ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ

29.11.2018 17:30

[Секция 6. Экологическое право. Земельное право. Аграрное право]

Автор: Бегмат Світлана Олегівна, студентка, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного універстету імені Ярослава Мудрого


Нині функціонує багато підприємств, які через високу ймовірність ви-никнення ризику аварій на виробництві, надзвичайних ситуацій створюють потенційну небезпеку для довкілля та призводять до його забруднення, а та-кож становлять небезпеку для здоров’я людей.

21 травня 2002 р. у Верховній Раді України на розгляд виносився проект Закону  України «Про екологічне страхування» [1], але даний зако-нопроект так і не був прийнятий. У ст. 1 цього проекту зазначалося, еко-логічне страхування – один з видів обов’язкового страхування, що передба-чає страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, у разі заподіяння ними шкоди третім особам унаслідок аварійного забруднення навколишнього природно-го середовища. Екологічне страхування мало бути одним із видів обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких несе підвищену загрозу, якщо ними буде нанесено шкоди третім особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природно-го середовища (ст. 3 Проекту).

Специфічними ознаками саме екологічного страхування, які вирізня-ють його серед інших видів є: 1) наявність екологічного ризику, що вимагає фінансового забезпечення на випадок події, яка у ньому закладена; 2) повний або частковий захист інтересів страхувальників у разі настання страхового випадку внаслідок реалізації екологічного ризику (настання ризикового випадку або реальної екологічної небезпеки) [2, с. 322]. 

Нині існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що стосуються екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього природ-ного середовища, від ризику радіаційного впливу). Закони України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 50) [3], «Про пестициди і аг-рохімікати» (ст. 9) [4], «Про відходи» (ст. 14 і ст. 38) [5], «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ст. 15) [6] лише фрагментарно згаду-ють екологічне страхування. Проте конкретного закону, визначення та ме-ханізму екологічного страхування в Україні не існує. 

Говорячи про екологічне страхування потрібно звернутися до євро-пейського досвіду. Так, у Швеції в законі закріплене обов’язкове страхуван-ня відповідальності за забруднення довкілля. Метою даного виду страхуван-ня є зобов’язати будь-яку компанію: що теоретично може спричинювати за-бруднення землі придбати спеціальне страхове покриття. Якщо неможливо знайти особу, винну у спричиненні шкоди, якщо винна особа банкрут або щодо неї не є можливим висування претензії у зв’язку із закінченням строку позовної давності дане страхування буде забезпечувати покриття еко-логічних збитків [2].

Парламент Фінляндії установив, що всі компанії, діяльність яких може викликати екологічну шкоду зобов’язані відшкодувати свою відповідаль-ність за шкоду довкіллю. Страхування відбувається, якщо спричинювач шкоди фінансово неспроможний або ж його неможливо спричинити. 

Наприклад, у Франції держава регулює екологічні відносини на різ-них рівнях та в різних напрямках, які не мають суперечити Кодексу навко-лишнього середовища. Цей документ є комплексом законодавчих актів, спрямованих на запобігання екологічним ризикам та захист від результатів їх проявів; одним із способів такого захисту є екологічне страхування [2, с. 322]. 

У всіх цих європейських країнах система екологічного страхування являє собою основу економічного механізму компенсації збитку за певну екологічну аварію чи нещасний випадок. Одним з векторів функціонування екологічних страховиків повинно бути фінансування превентивних заходів із попередження екологічних аварій за рахунок вільних коштів, які будуть у них накопичуватися. Таким чином екологічне страхування допоможе дер-жавному бюджету в контексті усунення наслідків екологічних нещасних випадків та перекладе обов’язок по усуненню наслідків на страхувальників.

Необхідно прийняти Закон України «Про екологічне страхування», де необхідно вказати дефініцію «екологічні страхові ризики», «страхові випад-ки», встановити порядок здійснення обов’язкового екологічного страхуван-ня, порядок здійснення страхового відшкодування, права та обов’язки стра-ховика і страхувальника, підстави відмови у виплаті страхового відшкоду-вання, страхові ліміти, порядок утворення і функціонування державного екологічного страхового фонду.

Отже, екологічне страхування – це певний механізм захисту майнових інтересів відповідних суб’єктів, метою якого є подолання чи зменшення нега-тивного впливу ризиків забруднення та відшкодування витрат, пов’язаних із настанням таких ситуацій. Також екологічне страхування являє собою страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких ста-новить джерело ризику забруднення довкілля. В Україні потрібно зробити екологічне страхування одним із обов’язкових видів страхування, виходячи з принципу охорони та захисту навколишнього природного середовища, життя та здоров’я громадян. 

Науковий керівник: Троцька Марина Василівна – доцент кафедри ци-вільного, господарського та екологічного права

Список використаної літератури:

1. Про екологічне страхування: Проект Закону від 21.05.2002р. № 1046 Інтеренет-джерело: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1046&skl=5 

2. Кузнєцова С. В. Екологічне страхування // Екологічне право України. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю.С.   Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2005. – С. 321-326.

3. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16.06.1992р. № 2456-XII http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12

4. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 02.03.1995р. № 86/95-ВР  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-вр

5. Про відходи: Закон України 05.03.1998р. № 187/98-ВР http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-вр

6. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995р. № 39/95-ВР http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/39/95-вр


_________________________

Науковий керівник: Троцька Марина Василівна, доцент кафедри цивільного, господарського та екологічного права, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного універстету імені Ярослава Мудрого 




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота