НОВІТНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В СИСТЕМУ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

НОВІТНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В СИСТЕМУ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ

25.05.2019 19:52

[Секция 10. Мировая экономика и международные экономические отношения]

Автор: Балдинюк Вікторія Василівна, студентка фінансового відділення Вінницького технічного коледжу


Незалежна Україна спрямована на поступове зближення з європейським і світовим співтовариством, на входження в світову економічну систему ринкового типу. Однак інтеграція України в систему світових господарських зв'язків є досить не простою. Складнощі полягають в тому, що, з одного боку, країни з економікою ринкового типу розвивалися постійно на основі приватної власності, сформували відповідно до своїх потреб національні самодостатні господарські механізми, встановили і збалансували зв'язок з іншими країнами. З іншого боку, господарство України практично було відірване від економіки країн ринкового типу, був сформований на основі суспільної власності, воно повинно мати відповідний механізм управління, виробництва і розподілу. Для того, щоб інтегрувати економіку України в систему світової економіки, необхідно час і переорієнтація її відповідно до вимог, які ставлять передумови такої інтеграції.

Метою даної статті є характеристика новітніх форм інтеграції України до системи світогосподарських зв’язків.

Інтеграція України до світового економічного простору є головним завданням розбудови державності та економіки. Звичайним є те, що така інтеграція не може бути легкою та швидкою. Тобто, для того, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, потрібно враховувати існуючу специфіку суспільних умов, за яких має відбутися інтеграції України. По-перше, Україна ще не визначилась повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки. Критерії такої перебудови повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України. По-друге, потрібно одночасно вирішувати питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, до того ж вирішувати їх доводиться за умов активного конкурентного протистояння на світовому ринку. По-третє, існують певні суперечності міжнародного й регіонального характеру, усунення яких можливе лише на довгострокових договірних засадах шляхом активного включення до інтеграційних процесів з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансуванням з існуючи у світовому економічному просторі. По-четверте, спроби активного спілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України до світового ринку і реконструкції економіки - поки що спричиняють неочікувані економічні наслідки, оскільки досі не визначено чітко напрями нашої держави ні в розвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві. Відсутність чітких орієнтирів в напрямках економічної інтеграції обумовлює постійні зміни при виборі варіантів вирішення стратегічно важливих питань: стійке і надійне забезпечення економіки паливно-енергетичними та сировинними ресурсами, забезпечення ринку збуту товарів, що мають потенційний попит в рамках СНД, Балтії та східноєвропейських країнах. Конструктивним і найбільш реальним в доступному для огляду майбутньому варіантом вирішення цих проблем є прагматична співпраця з Російською Федерацією, країнами Середньої Азії та Східної Європи на двосторонній основі.

У той же час наївно очікувати так необхідних українській економіці інвестиційних потоків з цих країн. Основні міжнародні інвестиційні джерела знаходяться в розвинених країнах. Тому, незалежно від симпатій і антипатій політичних лідерів, партій або рухів, так званий західний вектор надає особливої актуальності диверсифікації зовнішньоекономічної політики [1].

Таким чином, об'єктивна зміна геополітичних і геоекономічних орієнтирів у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків вимальовується в двох сумісних площинах. Перша - це співпраця з фінансовими структурами щодо формування валютно-фінансового потенціалу для здійснення великомасштабних структурних зрушень в економіці. Друга - не менше активну співпрацю з Росією та іншими країнами СНД з метою розвитку внутрішнього ринку, створення умов для поступової модернізації наявного виробничого потенціалу і розвитку сировинної і паливно-енергетичної бази [4].

При цьому не можна визнати заможними затвердження прихильників відтворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік про те, що Україна концептуально не може бути самодостатньою, так як у неї відсутні необхідні природні ресурси і історично склався замкнене економічний потенціал. По-перше, сама постановка питання про самодостатність некоректна. Самодостатньою може бути не країна, як суб'єкт світової спільноти, а її економіка. По-друге, епоха, коли могли існувати самодостатні господарські та економічні системи, канула в минуле. Глобалізація поділу праці і транснаціональний характер боротьби за ринки роблять не тільки неможливою, а й недоцільною існування таких систем. Відносна ізольованість від світових фінансових систем при інших рівних умовах дозволяє протягом тривалого часу підтримувати стійкість і динамізм економічного розвитку [5]. 

Створені раніше наукомісткі і високотехнологічні виробництва і галузі за роки пасивного споглядання розпалися, виробничі потужності виявилися на грані повного фізичного руйнування. Можливості врівноваженого підходу до збереження та розвитку виробництв, конкурентоспроможних в країнах СНД і Східної Європи, і одночасної поступової інтеграції в світову економіку були проігноровані [1].

До того ж, відсутність чітко виражених національних інтересів в сфері зовнішніх економічних зв'язків обумовлює спорадичні, часто кон'юнктурні коливання пріоритетів у зовнішньоекономічній політиці заради миттєвого уявного виграшу[3].

Одним із першочергових структурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку. 

Література:

1. Гриценко А./ «Українське економічне диво», або Куди ведуть реформи? Дзеркало тижня Україна. 2016. № 22. Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/ukrayinske-ekonomichne-divo-abo-kudi-vedut-reformi-_.html. 

2. Частка України у світовій економіці за роки незалежності скоротилася втричі. Режим доступу: https://news.finance.ua/ ua/news/-/418191/chastka-ukrayiny-u-svitovij-ekonomitsiza-roky-nezalezhnosti-skorotylasya-vtrychi

3. За неповний 2017 рік український експорт зріс май же на $7 мільярдів. Режим доступу: http://landlord.ua/za-nepovniy2017-rik-ukrayinskiy-eksport-zris-mayzhe-na-7-milyardiv-infografika/.

4. Позиція України в рейтингу країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності 2017–2018. Режим доступу: http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyikonkurentospromozhnosti-2.

________________________________

Науковий керівник: Масловата Дар'я Романівна, викладач, Вінницький технічний коледж



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота