ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЛОГО МІСТА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ІННОВАЦІЇ ЯК ОСНОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЛОГО МІСТА

26.02.2018 14:24

[Секция 10. Мировая экономика и международные экономические отношения]

Автор: Масло Роман Євгенович, здобувач кафедри міжнародного обліку і аудиту, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»


Інтеграція науки із промисловістю стає невід'ємним елементом сучасного інноваційного процесу і проявляється в різних формах поєднання фундаментальних академічних досліджень наукових установ з переважно прикладними розробками приватних промислових компаній. Відповідно виникають певні форми територіальної організації інноваційного процесу. Скандинавські автори теорії регіональної інноваційної системи Б. Ашейм та А. Ісаксен стверджують, що саме в регіонах фокусується процес створення нових знань та існує адекватна інфраструктура їх акумуляції і подальшого поширення. Передача знань є ефективнішою в процесі безпосереднього спілкування («face-to-face»), ніж у разі застосування довгих каналів зв’язку, що перетворює регіони на ключових економічних суб’єктів глобальної економіки [1].

В рамках концепції конкурентоспроможності національного регіону - регіони як центри концентрації знань (Regions as hubs of knowledge) – теорії регіонального розвитку в значній мірі спираються на поняття інновацій, що ґрунтуються на шумпетеріанських еволюційних економічних ідеях. Зокрема, інновація розглядається як інтерактивний процес навчання, який вимагає взаємодії цілої низки гравців ринку, таких як підрядники і субпідрядники, постачальники обладнання та матеріалів, споживачі і клієнти, конкуренти, приватні та державні науково-дослідні лабораторії. При цьому у систему інновацій також включаються університети та інші вищі навчальні заклади, провайдери консультаційних та технічних послуг, державні і регулюючі органи. 

Ідея створення особливих територіальних осередків інноваційної діяльності – технополісів була вперше впроваджена в США, де на початку 1950-х зародилася нова форма компактного розташування науково-промислових міст, що займалися розробкою інноваційних технологій і розвитком наукоємних виробництв. Типовими прикладами технополісів стали Силіконова долина (Silicon Valley) у Каліфорнії і «Шосе 128» в Массачусетсі, формування яких відбувалося в руслі динамічного розвитку американської електронної промисловості [2]. Інтенсивне зростання кількості технополісів з подальшим бурхливим розвитком науки було результатом усвідомлення проблеми вичерпання природних ресурсів розвитку промисловості, а тому постала потреба пошуку нових технологій.

Як засвідчує світова практика, при вирішенні проблем територіальної організації інноваційного процесу ключову роль відіграє формування системи полюсів зростання. Створення цих полюсів пов’язано із стимулюванням окремих видів економічної діяльності, що мають потужний мультиплікативний ефект і поширюють імпульси розвитку на оточуючу територію. В умовах становлення постіндустріального суспільства такими видами економічної діяльності виступають не стільки промислові виробництва, скільки галузі обслуговуючого сектору економіки. Створення системи полюсів зростання, до складу якої можуть входити окремі малі міста, спрямовано на звуження депресивних ареалів в регіонах держави, підвищення рівня їх соціально-економічного розвитку.

Теоретичну основу формування мережі полюсів соціально-економічного розвитку територій складають теорії кумулятивного росту. Суть цих теорій полягає у формуванні полюсів (центрів) росту та поширенні ними імпульсів розвитку на навколишню територію. Це забезпечує зростання агломераційного ефекту в господарській діяльності, економію транспортних витрат, посилення дифузії інновацій, сприяє активізації розвитку периферії та напівпериферії. Започатківець теорії полюсів зростання Ф. Перру стверджував, що на територіях, де розміщені підприємства провідних галузей економіки (індустріального суспільства - авт.), виникають центри (полюси) зростання, які притягують до себе усі виробничі фактори. Теорію полюсів зростання в подальшому розвивав Ж.-Р. Будвіль, який показав, що полюси зростання можна розглядати як окрему територію, що є основним джерелом поширення інновацій та знань. 

Розгортання просторових осередків інноваційної діяльності, які з часом стали полюсами суспільно-економічного зростання, відбувається з середини ХХ століття. Розвиток наукомістких галузей промисловості та пов'язаної із ними інфраструктури відбувався локалізовано – на порівняно невеликих, сприятливих для цього територіях. Центри передових технологій, формувалися в безпосередній близькості від найбільших міст, швидко випереджаючи ті регіони, що постраждали від занепаду традиційних галузей господарства та масового безробіття [2]. 

Головна передумова появи нових технополісів полягала в синтезі науки і виробництва, а функціонування індустрії високих технологій можливе лише на основі органічного поєднання компоненту передових наукових ідей та їх промислового впровадження. Відтак, розвиток технополісів безпосередньо пов'язаний із потребою реконструкції великих підприємств і створення на основі дрібних і середніх інноваційних компаній більш динамічного і гнучкого сектору економіки. Крім цього, поява таких осередків стимулює реорганізацію системи освіти, її наближення до потреб розвитку сучасного наукомісткого сектору.

Особливе місце в проблематиці територіальної організації інноваційної діяльності посідає явище кластеризації, що часто і є основою формування наукомісткого осередку. Дослідження кластерної моделі підвищення міжнародної конкурентоспроможності було проведено в США під керівництвом професора М.Портера [3]. Він відзначав, що інноваційний кластер являє собою не випадкову концентрацію різноманітних технологічних ідей, а певну систему поширення нових знань і технологій; диверсифікація джерел нових знань спрощує комбінацію факторів виробництва та активізує інноваційну діяльність. Роль великого бізнесу в процесі формування кластерів полягає в залученні малих і середніх підприємств для налагодження виробництва на основі тісної кооперації і субконтрактних зв'язків при активній інформаційній взаємодії. Взаємовідносини всередині кластеру стимулюють інноваційну діяльність, сприяють розвитку прогресивних технологій і механізмів спільної економічної діяльності, формуванню нових шляхів у набутті конкурентних переваг. Відбувається вільний обмін інформацією та швидке поширення нововведення по каналах постачальників та споживачів. Як відзначалось фахівцями, успішні і динамічні кластери стають потужними полюсами суспільно-економічного зростання, забезпечують просування вироблених товарів і послуг на міжнародні ринки, суттєво підвищуючи загальну конкурентоспроможність місцевої економіки [4].

Отже, дана концепція міжнародної конкурентоспроможності малого міста базується на наявності інноваційного лідерства у довгостроковій перспективі через інтеграцію науки із промисловістю, створення на основі малих і середніх інноваційних компаній більш динамічного і гнучкого наукомісткого обслуговуючого сектору економіки в малих містах.

Література:

1. Asheim B. Regional Innovation Policy for Small-Medium Enterprises / Asheim B., Isaksen A., Nauwelaers C., Todtling F. – Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2003. - 264 р.

2. Шеруин Э. Б. Путь Кремниевой долины: свод основных правил достижения успеха в сфере высоких технологий / пер. с англ. М. Пановой. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004. — 204 с.

3. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 896 с.

4. Scott A. J. Regions, globalization, development / Scott, A. J. & Storper, M. // Regional Studies. - 2003. – Vol. 37. - № 6&7. – pp. 579-593.

_________________________

Науковий керівник: Галенко Оксана Миколаївна, доктор економіних наук, професор, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота