УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТА СОБІВАРТІСТЮ ПОСЛУГ У ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТА СОБІВАРТІСТЮ ПОСЛУГ У ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

30.11.2017 10:51

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Сахно Анфіса Миколаївна, здобувач освітнього ступеня «бакалавр», Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету


Діяльність підприємств, в тому числі і ресторанів, пов'язана з використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Ресурси споживаються і трансформуються в витрати. Класифікація витрат дозволяє визначати резерви економії ресурсів підприємства, знижувати собівартість послуг, збільшувати рентабельність, що дозволяє визначити ефект виробничої діяльності та на її основі здійснити максимізацію прибутку. 

Витрати підприємства - це грошовий вираз використання факторів виробництва для виготовлення та реалізації продукції. Витрати класифікують за різними ознаками. Більшість літературних джерел виокремлюють постійні та змінні, що дозволяє розрахувати поріг рентабельності підприємства, запас фінансової міцності, визначити економічну здатність підприємства громадського харчування. За джерелами фінансування виділяють витрати, що включаються до собівартості послуг і відшкодовуються за рахунок прибутку. Вони компенсуються в кожному циклі з прибутку [1, с.176].

З економічної точки зору витрати виробництва та обігу ресторанного господарства являють собою вартість витрат (крім вартості сировини і товарів). Підприємства харчування виконують функції виробництва власної продукції, реалізації та організації споживання продукції власного виробництва та покупних товарів. Отже, до витрат підприємства харчування включають витрати на виробництво продукції і покупних товарів. Однак на практиці поділ витрат виробництва, реалізації та організації споживання не здійснюється, вони плануються і враховуються спільно як єдині витрати громадського харчування [1, c.196]. 

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. Тобто вона надає собою вартісну оцінку використання в процесі надання послуг природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів та інших витрат. Даний показник відображає рівень організації виробничого процесу, продуктивність праці та технічний рівень підприємства ресторанного господарства [2, c.109].

До виробничої собівартості продукції включаються: 

1) прямі матеріальні витрати, до складу яких включається купівля, транспортування та зберігання сировини та основних матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

2) прямі витрати на оплату праці, до складу яких включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві;

3) інші прямі витрати типу оренди, соціальних заходів, амортизація обладнання тощо;

4) загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом, амортизація основних фондів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення , виплати на організацію виробництва та вдосконалення технологій, витрати на комунальні послуги, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо [3, c.266].

Аналіз структури собівартості дозволяє виявити резерви зниження собівартості, розробити відповідні заходи. Групування витрат за економічними елементами використовується для узгодження показників собівартості з іншими розділами плану підприємства – матеріально-технічного постачання, по праці і кадрах, фінансовим планом. Такий аналіз використовується також для розрахунку потреби в оборотних засобах, визначенні економічної ефективності господарської діяльності підприємств ресторанного господарства.

Отже, знання економічної природи, складу та структури собівартості продукції ресторанного господарства є важливою умовою ефективного господарювання підприємств даної галузі, так як собівартість безпосередньо впливає на величину прибутку і рентабельності, а отже, і на формування ринкових позицій підприємств індустрії гостинності.

Література:

1. Єфімова О.П., Єфімова Н.А., Олефіренко Т.А .; під. ред. Кабушкін Н.І. Економіка готелей і ресторанів: навч. посібник, –  М .: Нове знання, 2006. –  392 с.

2. Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П., Каролоп О.О. Економіка готельно-ресторанного господарства та туризму: опорний конспект лекцій –   К .: КНТЕУ, 2009. – 220 с. (ЦПНМВ).

3. Сідун В.А., Пономарева Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. –  К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.

_____________________

Науковий керівник: Мазуркевич Ірина Олександрівна, кандидат економічних наук, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота