ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ: МЕТОД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ, СПОСОБИ ТА ФОРМИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ: МЕТОД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ, СПОСОБИ ТА ФОРМИ

28.04.2018 13:34

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Бубало Василь Михайлович, студент 4 курсу Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Діяльність правової держави підпорядкована праву; в правовій державі забезпечується баланс інтересів особи, суспільства і держави. З однієї сторони, держава здатна забезпечувати виконання правових норм різними способами, в т. ч. застосовуючи державний примус. З другої сторони, сама держава зобов’язана дотримуватись встановлених правових норм, щоб уникнути відповідальності за їх порушення.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. [1]

Законодавець, створюючи правове поле для діяльності юридичних осіб, може користуватись різними методами правової техніки, серед яких виділяють два, що мають пріоритет в різних правових системах.

Виділяють метод загального формулювання та формальний метод. Метод загального формулювання ознак юридичних осіб полягає в тому, що законодавець розглядає як юридичну особу кожну організаційну одиницю, яка має сукупність рис, загально визначених законом. Перевагою цього методу є гнучкість, що дозволяє визнавати організації за юридичних осіб без необхідності чіткого законодавчого положення у цьому відношенні. Однак цей метод створює певну межу кваліфікаційної невизначеності, внаслідок чого лише після рішення суду остаточно відомо чи є організаційна одиниця, що виступає у цивільно-правових відносинах, юридичною особою. 

Натомість другий метод регуляції – нормативний (формальний), перш за все, реалізує постулат однозначності та кваліфікаційної надійності. Тому цей метод застосовує законодавець, який ці переваги ставить вище еластичності регулювання [2, с. 182].

Останній метод регулювання характерний для українського законодавця. Як днем створення, так і днем припинення юридичної особи є день внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису про створення (припинення) юридичної особи.

Припинення юридичної особи – це припинення діяльності юридичної особи. Жеков Д. В. підкреслює, що, якщо йдеться про припинення юридичної особи, то мають на увазі повне припинення діяльності особи, при цьому у зв’язку з ліквідацією суб’єкта припиниться і його діяльність, у результаті ж реорганізації вона триватиме, але вже в новій правовій формі [3, с. 59]. Термін «припинення юридичної особи» за значенням є протилежним терміну «створення юридичної особи».

Юридична особа, відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України [4], припиняється в результаті реорганізації, що передбачає перехід майна, прав та обов'язків до правонаступників та ліквідації, яка такого переходу майна, прав та обов'язків до правонаступників не передбачає.

У разі злиття юридичних осіб, майно, права та обов'язки кожного з них переходять до юридичної особи, що створюється внаслідок злиття. У випадку приєднання однієї, або більше однієї, юридичної особи до іншої юридичної особи, до новоствореної юридичної особи переходять майно, права та обов'язки приєднаних юридичних осіб. В разі поділу, юридичні особи, що утворилися, отримують, у відповідній частці до кожної з новоутворених юридичних осіб, майно, права та обов'язки попередньої юридичної особи. Внаслідок перетворення юридичної особи, тобто зміни організаційно-правової форми, до новоутвореної юридичної особи переходять майно, права та обов'язки попередньої юридичної особи. Тобто, окремі способи реорганізації відрізняються між собою в залежності від того, до кого переходять всі майнові права та обов'язки юридичної особи, що проходить реорганізацію.

Як зазначає Юркевич Ю. М., припинення юридичних осіб з правонаступництвом слід визначати як склад юридичних фактів, пов'язаний з переходом єдиного майнового комплексу юридичних осіб-правопопередників до їх правонаступників, в результаті якого відбувається припинення юридичних осіб-правопопередників та, як правило, утворення нових юридичних осіб (за винятком приєднання, в результаті якого відбувається лише припинення юридичних осіб) [5, с. 9].

Аналізуючи ст. 106 та 110 ЦК України, доходимо висновку, що, як при реорганізації, так і при ліквідації, припинення юридичної особи здійснюється за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ч. 2 ст. 106 ЦК України). Злиття або приєднання в даному випадку визначаються різновидами концентрації.

Згідно п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією має повноваження розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; дозволяти або забороняти узгодженні дії, концентрації.

Відповідно до ст. 25 зазначеного закону, Антимонопольний комітет може звертатись до суду з вимогою зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України чи припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Та гіпотетичний поділ юридичної особи буде здійснюватись саме на основі відповідного судового рішення. Тому законодавче положення  ст. 106 ЦК України про те, що реорганізація юридичних осіб приватного права може здійснюватись за рішенням, окрім судових, інших органів державної влади викликає заперечення. Ця позиція потребує подальшого дослідження: підтвердження або спростування. Припинення діяльності громадського об'єднання, згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про громадські об'єднання», здійснюється за рішенням громадського об'єднання або за рішенням суду.

Неефективність діяльності виступає головною підставою для ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія повинна у строки, передбачені законодавством, повідомити боржників про стягнення заборгованості, надати необхідну інформацію кредиторам, вчинити інші дії для задоволення інтересів зацікавлених осіб. Можливість примусової ліквідації юридичної особи лише за рішенням суду покликана надати юридичній особі можливість захисту своїх законних інтересів, забезпечувати рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. 

Форми припинення — це законодавчо передбачені прийоми припинення, а спосіб припинення — це порядок припинення діяльності юридичних осіб. Виділяють добровільний та примусовий порядок припинення діяльності юридичних осіб. Відповідно до державних підприємств виділяють також розпорядчий спосіб (порядок). Розрізняють припинення за рішенням самої юридичної особи, суду чи настання інших юридичних фактів, передбачених законом чи установчими документами юридичної особи, наприклад, згідно р. 1 ч. 1 ст. 139 ЦК України, командитне товариство ліквідовується при вибутті всіх вкладників.

Отож, юридична особа припиняється за рішенням учасників юридичної особи або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду. Припинення юридичної особи означає повне припинення діяльності юридичної особи. Правовими формами припинення виступають реорганізація та ліквідація. У першому випадку наступає т. зв. універсальна правонаступність, в другому випадку майно, права та обов'язки не переходять до правонаступників. Юридична особа може припинятися в добровільному та примусовому порядку за рішенням суду. Правова регламентація для уникнення невизначеності щодо інституту припинення юридичної особи залишається актуальною для української дійсності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141 (редакція від 30. 09. 2016). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/254к/96-вр

2. Zbigniew Radwański, Adam Olejniczak. Prawo cywilne – część ogólna. – W.: C. H. Beck, 2015, - 388 s.

3. Жеков Д. В. Припинення юридичних осіб за цивільним законодавством України: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / Д. В. Жеков; НУ «Одеська юридична академія», 2015. – 197 с.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 40-44, ст.356) (редакція від 07. 03. 2018). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15

5. Юркевич Ю. М. Припинення юридичних осіб з правонаступництвом: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ю. М. Юркевич; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Київ, 2009. – 14 с.

________________

Науковий керівник: Безклубий Ігор Анатолійович, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота