РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АГРАРНИХ ВІДНОСИН - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АГРАРНИХ ВІДНОСИН

29.11.2018 17:45

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Білий Артур Юрійович, студент факультету міжнародної економіки і менеджменту, Київський національний університет ім. В. Гетьмана


Аграрне право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини між суб’єктами агарного виробництва з приводу виробництва, переробки та реалізації на усіх рівнях.

Міжнародні аграрні відносини є наразі важливою сферою в світовому господарстві, яка постійно вдосконалюється і розвивається. Міжнародні аграрні відносини регулюються за допомогою двосторонніх і багатосторонніх договорів.

Міжнародні аграрні договори – це вид міжнародного економічного договору, учасниками якого є дві або більше сторони (держави, компанії та інші суб’єкти). Він укладається для встановлення, змінення, припинення взаємних прав і обов’язків сторін.

Правила міжнародної сільськогосподарської торгівлі закріплено в Угоді по сільському господарству, які за 1 січня 1995 року ретельно дотримуються усіма країнами-членами СОТ (Світова Організація Торгівлі). Ця угода гарантує регулювання та дотримання всіма учасниками усіх необхідних санітарних та ветеринарних умов, збільшення відкритості міжнародного сільськогосподарського ринку, доступ експортної продукції на національні ринки, зменшення рівня протекціонізму з боку держав, максимальне сприяння ринковій конкуренції і пожвавлення міжнародної торгівлі.

Кожна передова сільськогосподарська країна має законодавчу базу (наприклад, акт «Про сільськогосподарське землеволодіння» в Британії, закон «Про охорону сільськогосподарського забезпечення продовольчими товарами» в США), де регулюється цільове використання сільськогосподарських земель (це обов’язок правильним чином експлуатувати свою власність), недопущення виснажуваності землі. В протилежному випадку може статися експропріація землі.

Гарантії та захист прав приватної власності на землю в зарубіжному законодавстві здійснюються через установлення складних процедур її відчуження. Також в таких правових документах закріплюється значуща роль держави в здійснені агарних реформ.

Наведемо приклади правових баз Польщі і Франції, що використовуються для розвитку сільського господарства.

Польща. Багатосекторне сільське господарство Польщі є в основному індивідуальним. У країні — близько 70 % сільськогосподарських наділів. Держава стимулює розвиток індивідуального сільського господарства за допомогою низки нормативних актів. Головними з них є: 

• Закон «Про зміни в Цивільному кодексі»; 

• Закон «Про зміни в Цивільному процесуальному кодексі»; 

• Закон «Про захист сільського господарства та лісних угідь»;

• Закон «Про кооперативне право». 

Ці нормативні акти закріплюють досягнення продовольчої незалежності шляхом збільшення експорту, зменшення імпорту в кількісному асортименті, одержання позитивного сальдо торгівлі сільського господарства, динамічного й ефективного розвитку сільського господарства країни, стабілізації темпів його зростання, зменшення витрат та збитків. Держава забезпечує себе продовольчими товарами, водночас поліпшується харчування населення.

Франція. Аграрні правовідносини у Франції регулюються аграрним кодексом, який закріплює існування різних форм управління сільськогосподарськими підприємствами, розвиток орендних відносин, орієнтацію на великі фермерські господарства.

У Франції найбільш поширені два основних способи ведення сільського господарства: прямий і непрямий. Прямий спосіб — це коли земля сільськогосподарського призначення оброблюється саме власником. При непрямому типі земля обробляється особою-орендатором. Протягом останнього століття сформувалася приблизно рівна частка у прямого і непрямого способу. У сільському господарстві Франції певне місце посідають групові форми ведення господарства. Вони справляють істотний вплив на процес сільськогосподарського виробництва. У Франції існують такі колективні форми організації сільськогосподарського виробництва: кооперативи, фактичні товариства, цивільні товариства сільськогосподарського виробництва, об’єднання сільськогосподарських виробників, які на договірних умовах забезпечують виробництво і збут сільськогосподарської продукції. 

Отже, регулювання міжнародних аграрних відносини є тривалим процесом, що постійно вдосконалюється. Він спрямований на досягнення і підтримку високої якості сільськогосподарської продукції, лібералізацію ринків і чесну конкуренцію. Агарні відносини регулюються як міжнародними правовими актами, так і внутрішніми, які країни встановлюють на свій розсуд. 

Список використаної літератури:

1. Підручник «Аграрне право», В. П. Жушман та А. М. Статівка

2. Підручник «Міжнародне економічне право», І.І. Дахно

3. https://stud.com.ua/61524/pravo/zemelne_agrarne_pravo



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота