МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА ТА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА ТА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

17.12.2019 19:01

[Секция 1. Экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами]

Автор: Старчик Наталія Валентинівна, викладач, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету; Бондарець Олена Миколаївна, викладач, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету


Найважливішим методом в економічній теорії є метод рівновагомого аналізу (рівноважний підхід). Основне завдання мікро- і макроекономіки – з’ясування механізмів становлення і відновлення рівноваги мікро- і макросистем як їх оптимального стану. В макроекономіці – це макроекономічна рівновага за умов повної занятості. Неокласики вважали, що один ринковий механізм здатний забезпечити цей стан без втручання держави (це природний стан економіки). Нетривалий час економіка може знаходитися в стані макроекономічної нерівноваги, але зміна гнучких величин цін – на товарному ринку, тарифів – на ринку послуг, зарплати на ринку праці, процентної ставки – на ринку грошей як частки фінансового ринку) повертає економіку в рівноважний стан. Кейнсіанська теорія макроекономічної рівноваги стверджувала протилежне: виробництво на рівні потенційних можливостей без втручання держави є виключенням, а не правилом. Ціни, тарифи не є абсолютно гнучкими через державу і монополію, зарплата – через державу і профспілки (діє афект «храповика»). Твердження неокласиків і кейнсіанців відображені на кривій сукупної пропозиції в короткостроковому періоді в моделі «AD-AS». Ця базова модель показує формування макроекономічної рівноваги і слугує схемою для пояснення дії основних макроекономічних процесів та їх наслідки. 

Величезну роль в досягненні макроекономічної рівноваги грає фіскальна політика, пов’язана з формуванням та розподілом коштів державного бюджету як фінансового плану держави в цілому. Фіскальна політика поділяється на дискреційну (з боку уряду) і недискреційну (з боку ринкового механізму).  Недискреційна передує дискреційній, але її вплив на економіку слабший. Інструментами недискреційної політики є автоматичні (вмонтовані) стабілізатори. Дотримання принципів доцільності, законності, ефективності, при використанні державного бюджету забезпечує реалізацію національних пріоритетів. Крім традиційних цілей фіскальної політики (сприяння високому рівню занятості, економічному заростанню, стабілізації цін, досягненню потенційного рівню ВВП, раціональному використанню ресурсів) постають інші актуальні завдання в тому числі і протидія зміні клімату ( екологічна проблема).

Основними інструментами фіскальної політики є податки і видатки. До фіскальних інструментів також відносяться платежі податкового характеру, трансферти, продаж з аукціонів, дозволів на викиди парникових газів. 

Кейнсіанці вважають, що завдання держави – утримання економічної стабільності і збалансованості шляхом регулювання сукупного попиту (сукупних видатків) через зміну державних витрат, рівня оподаткування і грошової пропозиції [1]. Перевага надається фіскальній політиці. Монетаристи головним фактором нестабільності вважають гнучку монетарну політику, спрямовану на регулювання сукупного попиту. Вони вважають, що необхідно вилучити гроші з інструментів короткострокового регулювання сукупного попиту, а використовувати їх в довгостроковій політиці, помірно нарощуючи грошову масу незалежно від змінни сукупного попиту. Прихильники теорії економіки про позиції вважать не доцільним будь-яку політику, спрямовану на регулювання сукупного попиту, а пропонують збільшувати сукупну пропозицію (сукупний дохід) за рахунок лібералізації економіки та зменшення податків. 

Своєрідну модель економічного розвитку застосовує Китай, який будував її за пріоритетами - експорт, інвестиції, споживання - що по суті є складовими формування ВВП за витратами. Цим Китай підкреслює значення інвестиційно-інноваційного розвитку економіки. В Україні для активізація економіки треба ширше використовувати досвід Китаю, використовувати державні видатки (автономні інвестиції Іавт.), що призводять до мутиплікативного збільшення ВВП (∆Y): Іавт. → ∆У акселератор → Іпох. ефект акселератора → ∆У.

В національній моделі економіки України, в її фінансовій політиці (фіскальній і монетарній) треба залучити найбільш цінні ідеї неокласиків і кейнсіанців, враховуючи специфіку України, її традиції, історію та менталітет людей. 

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, ратифікована Верховною Радою України, передбачає, що співпраця у сфері управління державними фінансами має стосуватися забезпечення розвитку бюджетної політики з урахуванням міжнародних стандартів, основоположних принципів – звітності, прозорості, ощадливості, ефективності і результативності. Фіскальні правила в управлінні державними фінансами ЄС відіграють важливу роль при проведені фіскальної політики в більшості розвинутих країн і країн з ринками що формуються. Фіскальні правила є необхідними і для України. Відновлення макроекономічної стійкості в Україні потребує комплексних заходів спрямованих на обмеження фіскальних дисбалансів, забезпечення стабільного стану публічних фінансів протягом довгострокового періоду. 

В Україні в контексті досвіду податкового реформування в країнах ЄС відбулися такі зміни: 

- запровадженні ставки ПДВ у розмірі 7% на лікарські засоби і вироби медичного призначення;

- включення до бази оподаткування доходів фізичних осіб суми пенсійних виплат, які перевищують 10 тис. грн., - у сумі такого перевищення;

- перехід до прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб у вигляді процентів, дивідендів, роялті, інвестиційного доходу за трьома ставками від 15% до 25% ( с 1 липня 2014 року) [4].

У програмі співпраці України з МВФ завданнями реформування фіскальної сфери України названо припинення прямого або не прямого фінансування органами державного управління збитків державних підприємств, а також збільшення їх статутних капіталі з використанням ресурсу державного бюджету. 

В Україні налічується 3340 державних підприємств за даними 2014 року з яких діє 1829. Їх сукупні активи досягали 868,6 млдр. грн., а сукупні чисті збитки 115,4 млдр. грн.. Величина державних трансфертів у сектор державних підприємств склала 2,5% ВВП ( без урахування трансфертів НАК «Навтогазу України») [5]. 

Меморандумом України з МВФ (2018 рік) передбачено продовжено заходів фіскальної консолідації. В Україні є підвищення якості планування моніторингу та виконання публічних бюджетів. Недостатнім є рівень транспарентності бюджетних операцій (оприлюднення достатньої інформації, щодо прийняття управлінських рішень з метою її моніторингу та аналізу неурядовими інституціями) [3]. 

У сфері фіскальної політики фахівці міжнародного валютного фонду рекомендують урядом «розкріпачувати» дію автоматичних стабілізаторів, тобто підвищувати роль ринку. В ЄС уряди багатьох держав-членів з метою обмеження фіскальних дисбалансів запровадили політику жорсткої економії, яка зводилася до зменшення бюджетних видатків та збільшення доходів, що призвело до скорочення економічного розвитку і занятості у наслідок стримування сукупного попиту. 

Політика жорсткої економії виникла в наслідок кризи 2008-2009 років. Деякі західні економісти вважають, що фіскальні стимули засновані на зниженні податків, які більш ймовірно впливають на збільшення темпів зростання ніж ті, які засновані на збільшенні витрат. Крім того корегування видатків, а не податків менш ймовірно створить рецесію. Марк Блайд у праці «Жорстка економія: історія небезпечної ідеї» пише, що борги з’явилися не від надмірного зростання державних витрат, а як прямий результат порятунку, рекапіталізації і додавання ліквідності до зруйнованої банківської системи. 

На нашу думку,  світова криза почалася зі США як фінансова криза коли ФРС зменшила облікову ставку, зробила дешевими кредити комерційних банків. Комерційні банки надавали кредити навіть без застави в деяких випадках. Таким чином, держава намагалася компенсувати скорочення соціальних програм. Фінансові ринки підпорядкували собі економіку і соціальну сферу: суттєво зросли диспропорції між фінансовим і реальним секторами економіки. 

Підходи  до координації фіскальної, монетарної політики відрізняються для розвинутих країн і країн з ринками, що формуються [2].

В країнах з ринками, що формуються у зв’язку з низьким рівнем розвитку інститутів спостерігається неузгодженість між фіскальною та монетарною політиками. У передових державах економічні спади часто супроводжуються дефляцією, а в Україні та інших країнах з ринками, що формуються кризи пов’язані з високими темпами інфляції спостерігається стагфляція. Нерідко це зумовлюють неринкові механізми ціноутворення на деякі товари та послуги. Саме тому часто мають місце фіскальне домінування та підпорядкування дій НБУ інтересам уряду.

При реалізації довгострокової політики економічного зростання обгрунтовуваними є два методологічних підходи до координації фіскальної та монетарної політик:

- якщо монетарна політика є рестриктивною, то фіскальна політика –експансіоністською;

- обмежувальним стає бюджетне податкове регулювання, а більш активним грошово-кредитне; 

В розвинутих країнах на майбутнє планується збереження нейтрального відношення регулюючих інститутів до фіскальної монетарної політик, а у фіскальній політиці – до дискреційною і не дискреційної складових. В країнах з ринками, що формуються (в тому числі в Україні) для фінансових інститутів контролю в контексті взаємодії фіскальної, монетарної політик характерним є переважання відносин субституціональності (заміни) над відносинами компліментарності (доповнення). 

Література:

1. Кудрящов В. П. Концептуальні засади розроблення пакета фіскальних правил для України. Економіка України №7-8, 2019. С.33-54.

2. Кудрящов В. П. Рекомендації МВФ з питань фіскальної політики та їх урахування в Україні. Економіка України №10, 2016. С.3-19.

3. Москаленко О.М. Економія та демократія в фіскальній політиці. Економічна теорія №4, 2018. С.57-78.

4. Скрипниченко М.І. Макроекономічна збалансованість і критичні дисбаланси в економіці України. Економіка України №2, 2015. С.4-23.

5. Уманець Ю.М., Міняйло О.І. Економічна політика держави за умовах глобальних трансформацій. Економіка України №9, 2018. С.37-49. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота