ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

30.11.2017 11:07

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Фалінська Тетяна Ігорівна, студентка 4 курсу, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»


Для забезпечення своєчасного, якісного і повного задоволення потреб суспільства виникає необхідність використання мультимодальних перевезень.

На думку дослідника Є. Соколової,  даний вид перевезень можна трактувати як «інтегровану та взаємозв’язану транспортну систему, завданням якої є прискорення, здешевлення та спрощення технологічних процедур упродовж повного ланцюга доставки «від дверей до дверей» за умов організаційно-технологічної взаємодії всіх ланок перевізного процесу» [1, c. 114].

Згідно з Конвенцією ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів (1980 р.), терміну «мультимодальні перевезення» відповідає термін «змішані перевезення», що означає перевезення вантажів щонайменше двома різними видами транспорту на підставі договору змішаного перевезення з місця в одній країні до обумовленого місця доставки в іншій країні [2]. Норми цієї конвенції носять імперативний характер, тобто є обов’язковими для виконання.

Основними перевагами даного типу перевезень є: 

– короткі терміни доставки вантажів, так як немає необхідності у підготовці транспорту, при цьому враховується розгалуженість дорожньої інфраструктури, що дозволяє отримати оптимальний результат;

– універсальність – можна доставляти майже будь-які типи вантажів, у числі яких також є небезпечні і габаритні;

– оперативність – передбачається, що є широкий спектр видів транспорту, який забезпечує можливість формування партії вантажу довільних обсягів, транспортування яких буде здійснюватися в міру необхідності [3 с.9-10].

Проте, правове регулювання даного виду перевезень є досить специфічним та складним, так як на даний момент не існує універсального визначення «мультимодальних перевезень», що створює ряд суперечностей та розбіжностей. 

Певні положення щодо регулювання міжнародних перевезень різними видами транспорту регулюють Токійські правила 1969 року. Варто зазначити, що головні ідеї даних правил присутні у проформах прямих змішаних коносаментів БІМКО і ФІАТА. Згодом Міжнародна Торгова Палата прийняла «Пакет правил про мультимодальні перевезення», які були розроблені на основі Токійських правил, що дало значний поштовх розвитку правового регулювання даної сфери міжнародної діяльності.

Досить проблемним є також питання, щодо визначення відповідального у випадку пошкодження вантажу. Аналізуючи статтю професора А. Калпіна, присвячену Конвенції ООН про договори повністю або частково морських перевезень вантажів, існує два підходи до визначення відповідальності за пошкодження вантажу [4, c. 87-88] 

Перший підхід ґрунтується на тому, що відповідальність за незбережений вантаж несе перевізник, який вступив першим в договір. У випадку втрати (заподіяння шкоди) вантажу на всьому відрізку шляху перевізник має право вимагати відшкодування від інших співперевізників, окрім тієї частини збитку, яка припадала на виконувану ним ділянку перевезення. Інший підхід полягає в тому, що при змішаному перевезенні кожен з співперевізників несе відповідальність за пошкодження вантажу на власному відрізку перевезень за нормами конвенції, що регулює відносини з діяльності тільки даного виду транспорту.

Тому врешті решт, Конвенція ООН про договори повного чи часткового морського перевезення вантажу (Роттердамські правила) не вирішує головну проблему регулювання змішаних перевезень - ідентифікацію відповідальності перевізника на всій протяжності шляху.

Отже, на сьогоднішній день не існує єдиного універсального закону, який би регулював мультимодальні перевезення. Розвиток даного виду перевезень є досить актуальним як у світі, так і в Україні і потребує вирішення низки внутрішніх та міжнародно-правових питань. Одним із шляхів вирішення проблеми правового регулювання мультимодальних перевезень є створення глобальної конвенції, яка б охоплювала перевезення всіма видами транспорту, а також вдосконалення вітчизняної законодавчої бази щодо підтримки та розвитку комбінованих транспортних перевезень.

Література:

1. Соколова О.Є. Концептуальні засади формування мультимодальної системи перевезення вантажів / О. Соколов // журнал «Наукоємні технології», № 1 (21), 2014. – С. 114-118.

2. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів [Електронний ресурс]. – 1980. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_189.

3. Кирилов С. Договір перевезення вантажу. Загальні правила, про які не можна забувати // Податки та бухгалтерський облік. -2005. -14 липня. - С. 9-10.

4. Калпин А. Г. Конвенция ООН о договорах полностью или частично морской перевозке грузов (Роттердамские правила) / А. Г. Калпин // Право. Журнал Высшей школы экономики, 2010. – № 4. – С. 40-57.

_____________________

Науковий керівник: Шереметьєва Ольга Юріївна кандидат юридичних наук, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота