СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

30.11.2018 14:33

[Cекция 6. Банковское дело. Деньги, финансы и кредит]

Автор: Селіванова Катерина, студентка, Університет державної фіскальної сужби України; Буката Яна, студентка, Університет державної фіскальної сужби України


Процес економічних реформ в Україні неможливий без функціонування ефективного фінансового ринку. Дана сфера економічних відносин кардинально впливає на становлення, розвиток, структуру та специфіку фінансової системи країни. За допомогою фінансового ринку, його окремих сегментів акумулюються, трансформуються, перерозподіляються фінансові активи, що сприяє економічному зростанню держави.

Функціонування фінансового ринку значною мірою залежить від діяльності фінансових посередників, які в сучасних умовах є професіоналами фінансового ринку. Основне призначення фінансових посередників визначається їх спроможністю забезпечити фінансування економічної діяльності та ефективний перерозподіл капіталу в суспільстві. Посередницькі фінансові установи, акумулюючи та об’єднуючи заощадження індивідуальних власників, мають унікальну можливість використовувати їх в інтересах всього суспільства. 

У формування теорії фінансового посередництва значний внесок здійснили американські економісти Дж. Герлі, Е. Шоу, Дж. Тобін, О. Гершенкрон. Саме вони сформували фундамент сучасної теорії фінансового посередництва.

У сучасних умовах фінансові посередники посідають одне з центральних місць на фінансовому ринку. Як показує світова практика, діяльність добре розвинених фінансових посередників і постійне розширення і вдосконалення їх послуг сприяє підвищенню продуктивності економіки. Адже вони здійснюють широкомасштабне інвестування економіки за рахунок переміщення вільних грошових коштів від суб’єктів економіки, які мають їх надлишок і не можуть ефективно їх використати до тих, хто має потребу в них.

Фінансові посередники є суб’єктами фінансового ринку. До них відносять фінансові інститути (банки та небанківські інститути) та інфраструктурні учасники (біржі, позабіржові системи, депозитарії). 

Особливість діяльності фінансових посередників в Україні наступна: їх діяльність проходить в умовах становлення та постійній мобільності ринкових регуляторів розвитку економіки та фінансового ринку. На сьогоднішньому етапі розвитку посередництво на вітчизняному фінансовому ринку є відсталим. Це зумовлено такими факторами як: нерозвиненість самого фінансового ринку; недосконалість законодавчого регулювання питань фінансового посередництва; відсутність єдиної державної політики щодо розвитку та підтримки даного сектору; нестабільна політична, економічна та фінансова ситуація в Україні упродовж останніх років; малий досвід у фінансових посередників та превалювання власних інтересів над державними; низька конкурентоспроможність тощо.[1]

На ринку фінансових послуг України найбільш розвинуті наступні три компоненти, в межах яких функціонують відповідні фінансові посередники:[2]

1. Ринок банківських послуг, що відповідає кредитному та валютному ринкам. Серед найважливіших завдань – зміцнення банківської системи, подолання розриву між комерційними банками і реальною економікою.

2. Ринок інвестиційних послуг, якому відповідає фондовий ринок. Ситуація, що склалася, потребує прискореного утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення.

3. Ринок страхових послуг почав розвиватись відносно нещодавно, тому потрібні невідкладні дієві заходи, покликані сприяти розвитку ринку страхових послуг. Це, насамперед, утворення національної системи страхових послуг, яка має стати реальним чинником стабільності та стимулом розвитку підприємництва.

В Україні банки вважаються найбільшими і найстарішими фінансовими посередниками. Загальноекономічна роль банків як основних фінансових посередників визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні грошові кошти та ефективно розміщувати їх.

Серед небанківських фінансових посередників найбільш розвиненими є страхові компанії. Але, на жаль, розвиток страхового ринку в Україні залишає бажати кращого, оскільки він гальмується в результаті таких факторів як: низька платоспроможність населення; низький рівень капіталізації та ліквідності страховиків; нерозвиненість страхування життя та медичного страхування; недовіра до страховиків.

Отже, для покращення становища фінансових посередників в Україні, потрібно вирішити низку завдань : – розробити нормативно-правові акти, які будуть спрямовані на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку; – формування сприятливого середовища для розвитку ринку посередницької діяльності; – здійснення міжнародного співробітництва для обміну досвідом, та виконання відповідних дій на фінансовому ринку України;– створення такого механізму дії посередницьких структур, що забезпечить збільшення довіри населення до їх діяльності.

Література:

1. Корнєєв В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку : монографія [Текст] /В. В. Корнєєв. – К. : Основа, 2007. – 192 с.  

2. Зимовець В. В. Фінансове посередництво : навч. посібник [Текст] /В. В. Зимовець, С. П. Зубик. – К. : КНЕУ, 2004. – 288 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота