ПРО ПЕРІОДИЗАЦІЮ СТАНОВЛЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРО ПЕРІОДИЗАЦІЮ СТАНОВЛЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ

21.03.2019 17:44

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Іванов Антон Віталійович, магістр, Міжнародна Академія управління персоналом; Гаврилюк Р. А., старший викладач, Міжнародна Академія управління персоналом


Поняття корупції має давнє походження і визначенню цього поняття була присвячена увага багатьох науковців, політологів, економістів, юристів-практиків і ще досить значної чисельності спеціалістів різних галузей знань.

На початку цієї статті навмисно не згадується і не використовується законодавче визначення поняття корупції, щоб виключити зайву спеціалізацію визначення явища, яке за всіма своїми проявами пронизує або зачіпає більшу частину суспільних відносин, ніж ті, що можуть бути врегульовані зокрема правовими нормами. Тому, для початкового визначення поняття корупції будуть використані не спеціалізовані словники, а електронна довідкова система Вікіпедія  вільна енциклопедія, на сайті якої є окрема стаття, що присвячена визначенню поняття корупції, у якій представлено досить різноплановий матеріал щодо її типології та причин виникнення, визначення шкоди від цього негативного явища та досвіду боротьби з ним. У першому абзаці зазначеної статті надається наступне визначення: „Корупція (від лат. Corrumpere — псувати) — негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення”. Зрозуміло, що визначення „антикорупційне законодавство України” використовується як система законів та інших нормативних актів, що приймаються Верховною Радою України та вищими органами виконавчої влади в забезпечення боротьби та подолання корупції як негативного явища у суспільстві.

В вільній електронній енциклопедії «Вікіпедія» є також стаття, що присвячена визначенню терміну „періодизація”, і визначається він як такий, що має кілька значень, і одне з них – „періодизація історії”, коментар до якого у зазначеній довідковій системі Вікіпедія розкриває його сутність, розуміння якого надає можливість досягнення поставленої мети статті – представлення різних підходів до визначення періодизації антикорупційного законодавства в Україні.

Відповідно поняття „періодизація історії” розкривається у тій же таки вільній електронній енциклопедії «Вікіпедія» наступним визначенням – це раціональний спосіб впорядкування масиву емпіричної та теоретичної інформації за часовою протяжністю з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об’єктів навколишнього світу.

Відповідно до заголовку нашої статті об’єктом нашого дослідження є антикорупційне законодавство в Україні. При цьому, слід з самого початку визначитись, що мається на увазі система законодавства України у історичний період її – України – розвитку як незалежної держави з часу проголошення Акту незалежності 24 серпня 1991 року.

Відродження України як самостійної держави на мапі світу поєднувалося із внутрішніми процесами в країні: по-перше – з розбудовою економічної системи на засадах свободи підприємництва у системі господарювання, на засадах економічної конкуренції з відміною державної монополії на засоби виробництва та визнання інституту приватної власності; по-друге – з розбудовою політичної системи на засадах народовладдя, свободи слова, волевиявлення, відродження демократичних інститутів і використанням системи багатопартійності при побудові органів влади.

При цьому слід зазначити досить суттєву особливість здійснюваної розбудови суспільства і державних інститутів в Україні того часу – правовим підґрунтям здійснюваної розбудови впродовж тривалого часу залишалась правова система, побудована у колишньому СРСР. Так, у Законі України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 [1] у ст.3 було визначено, що Закони  Української  РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. 

З врахуванням зазначених напрямів розвитку держави і її державних інститутів, і врахуванням тих обставин, що реалізація здійснення такої розбудови суспільства залишалась при правовій системі, що була пристосована зовсім до інших суспільних відносин, тобто – за відсутністю стримуючих чинників, зрозумілим є поява і швидкий розвиток таких негативних суспільних явищ, як шахрайство, рекет, підкуп, корупція, які були спрямовані перш за все на індивідуальне збагачення, а потім ще й на проникнення до владних інститутів держави з метою задоволення власних потреб індивідумами, не обмеженими високими моральними якостями. Тим більш, що ні нової ідеології, ні моралі ніхто не пропонував, крім  „візьми своє скільки зможеш і тоді живи як схочеш”, розуміння якого кожен визначав для себе сам. Більшість членів суспільства не була готова зберегти високі моральні якості при пануванні такого принципу. 

Та не слід уявляти, що корупція як явище з’явилось на теренах України із зміною економічної і політичної спрямованості її розвитку. Корупція у дуже розвиненому вигляді вже існувала на теренах як усього колишнього СРСР, так і нашої країни ще за часів правління Генеральних секретарів ЦК КПРС (80-90-ті роки минулого століття), і за часів правління першого і єдиного президента колишнього СРСР (кінець 90-х років минулого століття). Та при зміні економічних і політичних засад у країні, корупція, при отриманні можливості привласнення та використання шалених грошей і фінансових активів людьми, не обтяжених моральними принципами, отримала таке добриво для свого розквіту, що стала загрозою для безпеки держави в цілому. Мабуть, ніхто не буде вступати в полеміку з приводу визначення того, що прояви політичної корупції були найбільш суттєвими причинами, що викликали масові протести в суспільстві, які в подальшому втілились у «померанчеву революцію» у 2004 році, і «революцію гідності» у 2014 році.

Але не слід вважати, що корупція та її чинники залишались поза увагою законодавців. Власне, відлік державної політики у сфері протидії та боротьби з корупцією починається з грудня 1992 року, коли Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2894-XII була створена Тимчасова депутатська комісія Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом. Далі, указом Президента України № 561/93 від 26 листопада 1993 року, було створено Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, на чолі якого став Президент України, у наступний рік Президент України вже підписав Укази «Питання боротьби з корупцією та іншими злочинами у сфері економіки» від 27 серпня 1994 року № 484/94 та «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» від 21 липня 1994 року № 396/94. У цей час також приймається Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341-ХІІ, трохи пізніше  Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 року № 356/95-ВР, який в подальшому претерпував численних трансформацій в Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009, Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» від 07.04.2011, і нарешті  нині діючий Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014.

Вже у 1996 році Україна отримує власну Конституцію, яка була прийнята 28 червня 1996 року, і вперше за новітню історію України  в тексті Конституції розділ «Права, свободи та обов’язки людини та громадянина» передував розділам визначення органів державної влади. Законом України від 17 липня 1997 року було ратифіковано Конвенцію Ради Європи про захист прав і основоположних свобод, іншими Законами України були також ратифіковані міжнародні документи, спеціально спрямовані на боротьбу та подолання корупції: 16 березня 2005 року ратифіковано документ Ради Європи Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією від 04.11.1999р.; 18 жовтня 2006 року ратифіковано документ Ради Європи Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією від 27.01.1999р.; цього ж таки дня 18 жовтня 2006 року ратифіковано Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003р.

Щодо боротьби та подолання корупції на рівні Президента України приймаються спеціальні програми: Указ Президента України від 17 вересня 1996 року «Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996¬-2000 рр.»; Указ Президента України від 10 квітня 1997 року «Про Національну програму боротьби з корупцією». Останній програмний документ у цій низці був прийнятий вже на рівні закону – Закон України «Засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» від 14 жовтня 2014 року. На сьогоднішній день початку весни 2019 року досі знаходиться на розгляді Верховної Ради України законопроект № 8324 від 26 квітня 2018 року –  проект Закону України «Про Антикорупційну стратегію на 2018 - 2020 роки».

За зазначених обставин (негативного впливу корупції на суспільні відносини, підвищеної уваги суспільства і влади до проблеми корумпованості влади), зрозумілою є увага і науковців до дослідження розвитку законодавства, що спрямовується на боротьбу та подолання цього негативного явища.

У своїх дослідженнях науковці наводять і визначення періодизації антикорупційного законодавства в Україні.

Так, у своїй статті «Історичні аспекти боротьби з корупцією в Україні» автор Горган О.Л. наводить періодизацію, визначаючі її сьома періодами: 

1) перший період (1991-й рік – перша половина 1994 року);

2) другий період – «лобова атака» на корупцію (друге півріччя 1994-го – 1995 рік);

3) третій період – координація зусиль проти корупції (1995 – 2000 роки);

4) четвертий період – псевдопротидія корупції (2001 – 2005 роки);

5) п’ятий період – значна активізація боротьби з корупцією (2005 – 2010 роки);

6) шостий період (2010 – 2014 роки) масове поширення корупції та імітація антикорупційних реформ;

7) сьомий період (з лютого 2014 року)  комплексна реформа антикорупційної діяльності з урахуванням вимог міжнародних організацій (таких як Венеціанська комісія, GRECO, FATF та інші) [2].

Кладченко А. О. у своїй роботі «Становлення та розвиток сучасного антикорупційного законодавства України: теоретико-правове дослідження» теж представляє періодизацію вітчизняного антикорупційного законодавства, і поділяє його на три періоди;

1) доконституційний етап становлення антикорупційного законодавства України (1991-1996 рр.);

2) конституційний етап становлення антикорупційного законодавства України (1996-2004 рр.);

3) реформаційний (сучасний) етап еволюції антикорупційного законодавства (2005 р.  по даний час) [3].

Сама по собі періодизація як засіб наукового дослідження окремого явища засновується на властивостях людського інтелекту виокремлювати і поділяти інформацію на кількісно і якісно однорідні групи й систематизувати її за часовими та просторовими критеріями для отримання теоретичних знань чи формулювання висновків. При цьому зрозуміло, що дослідник використовує для поділу який-небудь критерій. 

У наведених прикладах можна зазначити, що Горган О.Л. у свої роботі використовує критерій спрямованості приймає мого законодавства на досягнення мети чи наслідків отриманої мети внаслідок прийнятого пакету законодавчих актів окремої спрямованості; Кладченко А. О. застосовує критерій історичної події – дату прийняття Конституції України та сесійну роботу Верховної Ради України IV, V, VI, VII, та VIII скликання.

З огляду на те, що найбільш суттєвими проявами суспільного спротиву політичній корупції, яка мабуть, є найбільш небезпечним для демократичних засад державотворення, були громадянські революції у нашій країні, які саме і були показником дієвості приймаємих владою заходів подолання корупції, вдається можливим запропонувати і таку альтернативну періодизацію антикорупційного законодавства за критерієм реакції суспільства на рівень корумпованості влади і політичних змін внаслідок таких проявів («померанчева революція» 2004 року і «революцію гідності» 2014 року):

1) перший період  доконституційний етап (1991-1996 рр.)  у цей період напрацьовувалася правова база молодої незалежної держави України на тлі дуже небезпечного розквіту організованої злочинності та корупції у суспільстві;

2) другий період  з дати прийняття Конституції України у 1996 році до «померанчевої революції» 2004 року, коли суспільство постало проти корупційних проявів масових фальсифікацій при досягненні мети формування органів державної влади;

3) третій період  з 2004 року, коли відбулося формування владних інститутів за наслідками «померанчевої революції» і зі зміною компетенції Верховної Ради України і Президента України,  до «революцію гідності» 2014 року;

4) четвертий період  з 2014 року, коли внаслідок безвідповідальної політики правлячих кланів було ошукано сподівання українського суспільства щодо напрямів економічного та політичного розвитку країни з європейських орієнтирів,  по даний час. 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 № 1543-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст.617.

2. Горган О.Л. Історичні аспекти боротьби з корупцією в Україні / О.Л.Горган // Порівняльно-аналітичне право. – 2015. – №2.- С.277-280.

3. Кладченко А. О. Становлення та розвиток сучасного антикорупційного законодавства України: теоретико-правове дослідження [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кладченко Аліса Олександрівна; Приват. ВНЗ "Ун-т Короля Данила". - Івано-Франківськ, 2018. - 16 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота