ВІДМЕЖУВАННЯ ЗЛОЧИНУ ПРИМУШУВАННЯ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ВІДМЕЖУВАННЯ ЗЛОЧИНУ ПРИМУШУВАННЯ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ

15.05.2020 13:48

[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право. Судоустройство. Правоохранительные органы, прокуратура и адвокатура]

Автор: Казміренко Діана Юріївна, студентка ІІІ курсу, Таращанського державного технічного та економіко-правового коледжу


В слідчій та судовій практиці застосування злочинку «Примушування давати показання» є непомітним та застосовується не так часто, як цього хотів законодавець, приймаючи цю норму. На мою думку, це відбувається тому, що юристам практикам не завжди зрозумілі відмінності та розмежування між цим злочином та суміжними з ним. Найчастіше ці злочини розрізняються по одній або декількох обєктивних чи субєктивних ознаках, і споріднені по характеру суспільної небезпеки. На мою думку, у першу чергу потрібно провести розмежування таких суміжних злочинів, як примушування давати показання (ст. 373 КК України) та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК України). Між чими злочинами основна відмінність полягає в ознаці об’єкта злочину, а саме у потерпілому. Потерпілими від злочину передбаченого ст. 373 є більш широке коло осіб, а ніж в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Це і підозрюваний, потерпілий, свідок, експерт. Наступною відмінністю є об’єктивні ознаки складів цих злочинів. Так, у ст. 373 КК України, обєктивну сторону складають незаконні дії, які є засобом примушування особи давати показання під час її допиту. Ними можуть бути такі дії: залишення без їжі, води, сну, образі його релігійних або національних почуттів, а також обман, фальсифікації пред'явлених особі матеріалів слідства, різні обіцянки . Відповідний склад злочину є формальним-вважається закінченим з моменту здійснення незаконних дій, які направлені на примушування давати показання. Об’єктивну сторону ст. 372 КК України також складають незаконні дії, але вони можуть вчинятися без участі особи, навіть тоді, коли встановити його місцезнаходження не представляється можливим. Тобто основні відмінності цих злочинів проявляються у ознаках об’єктивної сторони: в змісті та способі незаконних дій. Суб’єктивна сторона даних суміжних злочинів є однаковою, за цією ознакою вони і подібні між собою, при цьому мотив вчинення злочину на кваліфікацію не впливає . Суб’єкти цих злочинів хоч  і є спеціальними за змістом, але за формою мають суттєві відмінності. Суб’єкт злочину за ст. 373 КК України- «прокурор, слідчий, працівник підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність. Суб’єктом злочину, який передбачений ст. 372 КК України є слідчий, прокурор, начальник слідчого відділу, і аж ніяк не працівник оперативного підрозділу. Отже,врахувавши все вище написане, можна зробити висновок про відмінність складів злочинів, які передбачені ст.ст. 373 та 372 КК України в наступному: 1) в ознаках об’єкта (потерпілому); 2) в ознаках об’єктивної сторони (у змісті та способі проведення процесуальних дій); 3) в ознаках суб’єкта (за ст. 373 КК України визначено більш широке коло можливих суб’єктів злочину)

Отже, злочини проти правосуддя – це, головним чином, посягання на судову владу та її діяльність. Конституцією України визначається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124), що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України (ст. 126). Однак, так чи інакше під час здійсненні правосуддя в сфері кримінального судочинства досить широко застосовується правомірний примус.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 року (редакція станом на 30.09.2019 року) // ВідомостіВерховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року // Відомості Верховної Ради України. ‒ 2001. ‒ № 25–26. ‒ Ст. 131

3. Сийплокі М.В. Відмежування примушування давати показання від притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності: -: К.: Національна академія прокуратури України, 2016. – 634 с.

_______________

Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін І категорії, Таращанського державного технічного та економіко-правового коледжу



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота