ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ПРАКТИЦІ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ПРАКТИЦІ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

28.12.2018 15:08

[Секция 5. Административное право. Административное процессуальное право. Таможенное и налоговое право. Муниципальное право]

Автор: Старук-Осадча Євгенія Олександрівна, студентка Національної академії внутрішніх справ


Важливою складовою розуміння сутності адміністративного судочинства є знання принципів його здійснення, які дозволяють усвідомити ключові основи, що лежать так званим фундаментом процесуальної діяльності.

Метою даної наукової роботи є аналіз застосування принципу верховенства права адміністративними судами та виокремлення особливостей такого застосування.

Саме принцип верховенства права має особливе значення в адміністративному судочинстві. Це, насамперед, пов’язано з тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, пов’язанні зі встановленням законності нормативно-правових актів та інших рішень, які приймаються суб’єктом владних повноважень [2].

Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в нашій державі визначається і діє принцип верховенства права [3]. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слід звернути увагу, що згідно з ч. 2 ст. 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини [1].

Що стосується заборони відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 4 ст. 6 КАСУ), то це правило слід оцінювати і тлумачити системно у зв’язку із нормою ч. 6 ст. 7 КАСУ [4].

Принцип верховенства права проявляється, насамперед, у належних процедурах судового розгляду справи адміністративної юрисдикції, гарантуючи постановлень справедливого, правосудного рішень [5].

Аналіз судової практики України (більшою мірою актів вищих судових інстанцій) вказує на наявність двох підходів до застосування судами принципу верховенства права: 1) формального посилання судових інстанцій на принцип верховенства права; та 2) звернення до принципу верховенства права з подальшим його аналізом та застосуванням до спірних правовідносин, що стало підставою для ухвалення справедливого судового рішення.

Досить часто звернення суду до принципу верховенства права відбувається суто із метою навести додаткову аргументацію своєї правової позиції за умов достатності норми права і створює враження штучності подібних посилань [6].

Наприклад, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у постанові від 13 березня 2012 року No 2а¬15874/11/0170/15 використав практику Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд, ЄСПЛ) наступним чином:

«Європейський суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону: по-перше, закон повинен бути доступним особі, по-друге, він має бути передбачуваним, по-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб’єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24 квітня 1990 року). Суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ч. 2 ст. 3 КАСУ, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає» [7].

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, у свою чергу, в своїх рішеннях також широко застосовує принцип верховенства права саме через практику Європейського суду. Так, у постанові від 13 лютого 2018 року No 72288385, мотивувальна частина містить наступні положення: 

«…У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип  наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.» [8].

Є випадки, коли через звернення до принципу верховенства права суди намагаються обґрунтувати можливість відмови органів виконавчої влади або інших державних органів в окремих ситуаціях від дотримання принципу законності. Так, зокрема, Вищий адміністративний суд України у своїй практиці обґрунтовував висновок, відповідно до якого відсутність у законодавстві відповідних повноважень у того чи іншого державного органу має кваліфікуватись як прогалина в законі, заповнити яку можна через звернення до принципу верховенства права.

Яскравим прикладом стала ціла низка справ, які були розглянуті ВАСУ, із приводу повноваження виборчих комісій не визнавати результати виборів на певних виборчих дільницях. Відсутність такого повноваження в чинному виборчому законодавстві України ВАСУ кваліфікував як прогалину в законі і вказав: «...суб’єкти владних повноважень у своїй владній діяльності мають повноваження застосовувати принцип верховенства права, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення адміністративних проваджень, як і в нашому випадку виборчих процедур» [9]. Це, у свою чергу, дозволило зробити висновок, що «...виборча комісія мала повноваження не встановлювати результати виборів і прийняти постанову про неможливість достовірного встановлення результатів волевиявлення виборців в частині обрання народних депутатів України» [10].

Отже, аналіз судової практики України свідчить, що суди переважно обмежуються тільки формальним посиланням на принцип верховенства права, коли звернення до нього не впливає на вирішення справи по суті. В окремих справах суди звертаються до практики Європейського суду з прав людини, в якій розкриваються ті чи інші вимоги, що виводяться із змісту принципу верховенства права. Справи, в яких звернення до принципу верховенства права мало вирішальне значення, є поодинокими прикладами. Такий стан речей ніяким чином не може сприяти утвердженню принципу верховенства права в державі, і є негативною характеристикою судової системи.

Задля підвищення рівня довіри суспільства до системи здійснення правосуддя принцип верховенства права не повинен ставати верховенством суддів. Важливою умовою є розуміння суддями самої природи принципу верховенства права та вірне його тлумачення. Необхідним є не формальне посилання на принцип верховенства, а реальне його застосування у судові практиці.

Література

1. Кодекс адміністративного судочинства України [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – No 35–36, No 37. – Ст. 446.

2. Мироненко Є. О. Принципи верховенства права та законності в адміністративному судочинстві України / Є. О. Мироненко // Форум права. — 2013. — № 4. — С. 248—252 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_4_43.pdf.

3. Конституція України від 28.06.1996 р. [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – No 30. – Ст. 141.

4. Беляневич О.А. До питання про принцип верховенства права в адміністративному судочинстві. Теоретико-методологічні підходи до розуміння приватного права в умовах правової держави. − С. 15-19.

5. Рибченко А. О. Принцип верховенства права та специфіка його реалізації в адміністративному судочинстві України / Рибченко А. О. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/l 817/%D0.

6. Уварова О. О. Принцип верховенства права в судовій практиці України // Філософія права і загальна теорія права. − 2013. − No 1. − С. 67-68.

7. Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року No 2а-15874/11/0170/15 // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/22200536.

8. Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 13.02.2018 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72288385.

9. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.11.2012 р. у справі No А/9991/209/12 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27539033.

10. Постанова Вищого адміністративного суду України від 16.11.2012 р. у справі No П/9991/1183/12 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/27480588.


_________________

Науковий керівник: Пастух Ігор Дмитрович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота