МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: ПРОБЛЕМИ КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: ПРОБЛЕМИ КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ

25.11.2021 11:03

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Волосюк Ігор Сергійович, слухач магістратури Університету митної справи та фінансів


Сприйняття суспільством людей з обмеженими можливостями крізь призму негативних стереотипів наразі є проблемою глобального характеру. Упереджене ставлення до «інвалідів» стало сумною нормою. Їх вважають непрацездатними, непридатними до активного громадського життя та просто неспроможними на нормальну соціальну взаємодію. 

Людей з обмеженими можливостями цураються, побоюються, їм ставлять за вину те, що держава має їх соціально та матеріально підтримувати. При цьому чимало людей забувають причини через які потреби «інвалідів» в медичному і соціальному обслуговуванні на порядок вище їх власних. Особи  з  інвалідністю  є  такими,  що  повною мірою  не  є  конкурентоспроможними  в  окремих  сферах  суспільного  життя  а,  відтак, потребують  адекватної  підтримки  зі  сторони  суспільства  та  держави. Нині люди з обмеженими можливостями відносяться до найбільш соціально незахищеної категорії населення, вони є меншістю, яка потерпає від дискримінації та потребує пильного нагляду з боку органів державної влади.

Окремі питання механізму захисту прав людей з обмеженими можливостями в  міжнародному  праві  розглядалися  такими науковцями, як А.В. Басиста, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов,  С.В. Венедіктов, Ю.Ю. Івчук, В.Л. Костюк,  С.С. Лукаш, А.Р. Мацюк,  Л.Р. Наливайко, К.В. Степаненко, П.Д. Пилипенко, О.В. Тищенко,  Н.М. Хуторян,  В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та інші. Незважаючи на вагомий внесок цих та багатьох інших дослідників у доктрину міжнародного права та механізму захисту прав осіб з інвалідністю, зокрема, проблематика з вищезазначеного питання потребує подальшого науково-теоретичного аналізу та розробки практичних рекомендацій щодо ситуацій та настроїв, які нині панують навколо «інвалідів».

Почати своє дослідження хочу з визначення поняття «людина з обмеженими можливостями», «людина з інвалідністю», «інвалід», адже нині в міжнародних нормативно-правових актах ці поняття тлумачаться по різному. Спостерігається деяка неоднозначність у категоріальному апараті призначеному для людей, які через стан свого здоров’я потребують особливого захисту.

Протягом останніх десятиліть було прийнято чимало документів присвячених захисту і заохоченню прав людей з інвалідністю - Декларація про права інвалідів (1975 р.), Всесвітня програма стосовно інвалідів (1982 р.),  Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів (1993 р.), Конвенція про права осіб з інвалідністю (2006 р.). Тож, спробуємо прослідкувати за еволюцією вищезгаданих понять у зазначених міжнародних документах.

Декларація про права інвалідів прийнята у 1975 році вперше надала конкретне визначення саме щодо особи, яка є інвалідом: «Вираз «інвалід» означає будь-яку особу, яка не може самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистого та/або соціального життя через брак, чи то вродженого, чи ні, його чи його фізичних чи розумових здібностей» [2].

У розділі С Всесвітньої програми стосовно інвалідів розробили визначення уточнення поняття саме «інвалідності» - це будь-яке обмеження чи відсутність (в результаті дефекту) здатності здійснювати ту чи іншу діяльність таким чином або в таких рамках, які вважаються нормальними для людини» [1]. Вираз «нормальними для людини» наразі видається трохи дискримінаційним по відношенню до вищезазначеної категорії осіб, але на той час звернення уваги суспільства до проблем людей з обмеженими можливостями було великим кроком вперед у сфері захисту прав людини.

Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів, що були прийняті Резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї ООН передбачили власне визначення терміну «інвалідність» [5]. Відповідно до тексту Резолюції цей термін «включає значну кількість різних функціональних обмежень, які зустрічаються серед населення у всіх країнах світу. Люди можуть стати інвалідами внаслідок фізичних, розумових чи сенсорних дефектів, стану здоров'я чи психічних захворювань. Такі дефекти, стану або захворювання за своїм характером можуть бути постійними чи тимчасовими». З наведеного вище поняття видно, що міжнародна спільнота з цього часу починає трактувати інвалідність не лише як фізичний дефект, але і як результат тяжкого психічного захворювання. 

В преамбулі Конвенції про права осіб з інвалідністю визнається, що «інвалідність розвивається як концепція і що інвалідність є результатом взаємодії між людьми з порушеннями і поведінковими і екологічними бар'єрами, які перешкоджають їх повній і ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими». У статті 1 вищезазначеного документу згадується, що «До осіб з обмеженими можливостями відносяться ті, які мають тривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їх повній і ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими» [3]. На відміну від усіх інших міжнародних документів присвячених захисту прав людей з обмеженими можливостями цей вперше згадує про те, що інваліди мають бути повноцінними членами суспільства нарівні з іншими людьми.

Та все ж Конвенція не містить чіткого визначення поняття «інвалідність» або «інваліди», як такого. Елементи преамбули і статті 1 можуть служити лише орієнтиром для уточнення вживання Конвенції.

В контексті порушеного питання неоднозначності у визначенні поняття «інвалід» та «інвалідність» хочу згадати, що при перекладі «Convention on the Rights of Persons with Disabilities» українською мовою, словосполучення «Persons with Disabilities» переклали як «інвалід», хоча правильним буде – «особа з інвалідністю». Така ситуація виникла у зв'язку з тим, що згідно з пунктом 3 Порядку здійснення офіційного перекладу багатосторонніх міжнародних договорів України на українську мову, затвердженого постановою Кабінету  Міністрів  України  від  17.03.2006  No  353,  переклад  міжнародного  договору здійснюється  з  мови,  на  якій  укладено  договір.  У  разі  укладення  договору  двома  або більше  мовами  для  забезпечення  автентичності  перекладу  також  використовуються тексти (текст) договору іншими (іншою) мовами [4]. Відповідно до статті 50 Конвенції тексти англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівноавтентичними. У російськомовному тексті застосовувався термін «інвалід», що згодом і призвело до його застосування і в Україні.

Отже, з усього вищевикладеного вбачається, що на рівні норм міжнародних документів далеко не завжди закріплено самі поняття «інвалідність», «інвалід», «людина з обмеженими можливостями». В окремих актах поняття «інвалідність» класифікується за певними умовами виникнення обмеження діяльності людини чи то певної функціональної неспроможності, в деяких взагалі відсутнє визначення терміну «інвалід». Закріплення та деталізація зазначених понять, на мою думку, є необхідною для формування спрямованості міжнародно-правового механізму захисту прав людей з обмеженими можливостями. Існування єдиного визначення терміну «інвалід», «інвалідність» спростило б визначення конкретних напрямків у міжнародній політиці та національних політиках держав щодо інвалідів, оскільки, власне  відповідальність за дотриманням і забезпеченням прав людей з інвалідністю несуть безпосередньо самі держави як на національному рівні, так і на міжнародному – у межах міжнародного співробітництва.

Бібліографічні посилання:

1. Всесвітня програма дій стосовно інвалідів [Електронний ресурс] // 1982 – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_427?find=1&text=%D0%B8%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B4#Text.

2. Декларація про права інвалідів [Електронний ресурс] // 1975 – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_117#Text.

3. Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів) [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71?find=1&text=%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4#w1_2.

4. Кузнецова М.Ю. Міжнародно-правовий механізм захисту прав людей з обмеженими можливостями / Кузнецова М.Ю.. // Юридичний науковий електроний журнал. – 2020. – №7. – С. 109–112.

5. Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 року "Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів" [Електронний ресурс] // 1993 – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_306?find=1&text=%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4#Text.

__________________

Науковий керівник: Легка Оксана Володимирівна, д.ю.н., проф., проф. кафедри міжнародного права



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота