ПРОБЛЕМАТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ САНКЦІЙ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМАТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ САНКЦІЙ

28.11.2018 17:41

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Власенко Ірина Анатоліївна, студентка, спеціальність «Міжнародна економіка», Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


Наразі, активні глобалізаційні процеси породжують все тіснішу економічну співпрацю держав. І якщо раніше у вирішенні конфліктів, пов’язаних з міжнародними економічними відносинами, переважали класичні війни, то зараз велику роль відіграють економічні засоби впливу, а саме економічні санкції.

Такі обмежувальні заходи економічного характеру взагалі перетворилися в буденну справу, проте до сих пір у міжнародних нормативно-правових документах відсутній конкретний перелік економічних санкцій. У міжнародних правових актах навіть не закріплено поняття «економічні санкції». Лише у статті 41 Статуту ООН наявне таке трактування: «повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо- або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин» [1]. Але це тільки певною мірою відповідає уявленням про санкції. Чіткого, вичерпного визначення даного поняття немає.

Слід зазначити, що в міжнародному праві економічні санкції розглядають як засіб примусу. Прийняття Статуту ООН у 1945 р. заклало основу міжнародного правопорядку, згідно якого усі види міжнародних примусів, зокрема і економічні санкції, застосовуються на підставах, що передбачені принципами і нормами міжнародного права [2, с.77].

У теорії міжнародного права є різні погляди стосовно правового характеру санкцій. Проте, якщо зіставляти їх з практикою, то існує багато суперечностей, адже нормативне врегулювання даного питання є недостатнім. Зокрема, Дж. Кроуфорд, досліджуючи юридичну природу міжнародних правових санкцій, виділяє такі основні правила їх застосування, як: санкції можуть застосовувати тільки потерпілі держави або міжурядові організації; вони мають запроваджуватися тільки до держави, що вчинила міжнародно-протиправну шкоду суб’єкту міжнародного права; характер такої протиправної дії повинен ґрунтуватися лише на основі норм міжнародного права, а не національного законодавства; єдина мета впровадження санкцій - відтворення прав та інтересів потерпілого суб’єкта; режим санкцій не повинен заподіювати державі, яка здійснила правопорушення, незворотну шкоду; санкції можуть застосовуватися лише до початку інших процедур мирного вирішення спору [3, с.436-439]. 

Проаналізувавши наведені ознаки, на нашу думку, варто звернути увагу на певні проблеми, що виникають на практиці під час застосування економічних санкцій. По-перше, можливість застосовувати економічні санкції лише потерпілим суб’єктом міжнародного права є досить спірною, адже ефективні санкції тоді зможуть реалізовувати тільки економічно потужні держави, при цьому не завдаючи шкоди власній економіці. Було б доречно закріпити нормативні положення, згідно яких, не лише потерпілі держави, а й треті держави або міжнародні організації мають право застосування економічних санкцій. Схожа думка була викладена і в офіційних позиціях різних держав світу [4, с.377]. Яскравим практичним прикладом є ситуація щодо впровадження економічних санкцій США та ФРН проти Російської Федерації в інтересах України, коли санкції економічно потужних країн, що діють в інтересах постраждалих сторін є дійсно ефективними. Але ж такі дії, по суті, не мають нормативного закріплення.

Також, досить важливою проблемою постає відсутність правового регулювання щодо меж застосування таких санкцій. Звідси, передбачити наслідки від їх запровадження надзвичайно важко. У практиці є багато прикладів, коли застосування санкцій мало тяжкі наслідки не тільки для країни-порушниці, але й для третіх суб’єктів. Разом з цим існують і приклади, коли запровадження економічних методів примусу викликало позитивні зрушення. Так, прийняття Генеральною Асамблеєю ООН резолюції від 1951 року про повне ембарго на торгівлю з КНР  у зв’язку з війною Кореї призвело до того, що Гонконг почав шукати нові ринки збуту продукції і ними стали країни Південно-Східної Азії. Це спричинило поштовх до розвитку в Гонконзі місцевого виробництва та економічного зростання загалом.

Впровадження та закріплення міжнародно-правового механізму реагування на акти неправомірного застосування економічних санкцій є також досить важливим аспектом у нормативно-правовому регулюванні застосування економічних санкцій.

Можна зробити висновок, що у сучасному світі роль застосування заходів економічного примусу є досить значною, оскільки вони розглядаються як потужний засіб впливу на порушника. Водночас проведений аналіз свідчить, що основною перешкодою для ефективного застосування економічних санкцій є такі проблеми, як: відсутність міжнародно-правових норм, у яких чітко закріплені процедура і порядок застосування економічних санкцій; пріоритетне право могутніх, економічно розвинених держав застосовувати економічні заходи примусу; шкода, яку завдають третім суб’єктам міжнародного права внаслідок переривання співробітництва із державою-порушницею.

Отже, для підвищення ефективності економічних важелів впливу, необхідне чітке регулювання даного питання на міжнародно-правовому рівні, починаючи із закріплення поняття «економічні санкції» і закінчуючи впровадженням чіткого механізму їх застосування.

Література:

1. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду від 16.09.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010.

2. Tomuschat C. Are Counter-measures Subject to Prior Recourse to Dispute Settlement Procedures? / Tomuschat C. // European Journal of International Law. – 1994. – Vol. 5. – № 1. – Р. 77–87.

3. Crawford J. Revising the Draft Articles on State Responsibility / Crawford J. // European Journal of International Law. – 1999. – Vol. 10. – № 2. – Р. 435–460.

4. Chen Q. State Responsibility: Statements by Xue Hankin / Chen Q., Hu Q. // Chinese Journal of International Law. – 2002. – Vol. 2. – Р. 377–391.

_______________________

Науковий керівник: Шереметьєва Ольга Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота