НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМИ ДОГОВОРАМИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМИ ДОГОВОРАМИ

26.11.2019 22:03

[Секция 3. Гражданское и семейное право. Гражданское процессуальное право. Коммерческое право. Жилищное право. Обязательственное право. Международное частное право. Трудовое право и право социального обеспечения]

Автор: Орлов Олександр Глібович, студент 2 курсу магістратури, Миколаївського інституту права Національно університету «Одеська юридична академія»


Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема в ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів [1].

Питання легітимності права власності є важливим не тільки для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Це питання важливо особливо в наші дні, коли в Верховній Раді розглядаються законопроекти щодо продажу землі, що складає національне багатство українського народу.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають в цивілістиці – підставами набуття права власності [2, c.413]. 

Цивільне право, як право приватне, закріплює презумпцію правомірності набуття прав власності. Перелік способів набуття права власності є невичерпним, проте основне правило – цей спосіб повинен не бути забороненим законодавством.

Вчені-цивілісти все ж таки намагаються розділити поняття «підстави набуття права власності» і «способи набуття права власності» [3, c.172].

Для набуття права власності за договором необхідні як підстава, якою є договір, так і спосіб, яким є факт виконання договору – передання майна.

За договорами, як похідними способами набуття права власності, до нового власника переходить той обсяг правомочностей, який належав попередньому власнику, а також усі речові обтяження майна (сервітут, узуфрукт, застава) та в деяких випадках зобов'язальні (оренда), якими було обмежене право власності на річ. 

Способи передачі речі за договором: вручення речі як фізичний акт; здача речей на пошту, організації зв’язку, перевізнику для відправлення, пересилання набувачеві майна відчуженого без зобов’язання доставки. вручення складського свідоцтва, коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Цей договір є найрозповсюдженішим, завдяки йому забезпечується товарообіг. Предметом договору визначається товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (зокрема, при укладенні ф'ючерсних і форвардних договорів

Аналіз договорів таких як купівлі-продажу, дарування, міни, поставки, договору ренти, довічного утримання, тощо дає підстави стверджувати, що набуття права власності залежить від дійсності договору, від характеристики предмету договору, від умов самого договору, від належного виконання договору та його форми. Крім цих договорів, що безпосередньо направлені на передачу власником свого права власності іншій особі, є низка інших договорів, результатом яких є набуття права власності. Так за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші предмети, визначені родовими ознаками. Момент набуття права тут визначений в самому договорі. 

Якщо звернутися до договору будівельного підряду, то замовник має на меті отримати новозбудований об’єкт у власність після закінчення будівництва. До 2005 року діяло правило – до передачі об’єкта будівництва замовнику, власником його є підрядник, сьогодні ст. 876 ЦК встановила, що власником об’єкта будівництва є замовник, якщо інше не передбачене договором [4]. Такий підхід, на наш погляд, порушує логіку договору підряду, перерозподіляє ризики (випадкова загибель речі лежить на власникові). Сама передача збудованого замовнику не є моментом настання права власності для останнього, для набуття права власності на нерухоме майно необхідна ще державна реєстрація. 

Можемо зробити висновок: момент набуття права власності за договором залежить від самого договору, його предмету (рухоме-нерухоме майно), від умов договору, від форми договору і державної реєстрації.

Література:

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР [Електрон. ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

2. Цивільне право: підручник: у 2 т. Т.1 / В.І. Борисова, Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — X. : Право, 2012. — 433с.

3. Спасибо І.А. Набуття права власності особою при його припинені в іншої особи: окремі проблеми волі та правонаступництва. // Університетські наукові записки. – 2008. № 4 –С 171-174

4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44, ст.356.

________________

Науковий керівник: Ємельянова Людмила Василівна, Миколаївський інститут права Національного університету "Одеська юридична академія"



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота