РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА

27.05.2019 13:30

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Брощак Людмила Володимирівна, студентка IV курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету


Законодавство України про працю забезпечує право вiльного вибору мiсця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку iншу роботу. Тому працiвникам надається можливiсть розiрвати трудовий договiр за своєю iнiцiативою, що досить часто називають звiльненням за власним бажанням. Дане питання є досить актуальним для сьогодення і потребує подальшого вивчення. 

На практиці найпоширенішим випадком припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника. За ініціативою працівника може бути розірваний як трудовий договір  укладений на невизначений строк (ч. 1 ст. 38 КЗпП України), так і строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП України) з урахуванням певних особливостей та порядку припинення, які визначені для кожного із зазначених видів трудових договорів [2]. 

Згідно ч. 1 с. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні [1]. Зі змісту вищеподаної статті стає зрозуміло, що безстроковий трудовий договір припиняється після спливу 14-денного строку. Цей строк вираховується з наступного дня відколи було повідомлено роботодавця про майбутнє звільнення. Тобто, працівник працює ще мінімум два тижні, щоб власник або уповноважений ним орган міг знайти йому заміну.

Також у частині 1 ч. ст. 38 КЗпП зазначені і обставини за якими 14- денний термін може бути скорочений. Так у випадку, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (наприклад, прийняття на роботу за конкурсом, переїзд на нове місце проживання, вагітність, вихід на пенсію, а також з інших поважних причин), власник чи уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Тут важливо у своїй заяві зазначити причину, через яку власник буде зобов’язаний звільнити раніше ніж за два тижні. В іншому випадку розірвання трудового договору до настання двотижневого строку є незаконним [4].

Варто звернути увагу і на те, що у КЗпП України не вказано можливості продовження цього терміну (н-д на час відпустки чи на період тимчасової непрацездатності працівника). Це означає, що трудовий договір припиняється у будь-якому випадку після закінчення двотижневого строку повідомлення, за винятком коли після закінчення такого строку працівник не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору. У цьому випадку власник чи уповноважений ним орган не вправі звільнити працівника за поданою раніше ним заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП) .

У КЗпП України також зазначено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору [1]. Тобто в цьому випадку передбачаються суб’єктивні (порушення трудових відносин роботодавцем) підстави для звільнення за наявності безстрокового трудового договору. Проте в КЗпП України відсутнє чітке та досконале визначення змісту порушення законодавства про працю, умови колективного або трудового договору. Загалом у статті 2 КЗпП України виділяють такі основні трудові права працівників: 

1) на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру; 

2) на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою; 

3) на здорові й безпечні умови праці;

4) на відпочинок; 

5) на об’єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку; 

6) на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів, незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством [1]. 

У трудовому праву співвідносяться відповідні обов’язки з боку роботодавця. Так, наприклад, роботодавець зобов’язаний своєчасно й у повному обсязі виплачувати заробітну плату відповідно до Закону України «Про оплату праці», також створити умови для праці відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці». У випадку порушення роботодавцем своїх обов’язків, які порушують права працівниців, які закріплені в статті 2 КЗпП України, працівник має право ініціювати звільнення[3].

Статтею 39 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Строковий трудовий договір може бути розірвано за ініціативою працівника достроково лише за наявності зазначених поважних причин. При цьому письмове попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні не здійснюється. Працівник може залишити роботу лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган видасть наказ про звільнення з роботи [4].  

Розірвання трудового договору з ініціативи працівників є юридичною гарантією свободи праці, яка відображає, що лише самій особі як суб’єкту права належить виняткова можливість розпоряджатися своїми здібностями до праці[2]. 

Вивчаючи та досліджуючи дану тему робимо наступні висновки, що процедура звільнення за бажанням працівника ретельно виписана в нормах законодавства, тобто під час звільнення за власним бажанням працівник діє правомірно. Подання письмової заяви про звільнення за власним бажанням є стандартним способом вираження волевиявлення працівника. Такий вид попередження роботодавця про майбутнє звільнення є, з одного боку, юридичною гарантією захисту працівника від звільнення з ініціативи роботодавця до закінчення строку попередження та надання йому часу для зважування доцільності такого звільнення, а з іншого - забезпеченням можливості роботодавця підібрати нового працівника на вивільнюване робоче місце та уникнути будь-яких негативних наслідків спричинених відсутністю працівника.

Література:

1. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.71 № 322- VIII. – Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

2. Герасимчук О. С. Припинення трудового договору з ініціативи працівника: досвід України і Польщі / О.С. Герасимчук //Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі : Зб. наук. ст. за матеріалами VІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Житомир, 19 квітня 2018 р.) — Житомир : Видавець О. О. Євенок, 2018. — 556 с. 

3. Перевалова Л.В. Правове регулювання трудових відносин : навч. посіб. / Перевалова Л.В., Гаєвая О. В., Гаряєва Г. М. та ін. – Харків: НТУ «ХПІ», 2018.

4. Тихонович Ю.С. Правовий механізм регулювання звільнення з ініціативи працівника / Ю.С. Тихонович // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. – Вип. 73. – С. 408-414.

__________________________

Науковий керівник: Зигрій Ольга Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права і процесу, Тернопільський національний економічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота