СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ – ЗАГРОЗА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ – ЗАГРОЗА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ

02.12.2019 18:33

[Секция 8. Интеллектуальная собственность и его защита. Информационное право]

Автор: Глянько Ольга Сергіївна, студент 6 курсу юридичного факультету, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


Сайти соціальних мереж в наш час популярні як ніколи. Соціальні мережі змінюються, підлаштовуючись до забаганок користувача. Відчуття спорідненості в комбінації зі страхом залишитись позаду сучасних технологій вимагають від користувачів активно обмінюватись інформацією через ці сайти. Надзвичайно висока інтенсивність використання соціальних мереж підтверджується тим фактом, що 85% інтернет-користувачів віком від 18 до 34 роки мають свою сторінки на Fecebook, MySpace чи Twitter і 84% користувачів віком від 18 до 29 років переглядають один із сайтів не рідше одного разу на тиждень [1].

В свою чергу користувачі не цілком усвідомлюють які наслідки може мати висока активність та відкритість в соціальній мережі. В першу чергу це стосується персональних даних, які користувачі надають під час реєстрації у соціальній мережі та які витікають при подальшій діяльності користувача.  

Актуальність даної проблеми визначається високим рівнем затребуваності в сучасному світі електронного обміну інформації через соціальні мережі, що в свою чергу має високі ризики щодо використання персональних даних користувачів на користь інших зацікавлених осіб, та фактична відсутність у національному законодавстві нормативно-правового регулювання як самих соціальних мереж, так і щодо захисту персональних даних, які в них розмішуються.

Аналіз вітчизняного законодавства надає нам можливість стверджувати, що захист власної конфіденційності в соціальних мережах ніяким чином законодавчо не регулюється. Більш того, в національному законодавстві відсутні нормативно-правові акти, яким б регулювалося діяльність соціальних мереж.

Питаннями щодо захисту власної конфіденційності в соціальних мережах займались невелике коло науковців, більш значної уваги було приділено захисту персональних даних в мережі Інтернет. Однак даним вивченням проблем даного питання займались такі науковці як Москаленко М.В., Гавловський В.Д., Черниш Р.Ф., Комкова К.С.

Основоположним законом в Україні щодо захисту персональних даних є Конституція України [ 2]. Статтею 32 Конституції зазначається : « Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації  про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Даною статтею вже передбачається створення спеціального законодавства, окремого інституту захисту персональних даних. Однак специфіка суспільної активності та життя, на теперішній час, має великий діапазон діяльності, в якій можуть порушуватись право передбачене ст. 32 Конституції, і створення одного загального закону, який регулював всі нюанси в усіх напрямках діяльності людини, здається не можливо. Тому постає необхідність створення окремих нормативно-правових актів, які будуть регулювати питання захисту персональних даних в окремих сферах діяльності людини, в тому числі і соціальних мережах.

Однак соціальні мережі мають двосторонню природу щодо зберігання персональних даних. Умовно їх можна розділити на внутрішньо та зовнішню. Зовнішня сторона соціальної мережі передбачає собою розміщення персональних даних сторінці користувача. Користувач розміщує її самостійно, за власним бажанням. Це може бути сімейний стан, місце роботи та навчання, дата народження, свої особисті фото та інше. Налаштування конфіденційності в соціальних мережах створені саме для налаштування відкритості соціальної сторінки користувача. Він самостійно обирає коло друзів, які можуть переглядати інформацію, яку користувач розмістив.

Внутрішня сторона соціальної мережі має дещо інший характер та особливості. При реєстрації та в подальшому введені сторінки користувач провокує накопичення інформації, яку буквально ніхто не може побачити, і користувач її самостійно не розміщує. Така інформація обробляється спеціальними програмами та зберігається по ту сторону екрану на серверах соціальних мереж. До неї відносяться вподобання та інтереси користувача, час який користувач проводить в онлайн та багато іншого. Аналізуючи таку інформацію мільйонів користувачів соціальні мережі можуть визначити проблеми, які є в суспільстві та чим воно занепокоєне. В той же час є можливість маніпулювання суспільною думкою, оскільки володілець персональних даних користувачів знає, що необхідно суспільству саме у цей момент, та може привести ситуацію на користь зацікавлених осіб.

З 2017 року в Україні почались активні дії щодо контролю державою мережі Інтернет. Указом Президента України від 25.02.2017 № 47/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» та від 15.05.2017 № 133/2017 «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Прийняття даних рішень обґрунтовані введенням інформаційної війни Росією по відношенню до України. Вони стосуються загалом всієї мережі Інтернет, де він трактується як майданчик для розповсюдження негативної інформації по відношенню до України та стосується інформації загалом. Однак побудова логічних ланцюгів приводить нас до висновку, що дані рішення також стосуються і соціальних мереж та інформації, яка там циркулює. В свою чергу обробка персональних даних користувачів може призвести до маніпуляцією думкою суспільства. Але прямо в даних рішеннях про такі висновки не йдеться, та відсутні принципи та рекомендації щодо до того, як захистити персональні дані користувачів.

Загалом, аналізуючи законодавство нашої країни можна виділити три основні закони, які стосуються захисту персональних даних або самих персональних даних та соціальні мережі. Такими є Закон України «Про захист персональних даних» [3] від 1 червня 2010 року та Закон України «Про телекомунікації» [4] від 18 листопада 2003 року.

Одним з основних законів України щодо захисту персональних даних є Закон України «Про захист персональних даних». Даний закон був створений у зв’язку з долученням України до підписання угод з Європейським Союзом. Конституцією України, як зазначалось раніше, також передбачалось питання захисту персональних даних, і його прийняття не мало жодних заперечень. 

Законом України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) регулюються правові відносини, пов’язані із захистом персональних даних, і спрямовані на захист основоположних свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. В Законі міститься 30 статей, які регулюють питання законодавчого захисту персональних даних, визначають суб’єктів відносин та їх права, визначаються загальні вимоги до обробки персональних даних та особливості такої обробки, визначаються підстави для обробки, збирання, накопичення, зберігання, поширення, видалення або знищення персональних даних. Законом визначаються контрольні органи за додержанням законодавства про захист персональних даних, одним з таких органів є Уповноважений Верховною Радою України з прав людини у сфері захисту персональних даних. 

Однак повний аналіз даного Закону не надає нам вичерпного розуміння щодо захисту персональних даних в соціальних мережах. Надаються окремі, поверхневі норми, які здебільшого вимагають удосконалення за для їх застосування до питання регулювання захисту персональних даних в соціальних мережах.

З 28 травня 2018 року вступив в дію Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року «Про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС» [5] (далі – Загальний Регламент), який визначає чіткі юридичні зобов’язання та фінансова відповідальність щодо їх порушення.

Значна увага приділена саме правам користувачів та відповідальності операторів даних. Також встановлюється вимоги щодо захисту дітей та надання згоди на обробку персональних даних саме дитиною.

Створення Загального Регламенту можна відзначити як нову віху у юридичному закріпленні захисту персональних даних. Тому національне законодавство щодо захисту персональних даних має великі перспективи щодо створення нового інституту захисту персональних даних в соціальних мережах, впровадження нових засобів їх захисту та фінансової відповідальності щодо їх порушення.

Тому підсумовуючи можна сміливо стверджувати, що сьогоднішні реалії життя надають нам великі можливості щодо ведення активного життя не лише в реаліях, а й за допомогою соціальних мереж. Однак виникає проблема захисту усіх користувачів таких мереж від незаконного розповсюдження та оброблення їх персональних даних. Навіть налаштування конфіденційності не є запорукою цілковитої безпеки користувача. Національне законодавство не має чіткого механізму щодо регулювання самих соціальних мереж та персональних даних, які користувачі надають у розпорядження володільцям персональних даних.

Створення дієвого механізму захисту персональних даних вимагає створення окремого нормативно-правового акту, або удосконалення вже наявного. Таке удосконалення має стосуватись положень щодо обробки даних, повідомлення про обробки таких даних, повідомлення користувачу про його права під час обробки його персональних даних, та загалом приведення національного законодавства до вимог, які встановлені Загальним Регламентом.   

Література:

1. Jain, Sankalp, Social networking sites – an emerging threat to online privacy? (July, 2014). Available at SSRN: https://ssrn.com/abstract=2463136

2. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – с. 141. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

3. Закон України «Про захист персональних даних» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 34. – с. 481. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17/conv/print

4. Закон України «Про телекомунікації» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 20014. - № 12. – с. 155. – Режим доступу : https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1280-15/page

5. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року «Про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС» (Загальний Регламент про захист даних) [Електронний ресурс] // Офіційний вісник Європейського Союзу. – 2016. - №2016/679. – с. 98. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/es-2016679.pdf



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота