КОРУПЦІЯ ЯК СИСТЕМНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ТА ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

КОРУПЦІЯ ЯК СИСТЕМНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ТА ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ

26.02.2018 14:49

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Щерба Вікторія Миколаївна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри загальноправових дисциплін, Інститут управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Формування демократичної правової держави в Україні є неможливим без удосконалення всіх видів службової діяльності. Від якості та об’єктивності реалізації службовими особами своїх повноважень залежить доля політичних, соціальних, економічних реформ, розвиток громадянського суспільства в Україні, а також рівень довіри Українського народу до державної влади. Проте за період незалежності України відбулося значне поширення злочинності службових осіб. Відповідно до щорічних звітів міжнародної організації «Transparency International» (TI) Україна традиційно оцінюється як держава із значним рівнем корупції, що ставить Україну в один ряд з країнами,  які вважаються в Європі найбільш корумпованими, а це негативно впливає на її міжнародний авторитет. У сфері протидії корупції існує ряд міжнародних конвенцій, які в силу їх ратифікації є обов’язковими для України. До них відносяться Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією та Додатковий протокол до неї, Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколи до неї, Конвенція ООН проти корупції тощо. 

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» корупція — це використання особою, зазначеною в ч. 1 ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в ч. 1 ст. 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей. 

Діюче визначення корупції значно розширило його зміст порівняно із тим, яке було закріплено в Законі України «Про боротьбу з корупцією» 1995 року за рахунок: 1) передбачення в якості мети протиправного використання влади одержання благ не тільки матеріального, а й нематеріального характеру; 2) включення в коло суб’єктів корупційних діянь службовців приватного сектору, осіб, якіне є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги, посадових  осіб іноземних держав, посадових осіб міжнародних організацій, працівників юридичних осіб, фізичних осіб, які надають перерахованим особам неправомірну вигоду; 3) визнання корупцією не тільки використання за неправомірну вигоду наданих службових повноважень, а й використання пов’язанихіз цим можливостей. 

Під корупційним злочином слід розуміти передбачене КК України суспільно-небезпечне умисне діяння (дія або бездіяльність), вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що містить ознаки корупції. Систему корупційних злочинів можна поділити на три групи 1) безумовно корупційні злочини, до яких відносять злочини, склади яких передбачені ст. ст. 191, 364, 368,372, 375 та 423 КК; 2) умовно корупційні злочини (їх вчинення не завжди супроводжується ознаками корупції (може вчинятися як суб’єктами корупції, так і іншими особами чи мотиви, характерні для корупції, є необов’язковою ознакою складу злочину), до яких відносять злочини, склади яких передбачені ст. ст. 157–162, 210, 211, 343, 365, 366, 370, 371, 373, 376,382, 426 КК; 3) злочини, які можуть бути віднесені до корупційних з огляду на безпосередній (інколи нерозривний) зв’язок з останніми, до яких відносять склади злочинів, передбачені ст. ст. 198, 209, 255, 256, 369, 396 КК. 

Список використаних джерел:

1.Яновська О.Г. Окремі аспекти запровадження суду присяжних / О.Г. Яновська // Право України. – 2007. – № 8. – С. 69-73.

2.Впровадження норм європейського права. 7,5 % скарг, поданих до Європейського суду – з України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.prostopravo.com.ua.

3.Щерба В. М. Суд присяжних в Україні: окремі питання становлення і розвитку [Електронний ресурс] / Щерба В. М. // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 4. – С. 62–65. – Режим доступу до журн.: http://www.pap.in.ua/index.php/arhiv-vidannja/20.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота