ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРЕХОДУ ЧАСТКИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ У ПОРЯДКУ СПАДКОВОГО ПРАВОНАСТУПНИЦТВА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРЕХОДУ ЧАСТКИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ У ПОРЯДКУ СПАДКОВОГО ПРАВОНАСТУПНИЦТВА

29.09.2017 08:53

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Плотницька Євгенія Сергіївна, магістр Донецького Національного університету імені Василя Стуса


Актуальність з’ясування деяких аспектів переходу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом – ТОВ) у порядку спадкового правонаступництва зумовлена відсутністю однакового правового регулювання в різних нормативно-правих актах діяльності товариств цього виду в разі вибуття одного з його учасників внаслідок смерті. Другим проблемним питанням є сам об’єкт спадкування у таких випадках. 

Спадкування частки померлого учасника у статутному капіталі ТОВ має певні особливості і тягне за собою деякі обмеження прав спадкоємців. 

Той факт, що особа має корпоративні права, підтверджується наявністю у неї частки у статутному капіталі ТОВ. Учасник ТОВ, який має частину у статутному капіталі, відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» набуває наступних правомочностей: 

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; 

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);  

в) вийти в установленому порядку з товариства; 

г) одержувати інформацію про діяльність товариства; 

ґ) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, в порядку, встановленому законом [1].

Проте у частині 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві визначається як  особисте немайнове право, що не може окремо передаватися іншій особі [2]. А відтак логічно, що частка у статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (абзац 1 частини 5 ст. 147 ЦК України).

Проте каменем спотикання серед науковців є певна невизначеність поняття частки в статутному капіталі товариства. Так, С.С. Кравченко визначає частку в статутному капіталі як майнове право учасника, що входить до корпоративного права як більш ширшого поняття, але при цьому зазначає, що таке право піддається одночасно регулюванню як речове право [3, с. 29]. 

Натомість на думку О.В. Просянюк, частка в статутному капіталі не має ознак речі, оскільки вона не є предметом матеріального світу, а тому її слід віднести до категорії майна. При цьому слід врахувати, що право участі в товаристві за ЦК України є окремим правом, а тому його слід розглядати окремо [4, с. 92].

В.А. Лапач доводить, що частка в статутному капіталі повинна бути віднесена не до майнових прав, а до іншого майна [5, с. 14], оскільки не може існувати майнове право, параметри якого не визначені. Не відомі не лише вартісні та кількісні параметри права вимоги, але й момент виникнення такого права [6, с. 491-495].

І.В. Спасибо-Фатєєва взагалі зазначає, що частка в статутному капіталі не повинна була б визнаватися самостійним об’єктом цивільного обороту, оскільки де-факто таким об’єктом є право участі в товаристві, яке включає в себе участь в усьому [7, с. 10].

На нашу думку, дискусії дослідників навколо поняття «частка в статутному капіталі» мають не лише теоретичний, а й практичний сенс, адже перш ніж приймати таку спадщину необхідно визначити що ж саме є її об’єктом.

Так, у своїх дослідженнях У. В. Яримович зазначає, що деякі цивілісти пропонують підхід, згідно з яким усі корпоративні права треба вважати майновими, а положення ст. 100 ЦК України – помилкою [8, с. 49]. Таким чином постає необхідність внесення змін до чинного законодавства. 

Частка у статутному капіталі ТОВ входить до складу спадщини як майнове право спадкодавця, що випливає із положень ст. 177 ЦК України, яка визначає види об’єктів цивільних прав, та ст. 190 Кодексу, що конкретизує поняття майна. Однак, виходячи з буквального тлумачення ст. 1218 ЦКУ, до складу спадщини включається не сама частка у статутному капіталі у будь-якому матеріалізованому вигляді, а лише право на неї. 

Проте, аналізуючи судову практику, можна дійти висновку про неоднакове застосування судами норм чинного законодавства при вирішення справ про спадкування частки у статутному капіталі ТОВ. Так, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в мотивувальній частині ухвали по справі № 6-6662св10 про визнання права власності на спадкове майно зазначає, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та не може входити до складу спадщини. При цьому колегія суддів посилається на ст. 12 ГК України, відповідно до положень якої товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом [9]. 

Разом з тим пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із корпоративних правовідносин» роз’яснено, що в разі смерті учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем спадкується не право на участь, а право на частку у статутному капіталі [10]. Тож ВГСУ не лише визнає частку у статутному капіталі ТОВ об’єктом спадкування, але й чітко розмежовує такі поняття, як право на участь у товаристві і право на частку у статутному капіталі.

Отже аналіз судової практики виявляє неузгодженість правової позиції судів щодо спадкування частки у статутному капіталі ТОВ, що призводить до певних обмежень прав спадкоємців.

Підсумовуючи наведене, можна зробити такі висновки:

1) чинне законодавство не дає чіткої відповіді щодо того, що саме є об’єктом спадкування в разі смерті учасника товариства;

2) об’єктом спадкування в разі смерті учасника ТОВ є частка у статутному капіталі товариства, перехід якої до спадкоємця не може означати автоматичного переходу до нього всього комплексу корпоративних прав;

3) вирішуючи справи про перехід частки в статутному капіталі ТОВ у порядку спадкового правонаступництва, суди загальної юрисдикції та господарські суди неоднаково застосовують законодавство, що призводить до судових помилок. 

Література:

1. Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 49. – Ст. 682.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

3. Кравченко С.С. Окремі проблеми зміни складу учасників господарських товариств / С.С. Кравченко // Збірник праць науково-практичного семінару «Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин». – Львів: ЛДУВС, 2006. – С. 36–42.

4. Просянюк О.В. Деякі проблеми передання права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю / О.В. Просянюк // Вісник Академії адвокатури України. – число 1 (26). – 2013. – С. 90-94. 

5. Лапач В.А. Доля в уставном капитале как имущество / В.А.Лапач // ЭЖ-Юрист. – 2005. – № 28. – С. 9–14.

6. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика / В.А. Лапач. – СПб: Пресса, 2002. – 544 с.

7. Спасибо-Фатєєва І.В. Проблематика поняття статутного капіталу та пов’язаних з ним об’єктів і прав учасників господарських товариств / І.В.Спасибо-Фатєєва // Збірник праць науково-практичного семінару «Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин», 28 квітня 2006 р. – Львів, 2006. – С. 5–12.

8. Яримович У. В. Перехід корпоративних прав до спадкоємця учасника товариства з обмеженою відповідальністю / У.В. Яримович // Підприємництво, господарство і право. – 2017. – № 4. – С. 48-53.

9. Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011. Справа № 6-6662св10 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/16772820.

10. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0004600-16.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота