ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ В УКРАЇНІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОЇ СКАРГИ В УКРАЇНІ

25.11.2021 11:25

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Сапалова Олена Валеріївна, слухачка 2-го курсу магістратури Навчально-наукового інституту Державного управління та державної служби Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, адвокат


Сучасні соціально-правові умови розвитку української державності ознаменували початок нового етапу становлення національного конституціоналізму, покликаного забезпечити подальше впровадження конституційних цінностей та принципів у державно-правову практику та утвердженні конституційного правопорядку, побудованого на взаємній довірі та  відповідальності між особою та державою.

Цьому сприяють визнані конституційно-правові інститути, серед яких значне місце посідає конституційна скарга як апробований багатьма країнами світу ефективний засіб захисту основоположних прав людини та громадянина, зміцнення верховенства права та розбудови  демократичної держави.

Для української судової системи, внесені зміни до статті 55 Конституції України, які закріпили право кожного звернутися з конституційною скаргою, відкрили шлях формування нового конституційно-правового світогляду у відносинах вирішення принципово нових завдань суддів у застосуванні міри верховенства права особи в конфліктах  із законами.

У найбільш загальному вигляді, зважаючи на різноманіття підходів до впровадження конституційної скарги до правового регулювання різних країн, її можна охарактеризувати як форму звернення особи до органу конституційної юрисдикції з метою захисту конституційних прав і свобод, результатом якого є вирішення питання щодо відповідності Конституції держави (конституційності) певного правового акта. 

Аналіз реалізації механізму конституційної скарги в Україні свідчить про необхідність її подальшої оптимізації. В Україні інститут конституційної скарги є відносно молодим і тільки починає своє становлення. Попереду ще шлях його модернізації та еволюційного розвитку конституційного контролю.

Варто відзначити, що низка науковців підтримує запроваджену в Україні модель неповної нормативної конституційної скарги (дана модель надає можливість оскарження конституційності виключно законів), наголошуючи на тому, що це дозволяє Конституційному Суду України реалізовувати функцію контролю, при цьому не втручаючись у діяльність судів. 

Проте, варто відзначити, що в Україні існують перспективи розширення предмету конституційної скарги. По-перше, на цьому наголошує все більша кількість експертів-правників. Таку думку зокрема підтримують дослідники в сфері права Бесчастний В.М. та Запорожець В.І., які аналізуючи особливості впровадження інституту конституційної скарги в Україні, відзначають, що «запроваджена в Україні модель конституційної скарги не дозволяє повною мірою розкрити її потенціал як засобу юридичного захисту. Науковці наголошують на необхідності запровадження нормативної моделі конституційної скарги, відповідно до якої можуть бути оскаржена відповідність Конституції України не тільки законів України, але й інших нормативно-правових актів (зокрема, актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України тощо)». [1, с. 18]

По-друге, таку можливість розглядають самі судді Конституційного Суду України. Зокрема, Лемак В.В., суддя Конституційного Суду України визначав наявність певних проблем, які існують на етапі подання та розгляду конституційних скарг, серед яких він зазначив попередню перевірку скарги в Секретаріаті Суду щодо її відповідності вимогам, невизначеність розуміння поняття остаточного судового рішення, недоліки визначення кола суб’єктів права подання конституційної скарги. [2, с. 52-53] Лемак В.В. підкреслив, що поки що в Україні запроваджено модель часткової нормативної конституційної скарги, за якої оскарженню можуть підлягати лише закони, проте з часом ця модель може бути змінена. [2,                     с. 55]

Необхідно розглянути можливість зміни моделі конституційної скарги на повну модель, відповідно до якої може бути оскаржена неконституційність не тільки законів України, використаних у судовій справі, але й інших нормативних актів органів державної влади. Це дозволить значно підвищити якість законодавства та забезпечити більш ефективний захист прав і свобод громадян.

Як свідчить проведений автором аналіз, до Конституційного Суду України подається стабільно велика кількість конституційних скарг з початку дії цього інституту в Україні. До змісту та форми подання конституційної скарги висувається безліч вимог, серед яких обмежений предмет оскарження, необхідність чіткого дотримання часу оскарження (своєчасність), дотримання вимоги вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту тощо. При цьому кількість скарг, які не приймаються до розгляду у зв’язку з порушенням вимог до них, залишається більшою за 50%. Це можна пояснити недостатньою правовою культурою громадян, нерозумінням сутності конституційної скарги тощо.

Однією з вимог до подання конституційної скарги є те, що до неї мають бути додані належно завірені копії судових рішень. Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення підлягають оприлюдненню в електронному вигляді не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. [3] Отже, судді можуть ознайомитися з текстом судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, отже ця вимога може бути виключена з критеріїв прийнятності конституційної скарги.

Конституційний Суд України не зобов’язаний розглядати питання щодо наявності прогалин і колізій у законодавстві. Проте це є джерелом порушення прав людини. Отже, критерії прийнятності конституційної скарги мають бути переглянуті, а саме визнані такі їх елементи:

-  особою використані всі засоби правового захисту, або існує підтвердження їх неефективності, що призводить до появи незворотних наслідків щодо змісту суб’єктивного права;

- порушене в скарзі питання містить певну інституційну проблему, яка має важливе значення для всієї правової системи;

- порушене в скарзі питання пов’язане із застосування основних принципів права, які поширюються в тому числі на приватно-правові відносини;

- прогалина чи колізія в законодавстві впливає на сутнісний зміст права.

Відповідно до статті 152 Конституції України, у разі якщо фізичній або юридичній особі, щодо якої було застосовано нормативні акти, визнані неконституційними, такими діями завдано матеріальної або моральної шкоди, вона відшкодовується державою у визначеному порядку. [4] Разом з тим відповідного нормативного акту, яким би було врегульовано алгоритм обчислення шкоди, що була завдана, строків, джерел фінансування відповідного відшкодування, органів, які є відповідальними за здійснення таких процедур, ще не прийнято.

Тому, необхідним є прийняття нормативно-правового акта, що врегульовував би механізм відшкодування шкоди у випадку її заподіяння при дії закону, який визнаний неконституційним.

На сьогодні можна говорити про доволі високий рівень суспільного інтересу до інституту конституційної скарги. Запровадження інституту конституційної скарги дозволяє громадянам реалізовувати можливості для захисту своїх конституційних прав і свобод людини.

І надалі актуальними залишаються питання вдосконалення законодавчого врегулювання предмета конституційної скарги та заходів щодо її забезпечення, подальшого виконання рішень Конституційним Судом України. Отже, ця проблематика потребує подальшого ґрунтовного дослідження та аналізу.

Виходом з цієї ситуації може стати зокрема підвищення правової грамотності та правової свідомості громадян. Разом з тим, слід відзначити, що відмова Конституційного Суду України у прийняття скарг через наявні недоліки звужує можливість громадян на захист своїх конституційних прав. Тому слід розглянути можливість певного спрощення форми та процесу подання конституційної скарги.

Проте однією з найбільш значущих проблем реалізації механізму захисту прав і свобод шляхом подання конституційної скарги є недосконалість подальшої реалізації рішень Конституційного Суду України. Незворотній і обов’язковий характер рішень Конституційного Суду України є однією з конституційних гарантій прав і свобод людини. Це зокрема було визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02.12.2019 № 11-р/2019: «Обов’язковість, остаточність та неможливість оскарження ухвалених Конституційним Судом України актів за наслідками розгляду справ пов’язані з виключними повноваженнями органу конституційної юрисдикції... Незгода з такими рішеннями (актами) не дозволяє жодному органу публічної влади ставити під сумнів їх зміст». [6]

Однак незважаючи на це, значна кількість рішень Конституційного Суду України залишаються проігнорованими Верховною Радою України, що фактично означає недотримання принципу верховенства права та Конституції України, гарантії конституційних прав та свобод. Причиною цього є відсутність політичної волі у Верховної Ради України, невизначеність механізму виконання рішень Конституційного Суду України, хоча Суд може у висновку визначити порядок і строки його виконання та зобов’язати відповідні органи публічної влади здійснювати контроль за виконанням рішення.

Так, Конституційний Суд України визначає конституційність чи неконституційність законів та їх окремих положень, проте він не має законодавчих повноважень щодо внесенні змін до законодавчих актів. Відповідно до Конституції України ці повноваження покладені на Верховну Раду України, саме вона має здійснювати внесення змін і доповнень до законодавчого акту, норми якого визнані неконституційними. 

На основі вищевикладеного, можна виокремити такі основні напрямки оптимізації реалізації інституту конституційної скарги в Україні:

1) запровадження моделі повної конституційної скарги;

2) розширення предмету оскарження, зокрема, розгляд конституційних скарг щодо прогалин і колізій у законодавстві;

3) спрощення доступу громадян до конституційного правосуддя – врегулювання норми вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту перед звернення до органу конституційної юрисдикції;

4) визначення порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди особам, що постраждали внаслідок застосування неконституційних норм права;

5) виключення вимоги обов’язкового долучення до конституційної скарги завірених відповідним судом копій судових рішень;

6) удосконалення механізму виконання рішень, прийнятих Конституційним Судом України; підвищення політичної відповідальності Верховної Ради України.

Подальший розвиток та становлення інституту конституційної скарги дозволить забезпечити захист прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, матиме наслідком легітимацію судової системи, зокрема, Конституційного Суду України, в суспільстві, підвищення правової культури громадян.

Список використаних джерел:

1. Бесчастний В.М.,  Запорожець В.І. Інститут конституційної скарги в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Правовий часопис Донбасу. 2020. № 3 (72). С. 9-20.

2. Лемак В. В. Конституційна скарга: досвід держав Центральної Європи і можливі уроки для України. Публічне право. 2016. № 4. С. 49-56. 

3. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV, із змінами та доповненнями. URL: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 22.11.2021).

4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР, із змінами та доповненнями. URL: https://zakon.rada.gov.ua. (дата звернення 22.11.2021).

5. Рішення Конституційного Суду України від 02.12.2019 № 11-р/2019. URL: http://ccu.gov.ua (дата звернення 22.11.2021).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота