СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ» ТА ЙОГО СКЛАДОВІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ» ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

27.11.2017 18:00

[Cекция 6. Банковское дело. Деньги, финансы и кредит]

Автор: Ластовецька Наталя Ярославівна, магістр, Хмельницький національний університет


Актуальність дослідження. У системі головних економічних цінностей банків та банківської системи загалом, що визначають потенціал і темпи їхнього ефективного економічного розвитку, важлива роль належить капіталу. Капітал є однією із визначальних структур розвитку та функціонування економічної системи країни в цілому. Як відомо, капітал є складною, багатогранною категорією, еволюція якої відображає історичний процес розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин, прав власності тощо [1].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідження капіталу вивчалися в роботах таких провідних іноземних вчених, як Д. Едвін, А. Сміт, Б. Едрадс, Д. Розмарі Кемпбелл, Г. Асхауер, Д. Кларк, Л. Вальрас, П. Хейне, Б. Бухвальд, П. Роуза, Д.Мілль, Е Василишена, Е Жукова, І. Колесникова, В. Кисєльова, І. Лаврушина, С. Панової, М. Усоскіна.

Основні аспекти складної і багатопланової проблеми банківського капіталу розкриті в працях таких провідних вітчизняних вчених-економістів А. Мороз, М. Алексеєнко, О. Васюренко, З. Васильченко, М. А. Козоріз, З. Васильченко, О. Васюренка, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна, А. Вожжова та ін. Однак наявні наукові доробки не дають повної відповіді на всі питання, пов’язані з формуванням досконалої структури капіталу вітчизняних банків.

Мета статті. Метою даної роботи є дослідження сучасних підходів визначення сутності банківського капіталу та його складових.

Виклад осново матеріалу. Виникнення і поширення терміна «банківський капітал» є не лише результатом розвитку банківської системи та економіки країни загалом, а й доволі тривалого періоду наукового пізнання самого поняття «капітал» як економічної категорії. В економічній літературі існує багато розбіжностей та невизначеностей у трактуванні суті банківського капіталу. Поняття «банківський капітал» вживається в економічній літературі й на практиці досить часто, і залежно від контексту в цей термін вкладається різний зміст. Банківський капітал ототожнюється з такими термінами, як «власний капітал», «власні кошти», «банківські ресурси» тощо [2].

Більш ґрунтовний розгляд даного питання допоможе з’ясувати сучасні підходи до визначення поняття «банківський капітал», глибше зрозуміти його суть і понятійний апарат, що використовується для характеристики банківського капіталу.

Окремі вчені-економісти вважають, що капітал являє собою форму багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва. А. Сміт вважав, що капітал – це запас, який використовується для господарських потреб і приносить дохід. Відповідно, Дж.С.Мілль розглядав капітал як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці [3, с. 239-240].

Такі вчені як, Дж. Кларк, Л. Вальрас, розглядали капітал як абстрактну виробничу силу. Зокрема І.Фішер, також підтримував таку ідею, і зауважував, що вартість капіталу визначається шляхом дисконтування.

П. Хейне вважав, що отримання доходу пов’язують безпосередньо з «людським капіталом», та стверджував, що: «капітал – це знання, вміння, практичний досвід, які люди набувають у процесі навчальної професійної підготовки» [4, с 187].

Деякі економісти ототожнюють поняття «банківський капітал» із поняттям «банківські ресурси». У посібнику «Банківський менеджмент» зазначається: «Банківський капітал – сукупність грошових капіталів, залучених банком, які використовуються ним у вигляді банківських ресурсів для кредитно-розрахункових та інших операцій». І далі: «Банківські ресурси – сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій» [5, с. 549].

А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна визначають ресурси комерційного банку як сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Ресурси комерційного банку вище згадані автори поділяють на власні, залучені та позичені кошти. Власні ресурси комерційних банків вони називають банківським капіталом [6, с. 157–159].

Аналогічне за суттю визначення банківського капіталу належить У.В. Владичин: «банківський капітал – це сукупність банківських ресурсів у матеріально речовій формі, у формі нематеріальних та фінансових активів, що виражені в грошовій формі, сформовані за рахунок власних коштів (внесків акціонерів), залучених (вкладів ділових одиниць та домогосподарств) і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються банком для здійснення банківської діяльності задля одержання прибутку» [3, c. 6].

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський капітал розглядається як власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань [7].

Найбільш повне і широке визначення капіталу, на нашу думку, подано в «Енциклопедії банківської справи України», де капітал розглядається з двох боків: по-перше, він виступає як сума грошей, коштів, сукупність ресурсів, які використовуються у підприємництві; накопичені матеріальні ресурси і цінності; по-друге, капітал трактується як економічна категорія, яка виражає історично обумовлені суспільно-виробничі відносини; як вартість, що в результаті використання найманої робочої сили приносить додаткову вартість і зовнішньо виступає як така, яка само зростає [8, с.143].

В Закону України «Про банки та банківську діяльність» дається визначення регулятивного капіталу банку, як сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. За структурою регулятивний капітал банку включає: основний капітал та додатковий капітал (Рис.1) [7].

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.




Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям: відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання; фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку; фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків; збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям: вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими; вони не можуть бути погашені за ініціативою власника; вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень. Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче встановленого законодавством міні-мального розміру.

Висновки. Отже, банківський капітал – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення капіталу й надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківського капіталу, значення проблем, пов’язаних із його формуванням і ефективним управлінням надзвичайно важливе, особливо для вітчизняних комерційних банків.

Література:

1. Економічна сутність банківського капіталу [Електронний ресурс]. 

Режим доступу: http://econa.at.ua/Vypusk_7/gayday.pdf.

2. Банківський капітал: економічна суть і структура [Електронний ресурс].

Режим доступу: http://mydisser.com/dfiles/49850250/doc.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник / за 

ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища шк.; Знання, 2001. – 743 с.

4. Хімченко А.М. Природа та сутність банківського капіталу в сучасних 

умовах господарювання / А.М. Хімченко, О.О. Коршунова // Прометей. – 2010. – № 3. – С. 250 – 252.

5. Владичин У. В. Банківський капітал в умовах ринкової трансформації 

економіки України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. – Львів, 2005. – 20 с.

6. Банківські операції: підручник – [2-ге вид., випр. і доп.] / А. М. Мороз, 

М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К. : КНЕУ, 2002. – 476 с.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

8. Банківська енциклопедія; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К. : Ельтон, 1993. – 328 с.

_______________________

Науковий керівник: Форкун Ірина Валеріївна, кандидат технічних наук, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування Хмельницького національного університету

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота