ВИБОРИ ДО ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ВИБОРИ ДО ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

19.12.2020 09:38

[Секция 1. Теория и история государства и права. Философия права. История политических и правовых учений]

Автор: Вовк Олександр Йосипович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії права та держави Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Важливим заходом правового регулювання у сфері міського самоврядування є вибори до громадських самоврядних органів міст, за допомогою яких відбувається на демократичних засадах формування депутатського корпусу для вирішення справ місцевого значення. Дослідження особливостей порядку організації виборів до представницьких органів українських міст у складі Російської та Австрійської (з кінця 1867 р. Австро-Угорська) монархій в другій половині ХХ століття має не тільки історико-правове, а і практичне значення для ініціаторів та виконавців сучасних реформ місцевого самоврядування з метою його удосконалення.

Міське самоврядування у вітчизняних містах Західної та Східної України другої половині ХІХ століття відбувалась на основі постанов збірників законодавчих актів, до яких в хронологічному порядку відносились:

І. Закони ухвалені владою Австрійської (Австро-Угорської з 1867 р.) імперії: Закон «Про основні засади організації громад» 5 березня 1862 року [1]; Закон «Про громадський статут і громадські вибори для крайової столиці Чернівців» 8 березня 1864 року [2]; Закон «Про устрій громади і громадську виборчу ординацію» 12 серпня 1866 року [3, с. 59 – 87]; Закон «Статут королівського столичного міста Львова»14 жовтня 1870 року [4]; Закон «Про громадський закон для 30 більших міст…» 13 березня 1889 року [5]; Закон «Про громадський закон для менших міст, містечок і більших громад» від 3 липня 1896 року [6] тощо;

ІІ. Нормативно-правові акти надані владою Російської імперії; «Грамота на права та вигоди міст Російської імперії»  21 квітня 1785 року. [7, с. 358-384]; Імений указ «Положення про громадське управління міста Одеси» 30 жовтня 1863 року [8, с. 402-412]; Імений указ «Міське положення» 16 червня 1870 року [9, с. 823-839]; Імений указ «Міське положення» 11 червня 1892 року [10, с. 433-456].

Взагалі, вище вказані збірники міського права включали в себе норми, які визначали: набуття та втрату міського громадянства; права та обов’язки міщан; структуру та повноваження органів й окремих осіб міського самоврядування; організацію виборів депутатів (гласних); державний нагляд за діяльністю органів самоврядування тощо.

В даній роботі автор ставить за мету визначити саме порядок голосування підчас виборів депутатів (гласних) до органів самоврядування та порівняти особливості його проведення в західноукраїнських й східноукраїнських містах даного періоду. Для прикладу автор зупиниться на характеристиці проведення виборів вказаних тільки у Грамоті на права та вигоди міст Російської імперії 21 IV. 1785 р., Положенні про громадське управління міста Одеси» 30 Х. 1863 р., Законі про громадський статут і громадські вибори для крайової столиці Чернівців 8 ІІІ. 1864 р., Міському положенні 16 VI 1870 р. та Статуті королівського столичного міста Львова 14 Х. 1870 р., так як в них найбільш детально видається система голосування.

Так, Грамота на права та вигоди міст Російської імперії 1785 р., встановлювала у східноукраїнських містах становий порядок організації міського самоврядування, який діяв до 70-х років ХІХ століття, відповідно якої голосування згідно бальної системи за гласних (депутатів) до загальної міської думи проводилось раз в три роки на станових зборах: міських обивателів; першої, другої та третьої купецьких гільдій; кожного з ремісничих цехів; іногородніх та іноземних гостей; іменитих громадян міста згідно семи назв; посадських людей кожної частини міста. Вибори шляхом балотування (від італ. ballottare – обирати кулями, від ballottа куля) означало буквально голосування кулями (балами), яке відбувалось таємно. А саме кожен виборець, що брав участь у голосуванні, опускав в урну або ящик по кулі, причому кулі були або білі (вибіркові), які означали позитивну відповідь, або чорні (невибіркові) - негативну. Після підрахунку куль уповноваженими виборчої комісії складався балотувальний лист - правовий акт, що підтверджував правомочність обраних в думу гласних. Удосконалена система балотування (кулями) зберігається також під час голосування за новими міськими законами для столиць - Положенням про громадське управління м. Санкт-Петербургу від 13 ІІ. 1846 р. та Положенням про громадське управління міста Москви від 20 ІІІ. 1862 р., які заступили Грамоту про права та вигоди містам 1785 р. Своєрідний порядок голосування був введений саме в південноукраїнському місті Одесі постановами Положення про громадське управління міста Одеси від 30 Х. 1863 р., за яким в порівнянні з голосування в м. Санкт-Петербурзі та м. Москві, що проводилось через балотування кулями, вибори до органів самоврядування м. Одеси відбувалося за більш демократичним способом, а саме шляхом подання, виборцями листків з прізвищами тих за кого вони голосують. При чому такий порядок встановлювався як під час туру виборів гласних (§ 67 Глава ІІІ) так і під час туру виборів депутатів до Міських зборів (§ 75 Глава ІІІ). Так у визначений для виборів день, кожен виборець представляв свій особисто підписаний листок, з попередньо написаними іменами вибраних їм осіб голові міських зборів, який в той же час робив про це позначку в алфавітному списку навпроти прізвища виборця, що подав відповідний листок. Таким чином, на наш погляд, відбувався процес формування органів самоврядування за міським станово-персональним принципом. Нова система голосування встановлювалася згідно Закону «Про громадський статут і громадські вибори для крайової столиці Чернівців» від 8 ІІІ. 1864 р., за яким голосування відбувалося за допомогою виборчих бюлетенів. В залежності від кількості членів громадської ради (від авт., наприклад 50 осіб), які обираються певним виборчим органом, кожний виборець вносив до виборчого бюлетеня таку ж саму кількість імен виборних членів громади, а після перебігу голосування та закінчення терміну здачі виборчих бюлетенів виборча комісія на виборчій дільниці відкривала урни з виборчими бюлетенями та підраховувала голоси (§ 32 ІІ Розділу). Обраними вважалися особи, які набрали абсолютну більшість відданих за них голосів, а якщо після першого голосування цього результату не досягалося, проводився другий тур виборів (§ 33 ІІ Розділу). Вибори за даним законом вже відбувались на основі розрядно-персонального підходу формування самоврядних органів.

У другій половині 1870 року майже одночасно вступають в дію два законодавчих акти - Міське положення» від 16 VI. 1870 р. для всіх великих міст Російської імперії взагалі та східноукраїнських зокрема (крім м. Одеси) та Статут королівського столичного міста Львова від 14 Х. 1870 р. Австро-Угорської імперії, однаковими за своєю суттю та різними за порядком голосування. Так за Міським положенням 1870 р. продовжували відбуватися вибори через закриту подачу голосів шляхом балотування кулями (стаття 31 Глави ІІ). Наслідки здійснених виборів відмічалися у виборних листах, які після закінчення виборів зачитувалися виборчим зборам та підписувалися головою й наявними виборцями, що приймали участь у виборах (стаття 39 Глави ІІ). Такий порядок голосування кулями не змінюється на виборах і після введення в дію в українських містах Російської імперії Міського положення 1892 р. (стаття 45 Глави ІІ). В той же час згідно Статуту міста Львова 1870 р. (§ 18, Глава ІІІ, Частина В «Виборча ординація») кожному виборцеві під час виборів надавалось усне або письмове право голосування. Так, виборець, який голосував усно повинен був перерахувати прізвища 100 осіб, які на його думку, повинні бути депутатами ради, а виборець який голосував письмово, повинен був подати на листку прізвища 100 осіб, які на його думку, повинні бути депутатами. Після закінчення голосування виборча комісія порівнювала результати усного голосування, два списки письмового голосування, а також підраховувала кількість відданих бюлетенів із числом виборців, що прийняли участь у голосуванні (§ 20, Глава ІІІ, Частина В «Виборча ординація»). 

Вказані вище, встановлені законодавством порядки голосування у східноукраїнських містах зберігаються до 1917 р., а у західноукраїнських до кінця 1918 р. Удосконалювалися лише суто технічні деталі проведення самого процесу підрахунку голосів, заповнення підсумкових документів, порядку оскарження голосування тощо. На думку автора, історико-правові дослідження з даної теми потрібно продовжувати в напрямку порівняння порядку проведення виборів до органів міського самоврядування українських та західноєвропейських міст ХІХ – початку ХХ століть.

Література:

1. Ustawa z dnia 5 marca 1862 określająca zasadnicze podstawy urządzenia gmin // Ustawy Krajowe dla Królestwa Galicji i Lodomerji. Lwów, 1866.

2. Gemeinderaths - und Magistrats - Handbuch. Czernowitz: Im Selbstverlages des Stadtmagistrates, 1895. S. 2-42.

3. Dziennik ustaw i rozporządzeń krajowych dla królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. R. 1848 – 1916. Kr:, 1866. Cz. XI, Nr. 19.

4. Dziennik ustaw і rosporządzeń krajowych dla Krolewstwa Galicyi Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. R., 1870. Cz. XXII № 79. S. 122.

5. Ustawa z dnia 13. Marca 1889, zaprowadzająca ustawę gminną dla miast… Rock 1889. Wydany i rozesłany dnia 10 Kwietnia 1889. Częśź VII. Lwów: Z drukarni Wł. Łozińskiego, 1889. S. 89.

6. Dziennik ustaw і rosporządzeń krajowych dla Krolewstwa Galicyi Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. Rok, 1896. Część VIII. № 51. S. 102.

7. Полное собрание законов Российской империи с 1649 года. Том. ХХІІ. 1784 – 1788. Санкт-Петербург: В Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. 1158 с.

8. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Том ХХХVIІІ. Отделение первое. 1863. От № 37827 – 38621. Санкт-Петербург: В Типографии ІІ Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1866. 940 с.

9. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Том ХLV. Отделение первое. 1870. От № 47862 - 48529. Санкт-Петербург.  1874. 896 с.

10. Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье. Том ХІІ. 1892. От № 8215 – 9216. Дополнения. Санкт-Петербург. 1895. 734 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота