НЕДОЛІКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

НЕДОЛІКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

30.10.2018 13:08

[Cекция 6. Банковское дело. Деньги, финансы и кредит]

Автор: Ковнір Дар'я Олександрівна, студентка економічного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури; Окуневич Ірина Леонідівна, старший викладач кафедри фінансів і маркетингу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури


Банківська система України є складовою частиною економічної системи держави. На сьогоднішній день ця система є недостатньо розвиненою та нестабільною. Адже для нормального функціонування та подальшого економічного зростання має відповідати певним вимогам. Метою дослідження є аналіз сучасного стану, висвітлення основних проблем та перспектив розвитку банківської системи України.

Ключовим завданням банківського сектору є перерозподіл фінансових ресурсів між населенням, суб’єктами господарювання та державою у пріоритетні галузі економіки. Концентруючи основну масу фінансових ресурсів і спрямовуючи кредитні потоки в ефективні галузі економіки, банки відіграють провідну роль у розвитку кожної країни. На банківський сектор в Україні припадає понад 90% усіх фінансових послуг. Проте, світова фінансова криза, несприятливі політичні та військові події, скорочення виробництва, інфляційний тиск на економіку, зниження інвестиційної активності, суттєво послабили банківський сектор та значно ускладнили його умови функціонування.[1, с. 238] 

Серед основних проблем системи такі:

• Недостатній рівень капіталізації;

• Відсутність у банків ефективних механізмів та інструментів управління ризиками, планування та стратегії розвитку;

• Необґрунтовано високий рівень банківських витрат;

• Недосконала структура ресурсної бази з переважанням дорогих залучених коштів;

• Низька рентабельність активів, низький рівень банківського менеджменту та корпоративного управління;

• Недостатні ефективність банківського нагляду й прозорість діяльності банківських установ;

• Низькі доходи переважної більшості населення.

За два роки нове керівництво НБУ провело активну «чистку» фінансової системи, що було однією з умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями. Окрім іншого, це призвело до зростання впливу іноземних банків. Так, від початку 2014 року частка іноземних інвесторів у статутному капіталі банків зросла більше ніж на третину, до 45,9%. Зі 180 банків, що діяли в 2014 році, до травня 2016 року залишилось 109, із них 42 – банки з іноземним капіталом [3]. Такою ціною було справді досягнуто певної стабілізації банківського сектору, але разом із тим – і збільшення залежності України від іноземних фінансових установ. На 2018 рік діючими залишаються лише 92 банки. Така різка тенденція до зменшення має свої причини:

- по-перше, стрімке падіння української економіки, через що у банків зростає портфель проблемних кредитів. (У 2013 році валютний еквівалент нашого валового продукту досяг рекордного значення в 183 млрд дол., а потім стрімко обвалився до 91 млрд дол. у 2015 році (з розрахунку на середньорічний курс гривні). У 2017-му цей показник зріс до 113 млрд дол., але подібне зростання не забезпечено збільшенням реальної економіки).[2]

- по-друге, неефективне державне управління. Інвестори переводять свої активи в закордонні банки, з причини поділу власності. За останні три роки економіка України пережила стрімкий відтік капіталу в офшорні зони, майже 70 млрд.дол. США щороку. Цієї суми було б достатньо для погашення державного боргу. Прямі інвестиції з України здійснено до 48 країн світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.[3]

- по-третє, коли банки генерують суцільні збитки, їх ліквідація стає вигідна самим власникам. У січні 2017 року платоспроможні банки отримали 338 млн. грн. чистого прибутку. За аналогічний період минулого року банківська система отримала чистий збиток у розмірі 890 млн. грн.[3] Адже після цього вони фактично звільняються від зобов'язань перед юридичними особами та мають зобов'язання тільки перед Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб. 

Проаналізувавши дану ситуацію, першочерговими задачами мають стати: зміцнення потенціалу комерційних банків, підвищення реальних доходів населення, зростання мінімального розміру капіталу комерційних банків на всіх його рівнях, прийняття банками рішень без участі політичних факторів або суб’єктів господарювання, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, запобігання недовіри в суспільстві іміджу банків.

Отже, банківська система України знаходиться в стані депресії та має ряд недоліків, але при ефективному рівні банківського менеджменту та корпоративному управлінні здатна стабілізуватись та протягом декількох років вийти на рівень країн здатних конкурувати на світовому ринку.

Література:

1. Костюченко О. А. Банківське право / О. А. Костюченко. – К.: Атіка, 2011. – 376 с. – (2-ге вид., переробл. та до-пов).

2. Огляд банківського сектору [Електронний ресурс] // Національний банк України. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https:// bank.gov.ua/doccatalog/document?id=43633516.

3. Офіційна інтернет-сторінка Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота