ГЕНЕЗИС КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ КОРИСЛИВИХ НАСИЛЬНИЦЬКИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ДЕРЖАВАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ГЕНЕЗИС КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ КОРИСЛИВИХ НАСИЛЬНИЦЬКИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В ДЕРЖАВАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

29.10.2019 18:41

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Зарудня Лада Борисівна, здобувач кафедри кримінального права, кримінології та кримінального процесуального права, Національна академії управління


Поняття розбою як злочину в різні історичні періоди становлення кримінального права розумілося по-різному. Визначенню поняття розбою приділяло увагу багато вчених, але ці дослідження були присвячені, як правило, питанням сучасного чинного законодавства. Історичним аспектам при цьому приділялося недостатньо уваги. Також викликає цікавість і призначення покарань за розбій або схоже за своїм складом кримінальне правопорушення, зокрема в правових системах держав Стародавнього Сходу. Адже покарання в стародавні часи мало передусім характер залякування, було публічним, і часто безпосередньо пов’язувалось з позбавленням життя, а іноді також залежало і від статусу, який займав злочинець у суспільстві. Лише з плином часу кримінальне право в частині захисту матеріальних цінностей від злочинних посягань видозмінилося і трансформувалося, а покарання почали мати спрямованість на відшкодування потерпілому завданої матеріальної шкоди.

Якщо говорити про перші відомі світу згадки про корисливі насильницькі кримінальні правопорушення, то вони сягають XVIII століття до н.е. У Законах Хаммурапі, найдавнішому з нині відомих зводі законів Стародавнього світу, містилося 282 статті, що були вирізьблені на базальтовому стовпі, виявленому науковою експедицією у 1901 році, та добре збереглися. Частина з них була присвячена майновим кримінальним правопорушенням, при чому проводилося розмежування між крадіжкою та грабежем. В статтях 6-13 містяться відомості про крадіжку та відповідне покарання за її вчинення, статті 22-25 мають формулювання покарання за грабіж без визначення його ознак – «если кто-нибудь совершит грабеж и будет пойман, то его должно предать смерти» [1, с. 56]. Разом з тим, стаття 24 визначає у сучасному розумінні обтяжуючу обставину вчинення грабежу – «если при этом загублена жизнь, то местность и рабианум (староста общины) должны уплатить мину серебра его родственникам» [1, с. 57]. Як бачимо, в Законах Хаммурапі основоположним принципом яких хоча й був принцип таліону, який передбачав, що міра покарання має відтворювати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, визначення покарання за грабіж було суттєво суворішим за саме діяння – смертною карою.  

Також зазначено про грабіж і в стародавньоіндійських Законах Ману, які датуються II ст. до н.е. - II ст. н.е.  Вони складаються з 12 глав, і VIII глава має здебільшого правовий характер, оскільки в ній перераховані види доказів, порядок судового процесу, а також кримінальні правопорушення та покарання за них. 332 вірш VIII глави Законів містить розмежування крадіжки і грабежу – «деяние, которое совершено в присутствии (собственника) и сопровождалось насилием, — грабеж (sahasa), если (оно довершено) в его отсутствие, — кража (steya), (даже если) она после совершения и отрицается» [2, с. 18], і хоча така кваліфікуюча ознака діяння є актуальною і по теперішній час, будь-яких інших згадок кваліфікуючих ознак вказаних кримінальних правопорушень не наведено. Разом з тим, покарання за вказані кримінальні правопорушення здебільшого були м’якшими за ті, які ми бачимо в Законах Хаммурапі. Передусім, визначався штраф, і лише одна стаття містить посилання на відрубування частини тіла – «пусть царь для предупреждения (повторения преступления) отнимет у вора именно ту часть тела, которой он действует против людей» [2, с. 22], при цьому не визначено, в яких саме випадках і за яких обставин вчинення кримінального правопорушення необхідно застосовувати вказану норму. І хоча з тексту Законів поняття «вор» ймовірно потрібно застосовувати до злочинців, що вчинили крадіжку, можна передбачити, що таке покарання стосувалося і осіб, що вчинили грабіж.

Згадки про майнові кримінальні правопорушення містяться і в джерелах права Стародавнього Єгипту. Маються згадки про крадіжку та кваліфіковану крадіжку (наприклад, з храму), обмірювання (що можна вважати прототипом сучасного шахрайства), але про насильницькі корисливі злочини окремо мова не йде. Покаранням за такі діяння був штраф, який перевищував суму викраденого в 2-3 рази, якщо мала місце крадіжка приватної власності, і до 180 разів, якщо було викрадено власність держави [3]. Крім цього, злочинець мав дати публічну клятву не вчиняти в майбутньому подібних діянь. До страти за майнові кримінальні правопорушення в Стародавньому Єгипті здебільшого не вдавалися, оскільки вже тоді вважали життя людини найвищою цінністю, і застосовували смертну кару лише за найтяжчі злочини – наприклад, вбивство людини, і те малося на увазі лише умисне вбивство, а у разі, якщо було доведено неумисність діяння, покарання було іншим і не пов’язаним зі стратою. Разом з тим, крадій мав принести публічну клятву не вчиняти крадіжок у майбутньому, а у разі відмови його все ж таки піддавали страті – кидали в річку до крокодилів [4, с. 45].

Натомість в праві Стародавнього Китаю, - а як нині відомо, кримінальне право було в Стародавньому Китаї найрозвинутішою галуззю того часу, - розбій як корисливий насильницький злочин все ж знаходить своє відображення. Історики вважають, що перше Уложення про покарання було розроблене ще в Х ст. до н.е. Проте, найкрупнішою правовою пам’яткою світової цивілізації вважається Кримінальний кодекс династії Тан, який відносять до І ст. н.е. Кодекс містив 12 розділів та 502 статті, а «розбій і розкрадання» міститься в ньому як окремий розділ. Кодекс відокремлює таку класичну тріаду майнових кримінальних правопорушень як крадіжка, грабіж і розбій, а останній визначає кваліфікованим – із застосуванням погроз та фізичної сили та з застосуванням зброї. Також мається у вказаному кодексі і згадка про нанесення тілесних ушкоджень або заподіяння смерті при вчиненні корисливого насильницького злочину, наприклад «нечаянное убийство человека или нанесение ему телесного повреждения из-за (совершения) хищения» [5, с. 156]. Покарання за такі кримінальні правопорушення здебільшого було смертною карою, хоча й могло бути пом'якшене на завдання каліцтва чи тілесного покарання. Крім того, покарання часто залежало від соціального положення, яке займав злочинець.

Як бачимо з аналізу найдавніших світових джерел права, розмежування корисливих насильницьких кримінальних правопорушень бере свій початок з давніх давен, а види покарань за них, не дивлячись на суворість та жорстокість законодавства Стародавнього Світу, далеко не завжди зводились до смертної кари – все залежало від предмету посягання, способу вчинення, соціального статусу злочинця тощо.

Література:

1. Сборник Законов царя Хаммурапи // Источники права. – Вып. 1. – Тольятти: ИИП “Акцент”, 1996. – 56-57 с.

2. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 2002. - 18-22 с.

3. Редер Д.Г. Законодательство в Древнем Египте. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://annales.info/egipet/small/zakon.htm.

4. Томсинов В.А. Государство и право Древнего Египта - Монография, 2011. – 45-48 с.

5. Рыбаков В.М. Уголовные установления Тан с разьяснениями. – СПБ: Петербургское Востоковедение, 2001. – 155-161 с.

________________

Науковий керівник: Сервецький Іван Васильович, доктор юридичних наук, доцент, Національна академія Служби безпеки України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота