загального правила є винятки, пов’язані з особливостями криміногенних суспільних відносин, коли законодавством спеціально обумовлюються такі обставини, при настанні яких відповідальність виключається. Однією з таких обставин є крайня необхідність.

Крайня необхідність, як вид протиправного діяння є допустимим у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особистості або правам даної особи чи інших громадян, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Заподіяння шкоди можна вважати виправданим лише тоді, коли у людини не було іншого виходу і вона могла врятувати цінніше благо лише шляхом заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. Для переважної більшості громадян вчинення дій у стані крайньої необхідності є суб’єктивним правом [3].

Будь-яке медичне втручання тією чи іншою мірою заподіює шкоду здоров’ю хворого. При інвазивних медичних втручань (частіше – при хірургічних операціях) фактично неминуче має місце порушення анатомічної цілості органів і тканин або їх фізіологічних функцій, тобто заподіяння тілесних ушкоджень. Разом з тим, таке втручання, будучи виконаним за невідкладними показниками, тобто для уникнення реальної загрози життю хворого, а також якщо вони виконано технічно правильно, тобто відповідно до передбаченої оперативної технології не лише не є протиправним, але й визнається суспільно корисним та доцільним. Останнє є настільки очевидним, що на практиці навіть не виникає питань щодо правомірності заподіяння тілесних ушкоджень при таких втручаннях. Аналогічна ситуація може зустрічатися і при консервативному лікуванні деякими лікарськими засобами, при прийомі яких неминучі несприятливі побічні ефекти. Будучи спрямованим на запобігання наявної й дійсної загрози охоронюваному законом праву на життя, таке втручання, заподіюючи фактично меншу шкоду здоров’ю хворого, повністю відповідає передбаченим Кримінальним кодексом України умовам крайньої необхідності, що й виключає злочинність такого діяння.

У якості прикладів крайньої необхідності в літературі наводяться найрізноманітніші ситуації: краніотомія на ще живому плоді з метою порятунку життя матері; пересадка органу від однієї людини іншій як єдиний засіб порятунку життя останньої; оперування з приводу перитоніту хворого на гемофілію; неможливість запрошення лікаря відповідної вузької спеціальності, необхідність у чому виникла у процесі вже розпочатої іншим лікарем (який не є таким фахівцем) операції; дії лікаря, який проводив аборт за життєвими показаннями в неналежних умовах (навіть у разі настання тяжких наслідків); проведення будь-яких операцій з метою порятунку хворого або потерпілого, що перебуває в критичному стані.

Виділяють дві групи умов, що виправдовують дії особи в ситуації крайньої необхідності: умови, що характеризують небезпеку, і умови, що характеризують правомірність дій у стані крайньої необхідності. До першої групи відносять існування загрози заподіяння істотної шкоди правоохоронюваним інтересам, наявність небезпеки та її дійсність. Небезпека оцінюється не сама по собі, а по відношенню до тих інтересів, які можуть від неї постраждати. Ця загроза може походити від різних явищ і процесів, які прийнято називати джерелом небезпеки. З медико-правових позицій до них відносяться фізіологічні й патологічні процеси в організмі людини. Наявність небезпеки означає її існування в момент вчинення дій щодо запобігання шкоди. Небезпека вважається наявною не лише в момент її руйнівного впливу, але й при виникненні реальної можливості заподіяння шкоди. Між початковим моментом виникнення небезпеки та руйнівним впливом може пройти певний проміжок часу: від кількох секунд до кількох днів. Значна тривалість цього проміжку не виключає визнання наявності небезпеки, проте впливає на вибір захисних заходів. Небезпека повинна бути дійсною, тобто такою, що існує об’єктивно, а не в уяві особи.

До другої групи включають такі умови: усунення небезпеки здійснюється шляхом заподіяння шкоди; заподіяння шкоди є вимушеним кроком, при цьому заподіяна шкода повинна бути менш значною, ніж відвернена.

Відзначимо, що вищенаведені приклади крайньої необхідності в разі оперативного лікування хворого на гемофілію, проведення операції неспеціалістом з метою порятунку життя хворого, випадки проведення операції за життєвими показаннями в неналежних умовах, на думку І.В. Івшина, слід віднести до обґрунтованого ризику [2, с.36]. Цей же автор вважає, що обґрунтований ризик зустрічається і у звичайнісіньких клінічних ситуаціях. Наприклад, вишкрібання (чистка) порожнини матки завжди пов’язане з ризиком пошкодження матки, оскільки подібна операція виконується «наосліп». На сучасному етапі розвитку медичної науки ніякого іншого способу вискоблювання матки до сих пір не придумано. Отже, якщо лікарем-гінекологом при проведенні такої операції були здійснені достатні заходи для запобігання можливої шкоди, то пошкодження матки, яке розцінюється як тяжка шкода здоров’ю, не може розглядатися як злочинне діяння, оскільки лікар діяв в умовах обґрунтованого ризику.

У медичній практиці цілий ряд інших втручань відбувається практично «наосліп», «за відчуттями» (пункції, катетеризації і т.п.). У всіх цих випадках при виникненні ускладнень потрібна ретельна оцінка всіх обставин медичного втручання з точки зору умов обґрунтованого ризику. При цьому, найбільш часто правомірні медичні втручання, що тягнуть за собою несприятливі для хворого наслідки, відповідають умовам обґрунтованого професійного ризику, для виявлення якого необхідний ретельний аналіз медичної події.

Підсумовуючи зазначимо, що дії, вчинені у стані крайньої необхідності, не лише не є злочином у зв’язку з відсутністю ознаки суспільної небезпеки, а й, навпаки, визнаються соціально корисними. Саме тому активна протидія небезпеці є правом усіх громадян. А при наданні медичної допомоги таке право стає обов’язком медичних працівників.




Література:

1. Відповідальність у медичній діяльності (за матеріалами літературних джерел) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=364

2. Ившин И.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния в сфере профессиональной медицинской деятельности / И.В. Ившин // Медицинское право, 2006. – № 1 (13). – С. 34 – 36.

3. Матузов Н.И. Теория государства и права / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота