СПІВПРАЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ З ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА, ЦІЛІ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СПІВПРАЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ З ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА, ЦІЛІ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

26.04.2022 16:24

[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Автор: Гребенюк Дмитро Олегович, аспірант 2 курсу, Національний університет «Одеська юридична академія»


Прагнення народу України бути частиною Європейського Союзу народилось ще до отримання нашою країною незалежності, але фактично двосторонні відносини між Україною та Європейським Союзом починаються, якраз у перші роки незалежності нашої країни. Безумовно, потужним сигналом для громадян України була декларація ЄС щодо України 1991 року, де країни Європейського Союзу схвалили волевиявлення українського народу на референдумі 1991 року. Постановою Верховної Ради «Про основні напрями зовнішньої політики України» ми вперше заявили про наше євроінтеграційне прагнення, але нашу країну ще чекає достатньо складний шлях для досягнення цієї мети[1]. Закріплюючи зовнішній напрямок у бік Європейського Союзу — це перехід до ери відкритості та співробітництва, з кожним роком наша країна все більш поглиблюється в економічний та політичний простір Європейського Союзу. Досягненням європейської спільноти є повне дотримання норм життєдіяльності людини та загальнолюдських принципів, це мотивує країни, які не є членами цієї спільноти до створення всіх необхідних умов для зростання економіки, зміцнення соціального діалогу, покращення освіти, щоби громадяни їх країн мали такі ж самі умови життя, як і громадяни Європейського Союзу.

На початку співпраці основною метою було створення інституційних засад співробітництва та налагодження діалогу, цікаво те, що наша країна стала першою з країн колишнього СРСР, яка розпочала широке співробітництво з політичних, гуманітарних та торговельно-економічних питань. Ми поступово реформуємо законодавство, зміцнюємо судову систему, а саме покращуємо та робимо її ефективною, бо в демократичній країні судова гілка влади має бути незалежною та неупередженою. Проводиться захист персональних даних до європейського рівня, збільшується співпраця в боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю. Активізується секторальне співробітництво та проводиться апроксимація законодавства в галузі економіки. Крок за кроком наша країна йде задля досягнення євроінтеграційної мети, на цьому шляху ми зустрічаємо багато труднощів, але ми варті бути членом європейської родини.

Треба зазначити, що перед тим, як країна подасть заявку на вступ до Європейського Союзу, вона зазвичай має підписати угоду про асоційоване членство, цей етап потрібен, щоби підготувати країну до статусу кандидата, а далі, можливо, здобути статус члена. Україна активно співпрацює з провідними інститутами Європейського Союзу, бо на кожному етапі євроінтеграції важливо рішення того чи іншого інститут, наприклад, Європейський Парламент до ратифікації угоди про асоціацію з нашою країною прийняв резолюцію, де визнається право України на приєднання до Європейського Союзу. Європейській комісії було надано мандат для роботи над безвізовим режимом між Україною та Європейським Союзом, тому дослідження інститутів через призму співпраці з законодавчим органом України викликає поглиблену наукову цікавість.

Мета даної роботи — дослідити міжнародно- правовий стан Європейського парламенту в контексті співпраці з законодавчим органом України, визначити проблеми та перспективи під час євроінтеграційного процесу та проаналізувати додаткові нормативно-правові акти.

Під час написання даної роботи використовувались різні наукові методи, а саме історико-порівняльний, аналізу, дедукції та пояснення. Деякі аспекти цієї проблематики розглядались у наукових роботах вітчизняних і західних вчених, зокрема, І.В. Яковюк, А. Кудряченко, А.Ю. Мартинов, Г.В. Вархов, Т. Комарова, С. Хікс, Р. Корбетт, Д. Джадж, А. Стааб, Р.К. Херрманн.

Звернемо увагу на достатньо цікавий документ, але не сильно популярний в інформаційному полі, мова йде за «Меморандум про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським Парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності»[2]. Очікуваний намір цього документу це забезпечення ефективного виконання конституційних функцій парламентом України, а саме контролюючу, представницьку та законодавчу. Підвищення прозорості, якості, ефективності, та відкритості в процесі діяльності Верховної Ради України, налагодження ефективного діалогу між опозицією та більшістю, також між комітетами парламенту. Налагодження й розширення діалогу між законодавчим органом України та громадськістю, засобами масової інформації та іншими гравцями інформаційного простору.

Доцільно було б реформувати апарат Верховної Ради до сучасного рівня парламентаризму й тим самим підвищити інституційну спроможність. Регламент парламенту потребує скорішого перегляду й тут гостро стає питання перезавантаження процесу розроблення кодексу поведінки парламентаріїв хоча в Україні діють загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на мою думку, цьому нормативно-правовому акту не вистачає всеосяжної дії. У цій ситуації корисно було скористатися досвідом Ради Європи під час створення Європейського кодексу поведінки для всіх осіб, які залучені до місцевого та регіонального врядування[3]. Цей документ має достатньо широку дію та ілюструє нам головну його мету, а саме пропагувати чесність і непідкупність державного врядування. Закріплюються загальні принципи та створюється механізм ефективної реалізації.

Шлях створення Європейського кодексу поведінки був теж не простим та займав тривалий час, він еволюціонував від «кодексу поведінки, покликаного забезпечувати політичну доброчесність народних обранців місцевого та регіонального рівня» до сучасної інтерпретації Європейського кодексу та сформувалось правове поле, у якому виконується достатня кількість важливих функції, а саме інструктування суб’єктів, які залучені до місцевого та регіонального врядування, інформування громадськості про поведінки цих суб’єктів, формування атмосфери довіри та покращення етичних стандартів. Безумовно, питання створення кодексу поведінки — це складне питання і створює підґрунтя для подальшого наукового дослідження з використанням світового досвіду міжнародних організації. Ефективно буде врахувати експертну думку з питань парламентської етики та доброчесності в публічній діяльності та в даному випадку я акцентую увагу на Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.

Повертаючись до ключового нормативно-правового акту цього дослідження ми чітко можемо констатувати, що створений майданчик дає можливість народним обранцям України отримувати навчальні візити до Європейського Парламенту, проводити конференції в Києві та Брюсселі, посилювати співпрацю на рівні відповідних комітетів задля підвищення інституційної спроможності[2].

Сутність вищевикладеного зводиться до того, що підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності сформувало нову дорожню карту в реформуванні парламенту України. На кожного політика України покладено завдання здійснити євроінтеграційну мету, полягає це у виконанні взятих на себе зобов’язань. Ми отримуємо від західних партнерів всеохоплюючу підтримку та координування під час євроінтеграційного шляху, але ми не отримуємо всеохоплюючого результату від слуг народу. Під час дослідження ми з’ясували, що під час плідної праці між Верховною Радою України та Європейським Парламентом, доцільним було створення додаткового простору у вигляді меморандуму, який дає нових поштовх для апроксимації національного законодавства до рівня Європейського Союзу. Створений механізм у вигляді меморандуму стає, як лакмусовий папір, де ми чітко бачимо реакцію на діяльність або бездіяльність у процесі виконання цього нормативно-правового акту[4].

Список використаних джерел

1. Про Основні напрями зовнішньої політики України [Електронний ресурс] // Офіційний вебпортал парламенту України.. – 1993. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3360-12#Text.

2. МЕМОРАНДУМ про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським Парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності [Електронний ресурс] // Офіційний вебпортал парламенту України.. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002001-15#Text.

3. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОДЕКС ПОВЕДІНКИ для всіх осіб, які залучені до місцевого та регіонального врядування [Електронний ресурс] // Офіційний вебпортал Ради Європи.. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://rm.coe.int/168071b2e5

4. Гребенюк Д. О. РОЛЬ РЕЗОЛЮЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ В РЕФОРМУВАННІ ВНУТРІШНЬОГО ЗАКОНОДАВСТВА [Електронний ресурс] / Дмитро Олегович Гребенюк // МЕЖДУНАРОДНЫЕ НАУЧНЫЕ КОНФЕРЕНЦИИ. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://sci-conf.com.ua/i-mezhdunarodnaya-nauchno-prakticheskaya-konferentsiya-modern-research-in-world-science-17-19-aprelya-2022-goda-lvov-ukraina-arhiv/.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота