ПРАВОВИЙ СТАТУС АВТОРІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВИЙ СТАТУС АВТОРІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

27.04.2021 23:14

[Секция 8. Интеллектуальная собственность и его защита. Информационное право]

Автор: Вакарєва Карина Олександрівна, аспірант 1 року навчання, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України


Важливою складовою правового режиму будь-якого об’єкта права інтелектуальної власності є визначення суб’єктної сторони. У більшості випадків, особливо, коли мова йде про прибуткові проекти, до розробки програм, алгоритмів та пристроїв штучного інтелекту залучають велику кількість осіб, які здійснюють свій внесок, в тому числі і творчий, у кінцевий результат. 

Аналіз наукової літератури дає можливість виділити декілька груп суб’єктів, задіяних у процесі такої розробки:

1) Аналітики.

2) Спеціалісти по роботі з даними.

3) Розробники.

Аналітики шукають необхідні дані та проводять їх описовий аналіз, шукають певні закономірності у даних, розробляють ефективні підходи до обробки даних, візуалізують їх таким чином, щоб іншим учасникам команди було простіше обробляти ці дані. Спеціаліст по роботі з даними – це фахівець, який будує алгоритми і моделі поведінки даних, створює прогнозовані моделі, на основі яких буде здійснюватися машинне навчання. Й, відповідно, розробники – це особи, що реалізують створені алгоритми і моделі у програмному коді, завдяки чому дані алгоритми втілюються у програмах і продуктах штучного інтелекту [3]. 

Відтак, очевидно, що кожен із цих суб’єктів володітиме правами інтелектуальної власності на результати їх творчої діяльності в тій частині, де мала місце його праця. Наприклад, спеціаліст по роботі з даними буде володіти правами на створену схему алгоритму нейронної мережі. 

При цьому, варто зазначити, що будь-яка особа із зазначених вище, вкладає у створення штучного інтелекту неабиякі ресурси – як інтелектуальні, так і матеріальні. Тому немає сумнівів, що кожен із авторів такого високотехнологічного продукту як штучний інтелект має на меті його комерціалізувати. Створення нового об’єкту інтелектуальної власності передбачає виникнення у його авторів відповідного обсягу прав. У вітчизняному законодавстві суб’єкти права інтелектуальної власності набувають особистих немайнових та майнових прав на продукт, що підпадає під визначення такого об’єкта. 

Разом із цим виникає питання щодо розподілу таких прав між сукупністю авторів. Зазвичай права інтелектуальної власності на кінцевий продукт розподіляються між суб’єктами на основі договору. Якщо мова йде про роботу команди в межах однієї корпорації, то заключатиметься трудовий договір. В українському законодавстві майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку із виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній чи фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором [1].

Якщо створення подібних службових творів (в даному випадку, де об’єктом розробки і дослідження виступає штучний інтелект) не передбачено посадовою інструкцією, між роботодавцем та працівником можна укласти авторський договір. Це питання регулюється спеціальними нормами у законодавстві – в Цивільному кодексі України, зокрема, йдеться мова про такі види договорів: договір про створення за замовленням та про передачу виключних майнових авторських прав [1]. У даному випадку, слід звертати увагу на обсяг прав, що передається, оскільки майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, не вважаються переданими.   

У разі, якщо між авторами штучного інтелекту не був укладений трудовий договір та ніякої іншої угоди між сторонами в рамках співпраці не передбачено – застосовуються норми про співавторство. Проте, їх застосування викликає запитання: як виокремити кількість творчого вкладу кожного із розробників, аналітиків та інших спеціалістів у кінцевий результат. З огляду на це, найкращим варіантом буде завчасно складена угода про розробку систем штучного інтелекту, в якій потрібно ретельно продумати, яким чином розподілятимуться права інтелектуальної власності між їх авторами. 

Серед потенційних питань суб’єктності при створенні штучного інтелекту, виникає питання про наявність прав в авторів штучного інтелекту взагалі. Більшість систем і технологій, що застосовуються у процесі діяльності штучного інтелекту самонавчаються і продукують необхідний результат, з кожним разом його вдосконалюючи. Тому зараз науковці дедалі частіше звертають увагу на можливість штучного інтелекту бути самостійним суб’єктом права. Проте, оскільки у законодавстві немає відповідних положень, власне він сам й результати, що він утворює, визнаються об’єктами, захищеними правом інтелектуальної власності. 

Закріплення на законодавчому рівні положень про використання творів та інших даних у розробці штучного інтелекту може стати непоганою гарантією для авторів штучного інтелекту і поштовхом для подальшого заохочення інноваційної діяльності у цій сфері. 

Крок назустріч підтримці розробників здійснили японці. У травні 2018 року Національна рада Японії затвердила законодавство щодо внесення змін до існуючого «Закону про авторські права», спрямоване на забезпечення тієї необхідної гнучкості та правової визначеності для новаторів у сфері штучного інтелекту. Наприклад, окремі положення дозволяють користувачам аналізувати авторські роботи для машинного навчання. Це передбачає доступ до даних або інформації у формі, в якій авторське вираження творів не сприймається користувачем, отже, не заподіє ніякої шкоди правовласникам. Стаття 47-4 дозволяє створювати електронні випадкові копії творів, якщо процес необхідний для проведення машинного навчання, але не завдає шкоди власникам авторських прав [2].

Тобто, ці положення підпадають під характеристику відомої доктрини «fair use». Як наслідок – розробники та інші учасники створення систем штучного інтелекту визнаються правомірними суб’єктами права інтелектуальної власності на розроблену систему та мають мотивацію для подальшого створення інновацій у сфері штучного інтелекту. 

Література:

1. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV: за станом на 01 січня 2021 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40.- ст. 356. 

2. Japan amends its copyright legislation to meet future demands in AI and big data [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eare.eu/japan-amends-tdm-exception-copyright/. 

3. What’s the difference between a data analyst, scientist and engineer? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.dataquest.io/blog/data-analyst-data-scientist-data-engineer/. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота