ПРАВОВИЙ ВПЛИВ ЯК ОКРЕМА ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВИЙ ВПЛИВ ЯК ОКРЕМА ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ

30.06.2022 12:36

[2. Юридические науки]

Автор: Шилінгов Володимир Сергійович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри теоретико-правових дисциплін, Державний податковий університет


Загальнотеоретичне дослідження правового впливу дає можливість зрозуміти механізми та напрямки його дії на свідомість і поведінку людей з метою формування та забезпечення правопорядку, соціальної справедливості та стабільності у суспільстві. Метою такого дослідження є з’ясування загальних рис та специфічних особливостей правового впливу як самостійної правової категорії.

Категорії права – це найбільш загальні типові поняття, що вживаються у праві [ 1, с.64 ]. Правові поняття, на нашу думку – це змістовні наукові абстракції, які в лаконічній і водночас концентрованій формі виражають накопичені знання про правову дійсність.

Правовий вплив, його зміст та форми, його співвідношення із правовим регулюванням вже тривалий час перебувають у центрі уваги національної юриспруденції. Вагомий внесок у дослідження зазначеної проблеми внесли такі відомі вітчизняні правознавці як: С.В.Бобровник, В.М.Горшеньов. С.Д.Гусарев, М.І.Козюбра, С.Л Лисенков, Л.А.Луць, Н.М.Онищенко, П.М.Рабінович, Т.І Тарахонич, О.Д.Тихомиров, О.І. Ющик та інші. Серед зарубіжних дослідників слід зазначити: Е.Геллнера, Д.Кейна, Е Хармса та інших.

Регулятивний вплив права на суспільні відносини полягає в тому, що воно у своїх нормах моделює правомірну (обов’язкову або дозволену) поведінку різних учасників цих відносин. Що полягає у наданні одним учасникам суспільних відносин певних прав і у покладанні на інших відповідних обов’язків, тобто у пов’язуванні їх взаємними суб’єктивними правами і юридичними обов’язками, й тим самим орієнтуючи їхню поведінку в бажаному для суспільства напрямку.

Однак, в реальному житті  право чинить на суспільні відносини не лише юридичний вплив, але і вплив соціального, ідеологічного, психологічного, інформаційного, ціннісно-орієнтаційного та мотиваційного характеру. У звязку з цим у юриспруденції озрізняють два явища -  правовий вплив і правове регулювання. Для встановлення співвідношення між ними необхідно з’ясувати обсяг термінів “впливу” і “регулювання”. Тлумачний словник української мови інтепретує термін “вплив” як дію, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета, тиск, діяння. Впливати – діяти певним чином  на кого- що-небудь [2,с.528].Термін “регулювання” походить від латинського слова “regulo”- “правило”і означає впорядкування, налагодження. Регулювати – впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підпорядковувати його відповідним правилам, певній системі [3,с.886].

Отже, змістовне навантаження цих двох  термінів близьке, частково співпадає, але при цьому не є тотожнім. Поняття правового впливу за обсягом більш широке ніж правове регулювання, тому що охоплює дію права на суспільні відносини, як на підставі правових норм, так і на основі інших правових засобів і форм впливу неюридичного характеру. Так, сучасні вітчизняні правознавці (С.В.Бобровник, О.М.Мельник, Т.І.Тарахонич) під правовим впливом розуміють взятий в єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і неправових засобів, а правове регулювання це складова частина, форма правового впливу. 

На нашу думку розмежування категорій правового впливу і правового регулювання базується на розрізненні  понять права і закону. Право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу і рівність особи[4].За таких умов  правовий вплив являє собою втілення “духу” права, а правове регулювання – реалізацію “букви” закону.

На наше переконання поняття правового впливу має місце тільки в межах природно-правового підходу до праворозуміння, яке спрямоване на пошуки особливої реальності права та не зводиться лише до державно-владних настанов. Так, якщо юридичний позитивізм, інтерпретує право як творіння держави залежне від державної влади та їй підпорядковане, ототожнює його з “політикою сили”, іншими словами зводить поняття права виключно до поняття закону. Стверджує, що все, що не є законом – не є і правовою нормою. І у такому розумінні будь-яка норма, що не встановлена державою не має значення. А тому, в межах позитивістського праворозуміння  можливо розглядати винятково юридичний вплив права, який спирається на примусову силу держави. Такий підхід до праворозуміння знецінює унікальність права як виразника багатовимірного світу людського буття з його різноманіттям ідей і системою цінностей, де окрім правопорядку і необхідності дотримуватися законів люди зберігають постійне прагнення до вищих ідеалів духу – справедливості, свободи, рівності, добропорядності, честі, гідності.

Природно-правовий підхід базується на тому, що є вище право ніж закон, ніж державна влада – це природне право, розумне право, надпозитивне право. Механізм природного права базується на формулі – права людини визначають права влади, і аж ніяк не навпаки. Існують вищі, незалежні від держави принципи і норми, що втілюють розум, свободу, об’єктивний характер цінностей і т.д.

Наведене свідчить, що правовий вплив і правове регулювання є спорідненими явищами, але в той же час мають певні відмінності. Різниця між ними полягає, по-перше, у предметі їх спрямованості. Предмет правового впливу є значно ширшим порівняно із предметом правового регулювання. Він охоплює і такі економічні, політичні, соціальні відносини, які правом безпосередньо не регулюються, але на які воно так або інакше розповсюджує свій вплив. Так, правове регулювання здійснюється за допомого виключно юридичних засобів, тобто за допомогою механізму правового регулювання. Що ж  стосується правового впливу, то він реалізується головним чином за допомогою різноманітних психологічних, ідеологічних, інформаційних, орієнтаційних та інших механізмів, тобто за допомогою переважно неюридичних механізмів. Значна родь у механізмі правового впливу належить правовій свідомості, правовій культурі, правовим цінностям і принципам, процесам правоутворення та правореалізації. Правові явища, за допомогою яких відбувається правовий вплив на суспільні відносини, свідомість і поведінку людей діють у комплексі, утворюючи єдину, цілісну систему.

Вплив права відображає дію права як у сфері правосвідомості, так і у сфері реалізації права. Він базується на функціональній спрямованості права, зокрема на його інформаційній, орієнтаційній, мотиваційній, регулятивній та охоронній функціях.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що правовий вплив є окремою правовою категорією, значно ширшою у порівнянні із правовим регулюванням. Яка включає в себе як юридичне регулювання суспільних відносин так і дію права на свідомість, поведінку та соціальні орієнтири як окремого індивіда так і суспільства в цілому. Ця сторона правового впливу базується на особливостях права як форми суспільної свідомості, а тому не відрізняється від впливу на суспільне життя інших ідеологічних форм і регулятивних засобів, таких як мораль, етика, релігія, політика та ін.

Таким чином, правовий вплив – це дія права на широке коло суспільних відносин, свідомість і поведінку людей, що полягає: а/ в усвідомленні і подальшому відображенні в уявленнях, поглядах та ідеях необхідності впорядкування зазначених відносин і подальшому моделюванні на їх основі зразків належної (бажаної або допустимої) поведінки учасників цих відносин; б/ у конкретних вчинках суб’єктів, спрямованих на реалізацію їх інтересів та задоволення їх потреб. З цього слідує, що право чинить на суспільні відносини не лише вплив юридичного характеру, а й одночасно діє на них в якості психологічного, ідеологічного, інформаційного, ціннісно-орієнтаційного та мотиваційного факторів. 

Література:

1. Юридична енциклопедія: В 6Т. Ред.кол.: Шемшученко Ю.С.(голова ред.кол.) та ін.- К.,т.3.-К-М.-2001, 790с.

2. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах.- т.1.-К.:”Аконіт”, 1998.- 910с.

3. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах.- т.3.-К.:”Аконіт”, 1998.-927с.

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначенні судом біль м’якого покарання) від 2 листопада 2004р. №15-рп/2004.-<https.// zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710 04=Text



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота