ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМЦІВ ⃰ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У РОЗГЛЯДІ СПРАВ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМЦІВ ⃰

29.09.2022 09:36

[2. Юридические науки]

Автор: Саадулаєв Анзор Ібрагімович, аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України


Вітчизняне законодавство, міжнародні акти ратифіковані Україною гарантують іноземцям та особам без громадянства  практичне визнання і здійснення їх прав і свобод та законних інтересів, що є основним критерієм правової, демократичної і соціальної держави. Українська держава в особі уповноважених органів публічної  влади прикладає максимальні зусилля для вирішення існуючих проблемних питань, що виникають із особливостей правового статусу  іноземців та осіб без громадянства. Тому слід погодитися з думкою О.П. Світличного, який звертає увагу, що правовий захист іноземців та осіб без громадянства закріплений і в міжнародних угодах, ратифікованих Україною, а ст. 8 Загальної  декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. закріплює право кожної людини на ефективне відновлення  у  правах  компетентними  національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією чи законом [1, с. 206].

Зважуючи на існуючі проблеми діяльності адміністративної юстиції, яка нерозривно пов’язана  із розглядом справ за участю іноземців та осіб без громадянства,  зарубіжний досвід  вирішення проблемних питань пов’язаних із правами і свободами вказаної категорії осіб,  потребує  звернути  свої  погляди  до діяльності   адміністративної   юстиції   в   окремих  країнах   ЄС.  Зокрема,   судів Німеччини вказує,  що система адміністративного судочинства Німеччини включає три інстанції: адміністративний суд землі (суд першої інстанції); вищий адміністративний суд землі (апеляційна інстанція); Федеральний адміністративний суд (касаційна інстанція) [2, с. 146].

Однак, перед тим як звернутися до адміністративного суду іноземець, інша особа повинна оскаржити відповідне рішення (адміністративний  акт) до керівного органу публічної адміністрації, а не до того, який видав акт, що оскаржується, потім до суду. При цьому правовий захист  іноземців та осіб без громадянства в Конституції Німеччини не закріплений, відповідні положення закріплені в інших нормативних актах.  

Адміністративне судочинство у Республіці Польща є двоінстанційним – Вищий адміністративний суд та воєводські адміністративні суди. Справи, які належать до юрисдикції адміністративних судів, у першій інстанції розглядаються воєводськими адміністративними судами. Вищий адміністративний суд здійснює нагляд за діяльністю воєводських адміністративних судів щодо винесених рішень у визначеному законодавством порядку та розглядає касаційні скарги на рішення цих судів, приймає рішення з роз’ясненнями правових позицій з певних категорій справ та здійснює інші повноваження, передбачені законом [3, с. 79]. Відповідно до законодавства Польщі іноземці можуть отримати додатковий захист, який є одним із видів міжнародного захисту, який дає право на безстрокове перебування в Польщі та регулюється Законом  від 13.06. 2003 р. про надання іноземцям на території Республіка Польща. Водночас додатковий захист не слід плутати із статусом біженця, який також є видом міжнародного захисту та дає право на безстрокове перебування в Польщі. Різниця між вказаними видами захисту полягає в тому, що особі, яка отримала статус біженця, дозвіл на проживання видається на 3 роки та надається жіночий проїзний документ строком на 2 роки. У той час як особі, який було видано  додатковий захист, дозвіл на проживання видається строком на 2 роки і не видається проїзний документ [4].

На відміну від Польщі, Конституція Чехії, основна частина якої була прийнята 16.12.1992 р. і набула чинності 01.01.1993 р., у ній відсутні глави, присвячені правовому статусу особи, громадянина, за винятком деяких загальних норм. Відповідні положення містяться в Хартії основних прав і свобод, що вважається складовою Конституції Чеської Республіки. Цей документ був прийнятий у формі конституційного закону 09.01.1991 р., в якій, крім іншого виділяються права національних та етнічних меншин, під цим правом мається на увазі, що приналежність до будь-якої національної чи етнічної меншини не повинна нікому завдавати шкоди. Представники всіх націй  рівні  та  мають  однаковий  обсяг  прав  і  свобод  та  право на судовий захист [5]. Чеська система адміністративних судів має два рівні. Нижчий складається зі спеціалізованих адміністративних палат у складі обласних судів, які діють як суди першої інстанції. Суд другої і останньої інстанції – Вищий адміністративний суд Чеської Республіки, розташований у Брно. Як випливає з назви,  він  призначений  виключно  для   адміністративної  юстиції  [6].  

Одним із законодавчих актів, який регулює правила  в’їзду та перебування іноземних громадян та осіб без громадянства є Закон  Латвійської Республіки «Про в’їзд та перебування іноземних громадян та осіб без громадянства у Латвійській Республіці» від 09.06.1992 р. Відповідно до норм цього закону вагомий вплив на забезпечення порядку щодо в’їзду, виїзду, отримання посвідки на  проживання, відмови у виді на проживання та приймання рішення про примусове видворення іноземних громадян та осіб без громадянства у Латвійській Республіці належить посадовим особам органам публічної адміністрації. Згідно ст. 49 Закону  такі посадові особи мають право приймати рішення про примусове видворення особи. При цьому рішення про примусове видворення, прийняте відповідно до процедури, згаданої в цій статті, не підлягає оскарженню [7].

Зважаючи на проблемні питання  іноземців у Франції, які можуть перебувати як нелегально, так і нелегально, у цій країні діють  центри адміністративного затримання, де особи очікують на рішення про своє примусове повернення в країну походження або ж в окремих випадках, в країну постійного проживання за умови, що вона входить до ЄС. Рішення про наказ покинути Францію приймається префектурою, як правило, у випадку відмови в продовжені посвідки на проживання (по роботі, студентської, за сімейними обставинами й ін.), в легалізації або внаслідок контролю документів людини що перебуває у нелегальному становищі. В залежності від порушення вчиненого іноземцем, судом може бути прийнято рішення  щодо заборони на перебування у Франції, яке може бути оскаржене бути оскаржене протягом 48 годин, перед суддею з питань свобод та тримання під вартою (JLD – juge des libertés et de la détention) [8]. 

Французький адміністративно-судовий процес включає процесуальні правила, характерні і для цивільного процесу. Водночас він вирізняється і особливими процедурами. Адміністративний суд немає права порушити провадження самостійно; для цього потрібна позовна заява. Діяльність органів французької адміністративної юстиції побудована на демократичних засадах адміністративного процесу. Для адміністративно-судового розгляду характерний принцип змагальності. Кожна із сторін має можливість ознайомлення з інформацією та будь-якими документами, що є у справі. Сам адміністративний суддя зобов’язаний займати в процесі активну роль, тобто, забезпечуючи громадянинові правовий захист, він повинен сам намагатися зібрати матеріали і докази, що не вистачає. Водночас суддя досліджує лише ті питання, які були поставлені перед ним. Отже, прийняте у справі рішення має ґрунтуватися лише на вимогах, зазначених у позовній заяві [ 9, с.145].

Наведене вказує, що діяльність адміністративної юстиції окремих країнах Європейського Союзу при  розгляді справ за участю інтересів іноземців та осіб без громадянства має багато загальних рис, водночас існують різні процедури вирішення питання порушення вказаними особами законодавства країни перебування. 

Література:

1. Світличний О.П. Судовий захист іноземців та осіб без громадянства. Київський часопис права. 2021. № 4. С. 205–210.

2. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы.  М. НОРМА-ІНФРА, 2001. 304 с.

3. Ільков В. Застосування джерел адміністративно-процесуального права Республіки Польща та можливості використання цього досвіду під час здійснення судово-правової реформи в Україні. Слово Національної школи суддів України. 2016. №2 (15). С. 73–84.

4. Адміністративне право в Польщі. URL: http://yurystvpolshi.pl 

5. Конституционное право Чехии. URL:https://www.sinref.ru/000_uchebniki/04000 pravo/150_lekcii_gos_regulir_04/328.htm 

6. Судова система Чеської Республіки. URL:https://thereaderwiki. com/uk/ 

7. Про в’їзд та перебування іноземних громадян та осіб без громадянства у Латвійській Республіці: Закон  Латвійської Республіки від 09.06.1992 р. URL: http:// hrlibrary.umn.edu/russian/asylum/Rlatvia4.2.02.html 

8. Латишева І. Що варто знати про депорт центри у Франції.  URL:https://paris-ua.com/utrymannya-u-czentrah-administratyvnogo-zatrymannya/ 

9. Мартін Штайнкюлер. Захист прав людини та адміністративне судочинство. «Захист прав людини в адміністративному судочинстві: сучасний стан і перспективи розвитку в Україні»: Збірник матеріалів міжнарод. Наук.- практ. конф. присвяченої 10-річчю процесуальної діяльності адміністративних судів України (м. Київ, 1-2 жовтня 2015 року) / За заг. ред. О.М. Нечитайла. К., 2015. С. 34–38.

______________________________

Науковий керівник: Світличний Олександр Петрович,  доктор юридичних наук, професор, Національний університет біоресурсів і природокористування України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота