СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЯК НОВЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СПРОЩЕНЕ ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЯК НОВЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

20.03.2018 14:46

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Халімончук Марія Миколаївна, студентка II курсу магістратури, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова


З прийняттям нового Цивільного процесуального кодексу України, що набрав чинності 15 листопада 2017 року, запровадились нові інститути та поняття цивільного процесуального права. Нова форма судового процесу – спрощене провадження, містить у собі поняття малозначних справ, малозначних спорів, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення[1].

До часу внесення змін у процесуальне законодавство, найчастіше, до процедури спрощених проваджень відносили наказне провадження, інколи – заочний розгляд справи, що є невірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється у порядку: наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження. Тобто, спрощене провадження, віднедавна, є окремим видом позовного провадження. Проте, у ч. 1 ст. 279 ЦПК йдеться, що розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом в порядку загального позовного провадження, з особливостями, що вказані у главі Х розділу ІІІ ЦПК. Це означає, що спрощене провадження має похідний характер від загального позовного провадження.

Так, відповідно до ст. 275 ЦПК, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі[1].

Кодексом також визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 274: «У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті». До них відносяться такі: 

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини[1].

Тому, має місце думка, що фактично суду надано право диспозитивності у віднесенні справ до категорії малозначних.

При цьому у ч. 3 ст. 274 ЦПК, виділяється 8 критеріїв віднесення справи до малозначних: 

1) ціна позову; 

2) значення справи для сторін; 

3) обраний позивачем спосіб захисту; 

4) категорія та складність справи; 

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Важливо зазначити, що при віднесенні справи до категорії малозначних безпосередньо впливає на права сторін щодо оскарження прийнятих рішень. 

Адже, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК (апеляційний перегляд), якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, то це вважається порушенням норм процесуального права і є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 411 ЦПК, це є підставою для обов'язкового скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.

Малозначні справи та ті, що виникають з трудових відносин, розглядаються в порядку спрощеного провадження імперативно (ч. 1 ст. 274 ЦПК). Інші справи, які можуть бути віднесені судом до малозначних, розглядають в порядку спрощеного провадження лише за клопотанням позивача.

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (ч. 1 ст. 276 ЦПК). 

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Відповідно до ст. 278 ЦПК відзив подається протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач — заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (тобто в ухвалі про відкриття провадження необхідно встановлювати строки для подання всіх заяв по суті справи — відзив, відповідь на відзив, заперечення відповідача)[2, c.128].

Особливостями розгляду справи в порядку спрощеного провадження можна визначити такими, а саме: підготовче засідання у справі не проводиться, справа розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. 

Важливим є те, що якщо при розгляді справи у рамках спрощено позовного провадження буде подано зустрічний позов, суд відповідно до ст.193 ЦПК, постановляє ухвалу про перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку про те, що в рамках прийнятої новели, для зрозумілості та спрощення судового процесу потрібно виробити чіткі, прозорі, зрозумілі критерії для віднесення тієї чи іншої категорії справ до малозначних, і відповідно для розгляду цих справ у порядку спрощеного позовного провадження. 

Література:

1. Цивiльний кoдeкc Укрaїни від 16.01.2003 р. № 435-IV // Вiдoмocтi Вeрхoвнoї Рaди Укрaїни – 2003, - № 40-44, ст.356;

2. Короєд С. О. Спрощене позовне провадження – новела цивільного судочинства України за проектом нової редакції ЦПК: оцінка ефективності процесуальних підстав застосування, [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.researchgate.net/profile/Iryna_Izarova/ publication/318307776/ Ukraine_on_the_Way__to_Europe_the_Reform_ of_Civil_Procedural_Law/links/59638cef458515a3575e3f7b/Ukraine-on-the-Way-to-Europe-the-Reform-of-Civil-Procedural-Law.pdf.

_______________________

Науковий керівник: Дубчак Леся Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота