ПРАКТИКА ЄСПЛ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАКТИКА ЄСПЛ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

27.05.2020 10:40

[Секция 6. Экологическое право. Земельное право. Аграрное право]

Автор: Палійчук Володимир Богданович, студент 1 курсу ОР "Магістр" Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Розуміючи недосконалість вітчизняної судової системи, власники чи користувачі земельних ділянок, а також інші суб'єкти земельних правовідносин систематично звертаються до Європейського суду з прав людини (надалі – "ЄСПЛ"). Зважаючи на поширеність застосування судової практики ЄСПЛ, подальше її вивчення як джерела земельного права є важливим та актуальним. 

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права [1].

Вищезазначене положення законодавства не є мертвою нормою, оскільки суди, в тому числі вищих інстанцій, систематично посилаються на практику ЄСПЛ, обґрунтовуючи ту чи іншу правову позицію. 

Часто предметом дискусії стає застосування рішень у справах за участю іноземців та інших держав. Аналіз судової практики свідчить, що суди охоче застосовують і таку категорій рішень. Так, наприклад, Велика Палата Верховного суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340 посилається на рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", а в постанові від 29.05.2019 у справі № 761/20844/13-ц суд посилається на рішення у справі "Брумареску проти Румунії" [4, 6].

Додатковим аргументом цієї тези є Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 22.04.2016, в якому суд зазначив наступне: "Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону [ред. Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"] господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні" [2].

Зважаючи на все вищезазначене, цілком очевидно, що використання рішень ЄСПЛ при обґрунтуванні тієї чи іншої позиції правниками вже стало нормою. Тому й аналіз рішень ЄСПЛ щодо земельних спорів є практично корисним. Для упорядкування судових рішень при їх аналізі Коваленко Т.О. пропонує їх розділяти на чотири категорії, а саме:

• земельні спори щодо захисту власності (порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції);

• земельні спори щодо помилок суб'єктів владних повноважень у сфері земельних відносин;

• земельні спори щодо доступу до правосуддя при захисті земельних прав;

• земельні спори щодо права на повагу до приватного життя [3].

Розглядаючи першу категорій спорів, до неї зазвичай відносять рішення ЄСПЛ у справі "Остапенко проти України" від 14.06.2007, "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22.05.2018, "Віра Довженко проти України" від 15.01.2019, "Світлана Ільченко проти України" від 04.10.2019 та інші. Велика кількість правових позицій, які встановлювалися в цих рішеннях або активно використовуються судами та сторонами, або в принципі міняють вітчизняну судову практику. Так, наприклад, у справі "Остапенко проти України" суд розтлумачив зміст поняття "майно", звернувши увагу, що "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи скарги, в зв'язку з якими заявник може стверджувати, що він має щонайменше "законне сподівання" на те, що вони будуть реалізовані [9].

Якщо ж мова йде про справу "Зеленчук і Цицюра проти України", то рішення ЄСПЛ, яке стосувалося мораторію, мало особливо важливий характер. Суд справедливо зазначив: "з огляду на зазначені міркування та ненадання Урядом достатніх аргументів для обґрунтування заходів, застосованих до землі заявників, Суд доходить висновку, що держава-відповідач вийшла за межі своєї широкої свободи розсуду у цій сфері та не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та майновими правами заявників" [8].

Більше того, це рішення було згодом однією із причин перегляду Верховним Судом своїх попередніх висновків. Так, наприклад, Велика Палата Верховного Суду 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 прийняла судове рішення, яким відступила від сталих правових позицій Верховного Суду України, що описувалися у постановах від 05.11.2014 у справі № 6-172цс14, від 11.02.2015 у справі № 6-5цс15, від 12.10.2016 у справі № 6-464цс16 і так далі. 

Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові наступне: "Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України щодо застосування підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише «за схемою пай на пай» і відступає від цього висновку" [5].

Що стосується другої категорії земельних спорів у практиці ЄСПЛ, то це справи щодо помилок суб'єктів владних повноважень. Очікувано, що до них найчастіше відносять рішення у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Чуян проти України", "Борщевська проти України" та інші. Особливо важливою в цьому контексті є саме справа "Рисовський проти України", оскільки суд тлумачить принцип належного урядування, а також встановлює вимоги до дій органів влади у разі допущення ними помилки, що порушує права людини. Одним із основних висновків цієї справи є те, що "державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків" [11].

Третьою категорією земельних спорів в практиці ЄСПЛ є спори щодо доступу особи до правосуддя. До цієї категорії спорів зазвичай відносять рішення у справі "Пономаренко проти України", "Сокуренко і Стригун проти України", а також "Бочан проти України". Суд в цих справах розглядає зміст права на справедливий суд в межах земельних спорів. Так, наприклад, в справі "Пономаренко проти України" суд наголосив: "відповідно до його прецедентної практики п. 1 статті 6 передбачає "право на суд", яке включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися "вирішення" спору судом. Для того, щоб це право було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка становить втручання у його чи  її  права" [10].

Також часто вживаною є позиція стосовно юридичної визначеності. В цьому контексті у справі "Бочан проти України" суд зазначив: "судова система, в якій можливо скасувати судове рішення, яке стало остаточним і обов'язковим, судом вищої інстанції через протест, внесений суб'єктом владних повноважень, несумісна з принципом юридичної визначеності" [7].

Останньою категорією справ ЄСПЛ із земельно-правовим елементом є справи щодо права на повагу до приватного життя, до яких відносять рішення у справі "Гримковська проти України", а також справу "Релігійна громада Cвідків Єгови Тернівського району міста Кривого Рогу" проти України".

Розглянувши чотири категорій земельних спорів, які найчастіше стають предметом розгляду в ЄСПЛ, можна стверджувати, що цей судовий інститут значно підвищує якість українського правосуддя. Подальше поширення практики ЄСПЛ в межах української правової системи буде сприяти дотриманню основоположних прав і свобод людини, а також підвищуватиме якість українського судочинства.

Література:

1. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

2. Інформаційний лист Вищого господарського суду України [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.arbitr.gov.ua/news/2296/.

3. Коваленко Т. О. Практика Європейського суду з прав людини як джерело земельного права України / Тетяна Олександрівна Коваленко. // Юридична Україна. – 2016. – №11. – С. 82–88.

4. Постанова Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83454696.

5. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82568415.

6. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 761/20844/13-ц [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82316171.

7. Рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_209.

8. Рішення ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_c79.

9. Рішення ЄСПЛ у справі "Остапенко проти України" [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_229.

10. Рішення ЄСПЛ у справі "Пономаренко проти України" [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_228.

11. Рішення ЄСПЛ у справі "Риськовський проти України" [Електронний ресурс]. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_854.

________________

Науковий керівник: Бусуйок Діана Вікторівна, доктор юридичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота