ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ УМОВ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ УМОВ ГОСПОДАРСЬКОГО ДОГОВОРУ

14.12.2020 16:35

[Секция 7. Хозяйственное право. Хозяйственное процессуальное право. Финансовое право. Банковское право]

Автор: Тірон Андрій Валерійович, магістрант спеціальності «Господарське право», Національна академія внутрішніх справ України


Зазвичай господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, сторін, якщо ці сторони мають печатки. Порядок оформлення цього документа детально визначається в ст. 181 Господарського кодексу України (надалі ГК). Ця норма закріплює також можливість укладення господарського договору в спрощений спосіб, що поширився в діяльності суб’єктів господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність – передбачений нормами закону чи умовами договору обов’язок, що може покладатися потерпілим або компетентним державним органом на учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, виконання котрого має наслідком вплив на його економічні інтереси і породжує негативні майново-організаційні наслідки [3, с. 88–89].

Господарсько-правова відповідальність має як загальні (родові), так і видові ознаки, характерні виключно для цього виду юридичної відповідальності:

– юридичною підставою відповідальності може бути не тільки нормативно-правовий акт, а й укладений з дотриманням встановлених вимог господарський договір або доведене до суб’єкта господарювання планове завдання;

– суб’єктом права, до якого можуть застосовуватися господарські санкції, є учасники господарських відносин, визначені у ст. 2 ГК;

– змістом відповідальності є додатковий обов’язок, якого не існувало до моменту вчинення правопорушення;

– покладення на правопорушника господарсько-правової відповідальності тягне за собою зменшення наявного у нього майна чи виникнення додаткових організаційних труднощів у процесі здійснення господарської діяльності чи управління нею;

– господарсько-правова відповідальність одночасно є покаранням для правопорушника і способом захисту, відновлення прав управненої сторони;

– за загальним правилом, реалізація господарсько-правової відповідальності заснована на презумпції вини зобов’язаної сторони [2, с. 150].

Господарський кодекс України передбачає застосування у сфері господарювання таких видів господарських санкцій:

– відшкодування збитків;

– штрафні санкцій;

– оперативно-господарські санкції.

У ГК України під збитками розуміються:

– витрати, зроблені уповноваженою стороною;

– втрата або пошкодження її майна;

– неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зазначення в договорі тих чи інших штрафних санкцій, їх розміру слугує надійним інструментом уникнення від невиконання або неналежного виконання стороною покладеного на нього зобов’язання. Сторони керуючись прогалинами у законодавстві, нечіткістю формулювання норм статей та не зовсім вдалим формулюванням визначень в Законі, ну й врешті-решт диспозитивністю господарського законодавства прописують розмір, порядок застосування штрафних санкцій на власний розсуд.

У договорі сторони можуть закріпити такі види оперативно-господарських санкцій, як:

– одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання боржником;

– відмова від оплати за зобов’язання, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

– відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо [4, с. 144].

Висновок. Найважливішими гарантіями реалізації норм господарського права є  господарські санкції. Незважаючи на їх важливе теоретичне і практичне значення, у науці господарського права вони досліджені в недостатній мірі. Цим пояснюється й неоднозначне визначення поняття господарської санкції. Розуміння господарської санкції лише як заходу державного примусу звужує її зміст, що потребує переосмислення цієї категорії..

Література:

1. Господарський кодекс України: від 16.01.2003 р., № 436 – IV // ВВР України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – С. 144.

2. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.]; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

3. Світличний О. П. Господарський процес: підручник. Вид. 2, перероб. і доп. К.: НУБіП України, 2018. – 342 с.

4. Юркевич Ю. Договір про реалізацію прав та виконання обов’язків між засновниками (учасниками) господарських товариств / Ю. Юркевич // Підприємництво, господарство і право. – 2017. – № 1. – С. 88–89.


________________

Науковий керівник: Петрина Володимир Нестерович, кандидат юридичних наук, доцент, Національна академія внутрішніх справ України




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота