КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ - Научное сообщество

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ

28.10.2019 11:10

[Секция 2. Менеджмент]

Автор: Біляєв Ярослав Миколайович, аспірант Національної академії державного управління при Президентові України


Постановка проблеми. На сьогодні в Україні існує потреба у впровадженні більш прагматичної та обґрунтованої державної політики у молодіжній сфері, що означає підготовку молоді як суспільно активних громадян, здатних до життя у само організованій громаді та суспільстві. Обмежені матеріальні ресурси держави, нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, відсутність механізму залучення молоді і творчого запозичення позитивного зарубіжного досвіду та узгодження національної молодіжної політики з молодіжною політикою ЄС виступають одними з головних проблем забезпечення соціальної мобільності молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування та реалізації державної кадрової політики в цілому та кадрових процесів і технологій, зокрема, міститься у роботах вітчизняних учених: В. Авер'янова, Г. Атаманчука, В. Борденюка, С. Вдовенка, З. Гладуна, Я. Жовнірчика, А. Крусяна, Г. Лелікова, В. Лугового, В. Малиновського, Т. Мотренка, П. Надолішнього, С. Серьогіна, В. Олуйка, Т. Пахомової, О. Оболенського та інших науковців.

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення проблем кадрового забезпечення державної політики щодо сольної мобільності населення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Під соціальною мобільністю розуміємо зміну людиною чи групою соціальної позиції в ієрархічній структурі суспільства. Освіта виступає важливим каналом соціальних переміщень індивідів (як правило висхідних) до більш складних видів праці, вищих доходів та статусу. Поряд з цим, освіта відіграє і певну роль у соціальній селекції, адже вона розділяє індивідів на потоки, в основі чого лежить індивідуальний рівень здібностей та культурні особливості мікросередовища первинної соціалізації учня. Соціальна мобільність молоді характеризується обсягом, інтенсивністю і напрямками найважливіших потоків руху, певним соціальним механізмом, рушійними силами, прямими наслідками для суспільства. Економісти розглядають трудову, професійну мобільність індивідів, враховуючи зміну кількості та якості робочих місць. Вони зосереджуються переважно на дослідженні економічних аспектів мобільності робочих місць, а відтак - на міграційній здатності працівників (наприклад, на витратах на їх перепідготовку і переміщення). Соціальна мобільність як міждисциплінарне поняття, що виражається в професійному, кваліфікаційному, соціальному, галузевому, територіальному та інших переміщеннях індивідів, є своєрідною формою їх адаптації до нових технологічних і економічних умов функціонування [1].

Необхідним для держави є обов’язкове стимулювання становлення молоді на кожному з етапів розвитку та формування такої політики із залученням нормативно-правової бази, яка буде ефективною. Це стосується і освітнього аспекту соціальної мобільності молоді. Стимули у вигляді грантів, стипендій допомагають молоді обрати найкращий заклад для отримання вищої освіти.

Відповідно до Указу Президента «Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки України» від 1 лютого 2012 року № 45/2012 [4] однією з основних цілей та завдань державної кадрової політики є реалізація державної кадрової політики, яка має бути спрямована на досягнення високого рівня розвитку людського потенціалу держави, задоволення очікувань населення щодо професійної самореалізації, гідної оплати праці в соціальному аспекті. 

Для забезпечення підготовки працівників, які працюють з молоддю, із залученням державних службовців молодіжної сфери та представників громадських організацій існує програма «Молодіжний працівник», реалізація якої визначена одним із пріоритетних завдань Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016–2020 рр. З метою ефективної реалізації програми на національному та регіональному рівнях затверджено наказ Міністерства молоді та спорту України від 19.09.2018 № 4224 «Про затвердження Порядку реалізації програми «Молодіжний працівник» [3].

Удосконалення професійної компетентності фахівців із національно-патріотичного виховання має відбуватися за допомогою сучасних інтерактивних форм і методів роботи.

Нині в Україні на національному рівні втілено три моделі організації стажування молодих громадян в органах влади, а саме: 1) під адмініструванням громадської організації; 2) під адмініструванням Міністерства молоді та спорту; 3) під адмініструванням іншого міністерства. При цьому усі ці моделі запроваджено в межах реалізації державної молодіжної політики [4].

Отже, соціальна мобільність молоді в Україні зумовлена рядом причин, серед яких:

- кризові явища в економіці, різкі валютні коливання змушують молодь до соціальної мобільності та пошуку кращого рівня життя;

- невідповідність здобутого рівня освіти молоді потребам державного замовлення у кадрах, і як наслідок – масове безробіття;

- рух у висхідному напрямку значно нижче, за рух у спадному напрямку, що свідчить про зубожіння населення;

- самозайнятість є фактором, що спричинює соціальну мобільність без професійної перекваліфікації, проте вона не завжди є ефективною; 

- різні категорії населення України обирають стратегії виживання, в той час як молодь прагне до успіху в пошуках кращого життя. 

Висновки. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок про активний розвиток державної політики у сфері забезпечення соціальної мобільності молоді. Державна політика спрямована на поступове збільшення та розвиток кадрового забезпечення, що проявляється у збільшення працівників, що працюють з молоддю у різних напрямках та сферах діяльності. Як наслідок, відбувається активізація участі молоді у різних сферах життя суспільства. Сьогодення України вказує на те, що частка молодого населення в Україні доволі велика, проте кількість населення в Україні щороку зменшується, і ці події прямо впливають на державну політику щодо забезпечення соціальної мобільності молоді. Протягом останніх трьох років кількість осіб, які мали статус безробітного зменшилася.

Список використаних джерел:

1. Процеси соціальної мобільності в сучасному українському суспільстві : кол. моногр. / [Балакірєва О.М., Середа Ю.В., Дмитрук Д.А. та ін.] ; за ред. канд. соціол. наук О.М.Балакірєвої ; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". – К., 2014. – 288 с.

2. Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року: Указ Президента України від 27 вересня 2013 року № 532/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/532/2013.

3. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки: Указ Президента України від 01.02.2012 р. № 45/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

4. Участь молоді в процесах реформування держави. Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2017 року) / Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики; [редкол.: Жданов І. О., гол. ред. колег., Ярема О. Й. та ін.]. – Київ : ДП «Редакція інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник Президента України», 2018. – 100 с.

5. Державна кадрова політика в Україні: стан, про# блеми та перспективи розвитку: наук. доп. / Авт. кол.: Ю.В. Ковбасюк, К.О. Ващенко, Ю.П. Сурмін та ін. — К.: НАДУ, 2012. — 72 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота