СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

10.12.2021 19:13

[Секция 2. Менеджмент]

Автор: Махинько Аліна Олександрівна, студентка магістратури, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького


Постановка проблеми Одним з основних умов досягнення стабілізації економічної ситуації в Україні є розвиток інноваційно-орієнтованої економіки. При цьому важлива роль в інтенсифікації інноваційних процесів належить суб'єктам господарювання, які володіють ініціативністю, гнучкістю, здатністю швидко пристосовуватися до нових вимог ринку і можуть забезпечити більш результативне освоєння і випуск інноваційної продукції.

Однак в сучасних умовах розвитку української економіки, при недостатньо розвиненій інфраструктурі підтримки, підприємства не можуть робити істотний вплив на інноваційну активність економіки. В даний час питома вага інноваційних товарів, робіт, послуг суб'єктів господарювання в загальному обсязі становить близько 2%, а питома вага підприємств, що здійснюють розробку та впровадження технологічних інновацій, в загальному обсязі не перевищує 4 %. Тому особливого значення набуває вирішення проблеми інноваційного менеджменту підприємств, що зумовлює актуальність даної теми.

Теоретичні й практичні аспекти інноваційного менеджменту підприємства знайшли відображення в наукових працях І. Агафонової, В. Альгіна, Т. Васильєвої, С. Валдайцева, С. Ілляшенка, С. Козьменка, М. Лапусти, В. Мединського, та інших. Проте аспекти проблем стратегій менеджменту інноваційної діяльності досліджено недостатньо оскільки підприємницька діяльність з іноземними інвестиціями особливо схильна до впливу ризиків, пов’язаних із нестабільністю економічних умов, змінами в політичній ситуації, складними відносинами між підприємствами та споживачами, форс-мажорними обставинами тощо.

Уперше термін «інновація» був введений у науковий обіг австрійським економістом Й. Шумпетером, який створив цілісну інноваційну теорію. Він зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку: «Без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку». Таким чином, прибуток виникає з інновації, і вона, у свою чергу, спонукає підприємця вводити все нові й нові інновації і дає йому для цього необхідні кошти». 

Термін «інновація» став широко використовуватися в українській економіці як самостійно, так і для визначення таких споріднених понять, як «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», «інноваційне рішення» тощо [6, 109]. 

Суть інновації виявляється в її функціях, які відображають її призначення в економічній системі держави і її роль у господарському процесі: 

1. Відтворювальна інновація є важливим джерелом фінансування розширеного відтворення. Сенс функції полягає в отриманні прибутку від інновації і використанні її як джерела фінансових ресурсів.

2. Інвестиційна. Прибуток, отриманий за рахунок реалізації інновації, може використовуватися по різних напрямах, у тому числі і як капітал. Цей капітал може прямувати на фінансування нового виду інновацій. Таким чином, використання прибутку від інновації для інвестування складає зміст інвестиційної функції інновації. 

3. Стимулююча. Отримання підприємцем прибутку за рахунок реалізації служить стимулом для впровадження нових інновацій; спонукає постійно вивчати попит, удосконалювати організацію маркетингової діяльності, застосовувати сучасні методи управління фінансами. Всі разом це складає зміст стимулюючої функції інновації [2, 31].

Інноваційний менеджмент та механізм здійснення інвестиційної діяльності буде успішним лише в тому випадку, якщо це забезпечить стабільність розвитку підприємства з іноземними інвестиціями  в економічному середовищі, яке наразі динамічно змінюється [4].

Початком формування механізму інноваційного менеджменту є конкретні об'єкти та суб'єкти управління. Суб’єктами управління (організаторами виробництва) можуть бути державні органи, підприємства, фізичні та юридичні особи, які мають можливість здійснювати інноваційно-інвестиційну діяльність, приймати відповідні рішення та брати участь у процесі виробництва. Об'єктами контролю є відносини, що виникають у процесі інноваційно-інвестиційної діяльності, які стають суб'єктами економіки [1].

Формування стратегічного інноваційного менеджменту компанії потребує розуміння особливостей інноваційної стратегії, системи факторів, що на неї впливають, чіткого усвідомлення її місця і ролі у реалізації загальної стратегії підприємства. Водночас, хід розвитку кожного підприємства строго індивідуальний, а отже, кожне підприємство володіє індивідуальним набором ресурсів, не можна не враховувати вплив, який здійснює існуючий ресурсний набір на вибір стратегії підприємства [2].

З огляду на ці вимоги формування стратегії інноваційного менеджменту підприємства слід здійснювати на основі таких принципів: переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпеченість [5, 147]

Таким чином, в умовах сучасних економічних трансформацій інновації все більше набувають комерційного значення та стають економічною необхідністю, зумовленою потребами ринку. Створення сприятливих умов для розвитку та підвищення ефективності наукової й інноваційної діяльності є пріоритетним завданням державної науково-технічної та інноваційної політики розвинених країн світу. Адже інновації визначають рівень розвитку науки та техніки і, в кінцевому результаті – розвиток економіки країни.

Список використаних джерел:

1. Бубенко П. Т. Конспект лекцій з курсу «Інноваційний розвиток підприємства» (для студентів денної та заочної форм навчання освітнього рівня магістр спеціальностей 051 – Економіка. Економіка підприємства і 071 – Облік і оподаткування. Облік і аудит) / П. Т. Бубенко, М. С. Владимирова; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2016. – 138 с.

2. Волобуєв Г.С. Сутність та передумови інноваційного розвитку підприємств / Г.С. Волобуєв // Економічний вісник Донбасу. — 2016. — № 3 (45). — С. 213–217. 

3. Волова О. В. Інноваційна діяльність підприємства як основа його стабільного та безпечного розвитку / О. В. Волова, Є. О. Діденко // Формування ринкових відносин в Україні. – К. : НДЕІ, 2014. – № 11 (162). – С. 77-82.

4. Ганущак-Єфіменко Л. М. Концептуальні основи управління розвитком інноваційно-активних підприємств [Електронний ресурс] / Л. М. Ганущак-Єфіменко // Аграрний вісник Причонорномор’я. – 2010. – Вип. 53. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/avpch/En/2010_53/Ganushch

5. Файчук О.М. Інноваційний процес як рушійна сила економічного зростання / О.М. Файчук, О.В. Файчук // Бізнес Інформ. – 2013. – № 10. – C. 66–70.

6. Федулова Л.І. Підходи до оцінки рівня готовності підприємства щодо інноваційного розвитку // Вісник Київського національного унвесритету ім. Т. Шевченка. ЕКономіка. – 2011. – № 124/125. – С. 36-40 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота