ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ЗАКОННОСТІ НА ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ЗАКОННОСТІ НА ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

17.12.2019 21:59

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Максименко Віталій Вікторович, аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Інституту права імені Володимира Сташиса, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна


На кожному етапі державотворення органи прокуратури займали особливе місце в системі державних органів. Важливе значення для зміцнення законності відіграло прийняття в 1922-1923 роках Кримінального, Кримінального-процесуального, Цивільного, Цивільного-процесуального та інших кодексів. Основи судочинства Союзу РСР і союзних республік 1924 р. розширили права органів прокуратури, поклавши на них нагляд за законністю судової діяльності. Прокуратури республік отримали право на оскарження в касаційному та наглядовому порядку ухвал, рішень та постанов суддів республіки. Більш того, з метою посилення нагляду за захистом трудових прав громадян вводились трудові прокурори [1].

На сучасному етапі розвитку нашої країни пріоритетним завдання кримінальної процесуальної діяльності органів прокуратури є забезпечення прав, свобод і законних інтересів особи у кримінальному провадженні, а також спрямування її на утвердження верховенства права, законності та зміцнення правопорядку в державі. На сьогодні, незважаючи на новелу чинного КПК України щодо здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, серед учених існують різноманітні позиції щодо правового статусу прокуратури. Так, на думку О. Б. Черв’якової, прокуратура повинна перебувати в системі законодавчої влади [2, с. 10]. На противагу цьому, В. М. Савицький, В. М. Точиловський, Л. М. Давиденко пов’язують місце прокуратури з судовою владою [3, с. 65]. У свою чергу, О. М. Бандурка та С. П. Головатий вважають, що прокуратура повинна бути у системі Мінюсту України [4, с. 38-43].

Разом з тим, М. М. Михеєнко пропонував децентралізувати, розосередити прокурорську систему, створивши дві підсистеми: загально-наглядову прокуратуру при парламенті, яка буде виконувати одну із функцій (контрольну) законодавчої влади, і прокуратуру при судах (судову прокуратуру), поклавши на неї функцію підтримання обвинувачення, здійснення нагляду за дотриманням законів органами досудового розслідування та органів, що виконують вироки судів [5, с. 40]. Свою точку зору з цих питань висловили О. В. Марцеляк і В. Я. Тацій, на думку яких прокуратуру необхідно включити у контрольну (наглядову) гілку влади [6, с. 27]. У 2015 році Верховною Радою України прийнято новий Закон України «Про прокуратуру», яким, певним чином врегульовано діяльність органів прокуратури, що сприйнято неоднозначно, тому очікуються зміни.

На думку російських учених, зокрема М. Б. Смоленського, І. А. Жильцова та Ю. Є. Вінокурова, специфічність прокурорського нагляду як вид державної діяльності полягає в тому, що він не відноситься до діяльності якоїсь однієї гілки влади, але має ознаки кожної з них, тим самим, сприяючи вдосконаленню їх функціонування, шляхом виявлення діяльності законодавчих, виконавчих і судових органів порушень та вжиття заходів до їх усунення [7, с. 27].

Амірбеков К. І., зазначив, що прокуратура, перебуваючи поза рамками трьох гілок влади, об'єктивна і справедлива в оцінці юридичних рішень, що можна домогтися тільки маючи незалежність від інших органів [8].

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи № 19 від 6.10.2000 р. щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства «прокуратура це державний орган, який від імені суспільства й в суспільних інтересах забезпечує правозастосування, в разі якщо порушення закону тягне за собою кримінальне покарання, з урахуванням, з одного боку, прав особи, а, з іншої, потрібної дієвості системи кримінального правосуддя» [9]. У свою чергу, Г. Середа зазначив, що у більшості країн членів Ради Європи органи прокуратури в різних формах здійснюють діяльність поза кримінальною юстицією, тобто забезпечують захист прав і свобод громадян, суспільних та державних інтересів. Це стосується і колишніх республік Радянського Союзу, органи прокуратури яких мають аналогічні із прокуратурою України повноваження у цій сфері. Діяльність прокуратури України поза сферою кримінальної юстиції (представництво в суді інтересів громадян або держави та нагляд за дотриманням і виконанням законів) орієнтована на реалізацію права на захист [10, с. 14].

Відповідно до ст. 121 Конституції України органи прокуратури наділені такими функціями: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Таким чином, аналіз вказаних конституційних положень надає можливість зазначити, що: 1) перші дві функції стосуються діяльності прокурора у судових стадіях; 2) третя безпосередньо пов’язана з досудовим розслідуванням;четверта поєднала як нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, так і при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; остання пов’язана з більш загальним наглядом за дотриманням прав і свобод людини та громадянина.

При цьому, на думку окремих дослідників [11], вказаний перелік функцій прокурора є не послідовним, у зв’язку з чим спочатку було б доцільно вказати про загальний нагляд прокурора за дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Далі покласти функцію нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове розслідування та оперативно-розшукову діяльність. Потім функцію щодо судового провадження, зокрема це: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні. І, зважаючи на специфічні, нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, оскільки такі заходи можуть бути застосовані як на стадії досудового розслідування, так і в судовому провадженні.

На сьогодні досить актуальним залишається і питання щодо реалізації відшкодування шкоди потерпілому, заподіяної в ході кримінального правопорушення та нагляд із цих питань з боку органів прокуратури. У науковій літературі найчастіше даний напрям реалізується безпосередньо в межах прокурорського нагляду за додержанням законів, що є однією із гарантій захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема й потерпілого. Зазначене положення передбачено пунктом 12 ч. 2 ст. 36 КПК України, в якому закріплено, що прокурор уповноважений пред’явити цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Однак, до теперішнього часу немає концептуальних досліджень з цього питання. Крім того, на нашу думку, враховуючи завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), доцільно, щоб цивільний позов пред’являвся в інтересах особи, оскільки за своїм правовим значенням поняття особи є ширшим ніж поняття громадянина. У зв’язку з цим, у пункті 12 ч. 2 ст. 36 КПК України необхідно слово «громадянин» замінити на слово «особу».

Окремого розгляду потребує розгляд забезпечення прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні, на якому ми не будемо зупинятися. При визначенні завдань прокурора в процесі здійснення цієї діяльності, Лапкін А. В. запропонував, зберігаючи підпорядкування прокурора у кримінальному процесі принципу публічності, досягти такого стану, за якого забезпечення прав потерпілого визнавалося б домінуючим публічним інтересом у кримінальному процесі. Відповідно, в процесі реалізації вказаної діяльності прокурор виконує завдання трьох рівнів: 1) захисту прав і свобод людини як завдання органів прокуратури; 2) забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, чиї права порушені злочином, як завдання кримінального судочинства; 3) сприяння в реалізації, охорони та захисту прав і законних інтересів потерпілого, як спеціальне завдання вказаної діяльності прокурора[12, с. 10-11, 13]. Крім того, учений зазначив, що від прокурора залежить реалізація кожної із форм відшкодування, як передбачених законом (відшкодування за рахунок особи, яка вчинила злочин чи осіб, відповідальних за її дії: добровільне чи за допомогою цивільного позову), так і перспективних (компенсація за рахунок держави). При цьому, прокурор бере безпосередню активну участь у цьому процесі та здійснює нагляд за дотриманням прав потерпілого та інших осіб, а також за додержанням вимог закону органами і посадовими особами у цьому напрямі [13, с. 177].

Література:

1. Костенко Н. И. Место прокуратуры в государственном механизме. Государство и право. 1995. №11. С. 19.

2. Червяков Е. Б. Защита конституционных прав граждан средствами прокурорского надзора (проблемы общенадзорной деятельности) :автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. Харьков :Укр. юрид. акад., 1992. С. 10.

3. Савицкий В. М. Кризис прокурорского надзора. Социалистическая законность. 1991. № 1. С. 31; ТочиловськийВ. М. Про місце прокуратури в системі державних органів (до проекту нової Конституції України). Право України. 1992. № 6. С. 18–23; Давиденко Л. М. Місце прокуратури у системі державної влади України.Вісник Академії правових наук України. 1995. № 3. С. 65.

4. Бандурка О. М. Прокуратура: думки про її реорганізацію.Право України. 1995. № 9. С. 40; Головатий С. П. Конституція України 1996 року у системі європейського конституціоналізму.Право України. 1997. № 8. С. 38-43.

5. Михеенко М. М. О необходимости преобразования прокуратуры. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : вибрані твори. Киев : Юрінком Інтер, 1999. С. 40.

6. Марцеляк О. В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 1997. C. 15; Тацій В. Я. Прокуратура в системі поділу влади. Вісник прокуратури. 1999. № 2. С. 27.

7. Смоленский М. Б. Прокурорский надзор : учеб.; под ред. М Б. Смоленского, И. А. Жильцова. Москва : Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко»; Академцентр, 2011. С. 12; Винокуров Ю. Е. Прокурорский надзор : учеб.; под общ. ред. А. Ю. Винокурова. Москва :Юрайт, 2013. С. 27.

8. Амирбеков К. И. Функции прокуратуры в правообеспечительной юридической деятельности власти: теоретический подход. Государственная власть и местное самоуправление. 2014. № 2. С. 37.Щодо ролі прокуратури в системи кримінального судочинства : Рекомендація REC (2000) № 19 Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи.URL: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1568277&Site=DC/

9. Щодо ролі прокуратури в системи кримінального судочинства : Рекомендація REC (2000) № 19 Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи.URL: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1568277&Site=DC/

10. Середа Г. Історичний розвиток та сучасні проблеми органів прокуратури. Прокуратура України : історія, сьогодення та перспективи : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25 листопада 2011 року) ; редкол. : Ю. М. Дьомін (відпов. ред.), М. К. Якимчук, І. М. Козьяков та ін. Київ : Наці. акад. прокур. України, 2012. С. 14.

11. Абламский С. Є. Захист прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному провадженні : монографія; за заг. ред. О. О. Юхна. Харків : Панов, 2015. 240 с.

12. Лапкін А. В. Організаційно-правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2011. С. 10-11, 13.

13. Лапкін А. В. Участь прокурора у відшкодуванні потерпілому заподіяної злочином шкоди. Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти : зб. Тез допов. За матер. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (11-12 грудня 2009 року). Суми : Держ. вищий навч. заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України» «УАБС НБУ», 2009. С. 177.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота