ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВІДКРИТОГО МОРЯ ТА ЙОГО СВОБОДИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВІДКРИТОГО МОРЯ ТА ЙОГО СВОБОДИ

27.11.2017 18:33

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Зінич Аліна Сергіївна, студентка 3 курсу, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Правовий статус і правовий режим відкритого моря визначаються міжнародним морським правом у вигляді такого універсального та всеохоплюючого міжнародно-правового акта, як  Конвенція ООН з морського права 1982 р. Зазначений акт не містить визначення поняття , проте вказує, що положення даної Конвенції про відкрите море застосовуються до всіх частин моря, що не входять ні у виключну економічну зону, ні в територіальне море або внутрішні води якої-небудь держави, ні в архіпелажні води [1].

Для характеристики відкритого моря необхідно виділити два критерії, що визначають його статус: — географічний — який характеризує відкрите море як частину просторів Світового океану, що не утворюють територію прибережної держави; — політичний — полягає в тому, що відкрите море не знаходиться під суверенітетом жодної з держав, усі держави мають право користуватися на засадах рівності відкритим морем у мирних цілях (свобода мореплавання, польотів, наукових досліджень і т. д.) [4] . Сама поява терміну "відкрите море" прямо і безпосередньо пов'язана з виникненням і затвердженням у міжнародному праві принципу свободи відкритого моря.

В свою чергу, Конвенція про відкрите море 1958 р. проголошує, що кожна держава має право на законні види використання відкритого моря, зокрема кожна держава «незалежно від того, чи є вона прибережною чи ні, має право на те, аби судна під її прапором плавали у відкритому морі» (ст. 4). Відповідно до Конвенції, свобода відкритого моря включає, зокрема: свободу судноплавства; свободу рибальства; свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи; свободу літати над відкритим морем. Найбільш важливою із усіх свобод відкритого моря є свобода судноплавства. Проте ст. 6 Конвенції передбачає, що судна у відкритому морі підкоряються юрисдикції держави прапора «окрім виняткових випадків, що прямо передбачаються в міжнародних договорах або в даних статтях». Кожне судно, що знаходиться у відкритому морі, повинно мати прапор держави реєстрації або міжнародної організації. Прапор свідчить про національну приналежність судна. Умови та порядок надання судну прапора та права плавати під цим прапором належать до внутрішньої компетенції держави [2].

Свобода судноплавства та свобода польотів  надається із врахуванням обов'язків держав дотримуватися певних правил. Так, здійснення судноплавства має бути підпорядковане Міжнародним правилам попередження зіткнень судів у морі. Польоти в повітряному просторі над відкритим морем здійснюються відповідно до норм міжнародного повітряного права. Також, усі держави мають право прокладати по дну відкритого моря за межами континентального шельфу підводні кабелі та трубопроводи. Ніхто не вправі заважати державі в реалізації нею цієї свободи [4].

У районах відкритого моря, суміжних з територіальним морем (прилеглі зони, виключні економічні зони), прибережні держави можуть користуватися деякими переважними правами, включаючи, зокрема, здійснення певного контролю над іноземними суднами.

Конвенція 1982 р. розширила поняття свободи відкритого моря, включивши додатково:

— свободу зводити штучні острови і інші установки, які допускаються відповідними нормами міжнародного права;

— свободу наукових досліджень [3].

Всі держави повинні здійснювати свою діяльність у рамках цих свобод належним чином з огляду на інтереси інших держав. Iншими словами, свобода відкритого моря не носить абсолютного характеру, її можна назвати регульованою свободою.

Що стосується перспектив розвитку правового положення вод відкритого моря, то необхідно зазначити, що найбільш важливими напрямами тут є:

а) виключення вод відкритого моря зі сфери воєнних дій і його використання винятково в мирних цілях;

б) пошук компромісного рішення питання про використання живих ресурсів відкритого моря на благо всього людства;

в) удосконалення захисту вод відкритого моря від забруднення.

Таким чином, відкритим морем визнаються  простори Світового океану, що знаходяться за зовнішньою межею територіального моря, які не підпорядковані суверенітету будь-якої держави і знаходяться, у загальному, і рівному користуванні всіх держав. Даний стан речей, повною мірою, відповідає визначенню поняття «Відкрите море» в ст. 1 Конвенції про відкрите море 1958 р. [2].

Література:

1. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982г.//[Електроннийресурс].–Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua;

2. Конвенция об открытом море от 29.04.1958 г. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua;

3. Єлєазаров О.П. Здійснення юрисдикції прибережних держав з метою захис¬ту морського середовища від забруднення з суден: міжнародно-правовий аспект. -  Юридична наука № 3/2011. – Ст.205 – 210;

4. Кузнецов С.О. Морське право : підручн. / С.О. Кузнецов, Т.В. Аверочкіна. – Одеса : Фенікс, 2011. – 382 с.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота