НІМЕЦЬКІ ГРОМАДСЬКІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

НІМЕЦЬКІ ГРОМАДСЬКІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

14.12.2019 16:20

[Секция 1. Теория и история государства и права. Философия права. История политических и правовых учений]

Автор: Скрипинченко Юрій Федорович, учитель географії ЗОШ ІІ-ІІІ ст. № 69м. Харкова, здобувач кафедри «Історія України», Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди


У роки Другої світової війни, на окупованих українських територіях, згідно з «напрямами щодо устрою і за господарювання громадських господарств (тимчасові постанови про працю) доктора Міллєра, від 15 квітня 1942 року: «1.Членами громадського господарства є колишні члени колгоспу, якщо вони на 26.2. 42 р., проживали в тому господарстві. 2. В члени громадського господарства треба приймати одноосібників (власників хліборобських одноосібних господарств) за їх заявами, які на 26. 2. 42 р., проживали в сільській громаді, виключаючи тих, які не є гідними членства…Те саме стосується до давніш замешкалих хліборобів, які повернулися після 26.2. 42 р., якщо їм можна приділити садибу. 3. В члени можна прийняти дітей членів, якщо їм виповнилося 16 рік життя. 4. В членів не можна приймати таких осіб, які через особисте чи політичне поводження не є гідними членства. 5. Виключення з членства наступає з тих самих причин. 6. Членство припиняється на випадок смерті. 7. Про прийняття і виключення з членів вирішує німецький районний керівник сільського господарства (крайсляндвірт), після вислухання думки керівника господарства» [1, арк.30].

Устрій громадських господарств включав: «1. Згідно з земельним законом від 25.2.42 року громадське господарство переймає в цілості колишнє колгоспне господарство за наявним станом в раніш означених кордонах із садибою і всіма запасами мертвим та живим інвентарем. 2. З громадського господарства вилучається колгоспні подвір’я, з присадибною землею, якщо вони на 26.2. 1942 р., були вправно заселені і загосподарювані. Будинки, в яких мешкають немісцеві, не вважаються за вправно заселені колгоспні подвір’я і тому вони переходять у володіння громадських господарств. Колишніх селян, яких раніше було вигнано з села, але які вернулися до 26.2. 42 р., вважаються за місцевих. Однак їх належність до селян мусить бути визнаним на письмі німецьким районним керівником сільського господарства (крайсляндвірт), після вислухання думки громадської старшини (староста). Колишніх хліборобів, які прибули після 26.2.42 р., за згодою німецької влади, на підставі розпоряджень районного керівника сільського господарства (крайсляндвірта) можна вважати за місцевих. Те саме стосується також не місцевих хліборобів, які прибули до 26.2. 42 р. Хто прибув після 26.2. 42 р., без дозволу німецької влади, той у всякому разі, згідно з вищими постановами вважаються за місцевого. 3. Хліборобські одноосібні господарства не належать до громадського господарства. 4. Борги, вклади зобов’язання колишнього колгоспу переходить в засаді на громадське господарство» [1, арк.30].

На чолі «громадського господарства стоїть його керівник. Його покликує і відкликає німецький районний керівник сільського господарства (крайслендвірт). Якщо не має такого виразного іменування, то обв’язки і права такого керівника має останнього назначений німецькою владою управитель колгоспу. 2. Керівник громадсько-господарського підприємства має в межах німецького законоположення про нагляд і вказівки, адміністративну повну власність. Він керує господарством, згідно з напрямами і приписами, як і дало йому німецьке управління і за це він відповідає. 3. Він має право видавати членам громадського господарства в межах підприємства накази, також накладати покарання. 4. Керівник дбає про правильне книговедення та рахівництво. Для цього послуговується він рахівниками та іншими допоміжними силами (писарями). Він настановлює контролюючі сили, наприклад завідуючих господарством, складами (комірників), завідуючих фермами і полеводів та встановлює їх обов’язки і права» [1, арк.30].

Згідно з тимчасовими постановами про працю, керування громадського господарства включало: «1. Праця в громадському господарстві, до якої є зобов’язані всі працездатні члени, з метою справедливого поділу прибутку, буде оцінюватись у днях праці… За непрацездатних вважається між іншим вагітних жінок два місяці перед і після родів. 2. Керівникові громадського господарства дозволяється відкривати гуртки праці, щось побідне до колишніх бригад і ланок. Прикріпляти окремих осіб до гуртків не можна довше як один рік. За згодою керівника, поодинокі родини, після визначення відповідного їх провідника утворювати гуртки праці. 3. Вся робоча худоба залишається у колишніх для цього призначених стайнях та під доглядом і в користуванні громадського господарства. На винятки може згодитися німецький окружний керівник сільського господарства (гебітсляндвірт). Поодинокі запряги надається окремо призначеним членам до постійного догляду та для праці ними. Користування ними відбувається за вказівками керівника громадського господарства. 5. Всі продуктивні тварини колишнього колгоспного господарства, разом із приростом лишається у стайнях громадського господарства, яке має їх доглядати і ними користуватись. На винятки може дати згоду німецький окружний керівник сільського господарства (гебітсляндвірт). 6. Всі інвентарні зміни, зокрема зміни в поголів’ї тварин, належить переводити, згідно вказівками німецького районного керівника сільського господарства (крайсляндвірта). 7. Керівник відповідає за правильне ведення господарства і за догляд отримувальних продуктів. Зокрема, треба дбати про відповідні запаси – насіння і кормів. Мусить виконати всі постанови (контингенти), яких вимагає держава. Обов’язки поставок (контингенти) поширюються в основному на всю площу села разом із присадибними землями… Керівник може для виконання поставок притягнути і цілі врожаї членів. В межах місцевих звичаїв дозволяється здавати продукти до фонду забезпечення похилих осіб. 8. До купівля засобів виробництва, виключаючи сортове насіння переводиться згідно з кожноразового виданими вказівками» [1, арк.30]. Нацистською окупаційною владою для працюючих, в громадських господарствах впроваджувалася така «кількість днів праці…: а) чоловіків – 150 днів праці; б) жінки – 100 днів праці; в) молодь і старці понад 60 років – 30 днів праці» [1, арк.30зв].

В цілому, тема «Німецькі громадські сільськогосподарські підприємства на українських землях під час Другої світової війни» є недостатньо вивченою і потребує подальших наукових досліджень.

Література:

1. Державний архів Харківської області. – Ф. Р. – 3407. – Оп.1. – Спр.4. – Ар.30; 30зв.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота