ВПЛИВ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

26.11.2019 21:37

[Секция 6. Экологическое право. Земельное право. Аграрное право]

Автор: Палійчук Володимир Богданович, cтудент 1 курсу ОР «Магістр», Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Зважаючи на важливість та системність реформи децентралізації в Україні, вона повинна була спровокувати перезавантаження також системи земельних відносин в державі. Важливість забезпечення новостворених громад не тільки достатніми бюджетними ресурсами, а й земельними є очевидною, адже саме це є базисом для їх ефективного розвитку. Земля як особливий природний ресурс має бути первинною матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування. Саме тому процес «децентралізації» не може бути повним без передачі територіальним громадам повноважень з розпорядження землями на всій території громади, а не лише в межах населених пунктів.

У квітні 2014 року Уряд схвалив основний концептуальний документ – «Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні», яка дала старт відповідній реформі.

Концепцією реформи децентралізації в контексті земельних правовідносин визначено ряд недоліків законодавства та запропоновано способи їх вирішення. Так, наприклад, в Концепції було зазначено, що відсторонення місцевого самоврядування від вирішення питань у сфері земельних відносин – ключова проблема. Її вирішення передбачало надання територіальним громадам права розпоряджатися земельними ресурсами в межах своєї території [4].

Органи місцевого самоврядування, по суті, мають можливість розпоряджатися лише тими земельними ділянками, які належать територіальним громадам на праві комунальної власності, а саме усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Тобто органи місцевого самоврядування розпоряджаються в переважній більшості земельними ділянками виключно в межах їх території [1].

Однак, розуміючи значимість реформи децентралізації для сільських районів, ми повинні визнати, що більшість найважливіших земельних ресурсів (землі сільськогосподарського призначення) територіальних громад зосередженні за межами сіл і при цьому їх представницькі органи не можуть розпоряджатися цими земельними ділянками. Ця ситуація суперечить основним принципам реформи, оскільки вона була призначена для передачі низки повноважень центральної влади органам місцевого самоврядування задля підвищення ефективності публічної влади. І в межах реформи децентралізації законодавець повинен був вирішити і вищезазначену проблему розпорядження земельними ділянками на місцях, але, на жаль, ця частина реформи децентралізації досі не втілена в життя. 

Так, наприклад, в статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК) вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, які включають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

В той же час стаття 122 ЗК встановлює, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), індивідуального дачного будівництва. Більше того, широкі повноваження також має Держгеокадастр та його територіальні органи, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб [1].

Реалізація децентралізації у частині їх повноважень у сфері здійснення права власності на землю потребує прийняття нових правових норм, які б містили чіткі критерії віднесення земель до об’єктів права комунальної власності об’єднаних територіальних громад, включаючи землю як у межах населених пунктів, так і за їх межами. Так, законодавець має забезпечити пріоритет права комунальної власності на землі в межах території громади шляхом: а) передачі переважної більшості земель державної власності, які розташовані на території громади, у комунальну власність територіальної громади; б) встановлення презумпції належності територіальній громаді на праві власності земель, власник яких не встановлений [2].

Важливим аспектом реформи також є децентралізація повноважень органів влади в сфері управління та охорони земель. Загалом українські вчені-правознавці погоджуються з думкою, що тут теж доцільне розширення земельних повноважень органів місцевого самоврядування територіальних громад. Так, Кулинич П. Ф. зазначає, що основними напрямами такого розширення повноважень є надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо здійснення планування використання та охорони всіх земель громади, включаючи й землі державної та приватної власності, консолідації сільськогосподарських земель, здійснення моніторингу земель та контролю за дотриманням власниками і користувачами земельних ділянок, розташованих на території територіальної громади, вимог чинного земельного, містобудівного та екологічного законодавства. Щоправда, ці пропозиції також досі не реалізовані на практиці [2].

Варто також зазначити, що Кабінет Міністрів України намагався вирішити це питання у розпорядженні «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад», яким доручав Держгеокадастру розпочати з 1 лютого 2018 року передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об’єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність [3].

Оскільки, відповідно до норм Конституції України зазначені питання належать до сфери законодавчого регулювання, з метою вирішення означеної проблеми Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким передбачається передача земель за межами населених пунктів в комунальну власність [5].

Зважаючи на все вищезазначене, нам слід визнати, що реформа децентралізації в контексті зміни підходу до визначення справжнього власника та розпорядника земельними ресурсами на місцях (представницьких органів територіальних громад) в повній мірі не реалізована і не буде реалізована, допоки не будуть внесені  відповідні зміни до законодавчих актів. А до того часу низка значимих функцій, які за своєю природою повинні належати органам місцевого самоврядування, так і будуть належати центральним органам влади або їх територіальним органам.

Список використаної літератури:

1. Земельний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.

2. Напрями вдосконалення правового регулювання земельних відносин в Україні в умовах децентралізації влади / П. Ф. Кулинич // Правова держава. - 2018. - Вип. 29. - С. 184-191. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PrDe_2018_29_25

3. Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pitannya-peredachi-1.

4. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80.

5. Проект Закону про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=2194&skl=10.


________________

Науковий керівник: Марченко Світлана Іванівна, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота